Ваш результат
...

...

Завдання №1 з 61

Апостроф на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка


А.
черв..ячок, в..юнкий, р..юмсати
Б.
без..іменний, п..єса, з..єднаний
В.
пір..їнка, трав..янистий, зів..яти
Г.
міл..ярд, жнив..яний, пред..явник
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №2 з 61

Антонімічну пару вжито в прислів'ї


А.
Малі діти - малий клопіт, а підростуть - буде великий.
Б.
Діти - як квіти: поливай, то ростимуть.
В.
У дитини заболить пальчик, а в матері серце.
Г.
Рідня до півдня, а як сонце зайде - ніхто не знайде!
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №3 з 61

Правильною є форма займенника в словосполученні


А.
на тім березі ріки
Б.
з твоєго району
В.
звернутися до їх
Г.
всим підприємцям
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №4 з 61

Другий склад наголошений у слові


А.
запитання
Б.
сантиметр
В.
одинадцять
Г.
завдання
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №5 з 61

Граматичну помилку допущено в реченні


А.
Край дороги, якою їхали вершники, густо цвіли ромашки.
Б.
Це був красивий молодий хлопець, який лише вчора покинув шкільну парту.
В.
Степ розлігся перед мандрівником, який переливався барвами весняного цвіту.
Г.
Мліла під блакитним небом земля, яка напоєна була життєдайним теплом весняного сонця
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №6 з 61

Спільнокореневим до слова «сонний» є


А.
унісон
Б.
спросонку
В.
соняшник
Г.
соната
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №7 з 61

Прочитайте текст і виконайте завдання

(1) Дуб здавна постає як символ незламної сили, могутності та переможного довголіття. (2) У селі (В,в)ерхня Хортиця, яке нині перетворилося на передмістя Запоріжжя, височить дуб-велетень, вік якого понад вісімсот років. (3) Ще за часів (К,к)иївської Русі з брунатного жолудя проклюнувся паросток і, набираючи сили, згодом перетворився на розлоге дерево. (4) Під ним проходили мешканці (П,п)івденних степів, у його затінку вони відпочивали, ховалися від дощу або палючого сонця. (5) Нині над дубом-велетнем мчать реактивні лайнери, пролітають штучні супутники (З,з)емлі, а він, як і колись, живе, зеленіє, задумливо шумить серед безкраїх рідних обширів.

Синонімом до прикметника «розлоге» в третьому реченні тексту є слово


А.
похиле
Б.
коренасте
В.
гіллясте
Г.
листяне
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №8 з 61

Прочитайте текст і виконайте завдання

(1) Дуб здавна постає як символ незламної сили, могутності та переможного довголіття. (2) У селі (В,в)ерхня Хортиця, яке нині перетворилося на передмістя Запоріжжя, височить дуб-велетень, вік якого понад вісімсот років. (3) Ще за часів (К,к)иївської Русі з брунатного жолудя проклюнувся паросток і, набираючи сили, згодом перетворився на розлоге дерево. (4) Під ним проходили мешканці (П,п)івденних степів, у його затінку вони відпочивали, ховалися від дощу або палючого сонця. (5) Нині над дубом-велетнем мчать реактивні лайнери, пролітають штучні супутники (З,з)емлі, а він, як і колись, живе, зеленіє, задумливо шумить серед безкраїх рідних обширів.

З маленької букви в тексті треба писати слово


А.
(В,в)ерхня
Б.
(К,к)иївської
В.
(П,п)івденних
Г.
(3,з)емлі
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №9 з 61

Прочитайте текст і виконайте завдання

(1) Дуб здавна постає як символ незламної сили, могутності та переможного довголіття. (2) У селі (В,в)ерхня Хортиця, яке нині перетворилося на передмістя Запоріжжя, височить дуб-велетень, вік якого понад вісімсот років. (3) Ще за часів (К,к)иївської Русі з брунатного жолудя проклюнувся паросток і, набираючи сили, згодом перетворився на розлоге дерево. (4) Під ним проходили мешканці (П,п)івденних степів, у його затінку вони відпочивали, ховалися від дощу або палючого сонця. (5) Нині над дубом-велетнем мчать реактивні лайнери, пролітають штучні супутники (З,з)емлі, а він, як і колись, живе, зеленіє, задумливо шумить серед безкраїх рідних обширів.

Простим є речення


А.
друге
Б.
третє
В.
четверте
Г.
п’яте
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №10 з 61

Прочитайте текст і виконайте завдання

(1) Дуб здавна постає як символ незламної сили, могутності та переможного довголіття. (2) У селі (В,в)ерхня Хортиця, яке нині перетворилося на передмістя Запоріжжя, височить дуб-велетень, вік якого понад вісімсот років. (3) Ще за часів (К,к)иївської Русі з брунатного жолудя проклюнувся паросток і, набираючи сили, згодом перетворився на розлоге дерево. (4) Під ним проходили мешканці (П,п)івденних степів, у його затінку вони відпочивали, ховалися від дощу або палючого сонця. (5) Нині над дубом-велетнем мчать реактивні лайнери, пролітають штучні супутники (З,з)емлі, а він, як і колись, живе, зеленіє, задумливо шумить серед безкраїх рідних обширів.

Відокремленою обставиною ускладнено речення


А.
перше
Б.
друге
В.
третє
Г.
п’яте
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №11 з 61

Виділені букви позначають однаковий звук у кожному слові рядка


А.
джміль, добро, дріб
Б.
просьба, вісь, сьогодні
В.
дзбан, зберегти, зжати
Г.
вчиться, тьмяний, боротьба
Д.
якби, ґвалт, екзистенція
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №12 з 61

Редагування потребує сполука в рядку


А.
згадати між іншим, принагідно згадати
Б.
упродовж місяця, на протязі місяця
В.
дотепер не з’ясовано, досі не з’ясовано
Г.
насамперед знати, передусім знати
Д.
знайти без зволікань, знайти негайно
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №13 з 61

Помилку в написанні слова допущено в рядку


А.
інженер, скепсис, символіст
Б.
кипарис, азимут, косінус
В.
дивізіон, антагонізм, шкіпер
Г.
партитура, афоризм, акціонер
Д.
аквамарин, сюїта, шифон
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №14 з 61

Усі слова треба писати зі сполучною буквою о в рядку


А.
тисяч...літній, гірнич..рудний, світ..гляд, дощ..мір
Б.
крок..мір, зор..пад, овоч..сховище, прац..любний
В.
яйц..подібний, ліс..степ, земл..трус, панел..віз
Г.
піш..хід, брон..бійний, житт..дайний, чорн..земний
Д.
земл..роб, вол..любний, вогн..гасник, бур..лом
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №15 з 61

Букву е на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка


А.
ск..листий, бр..ніти, кач..чка
Б.
в..рховний, кор..дор, р..берце
В.
вибор..ць, зб..рігається, ц..тата
Г.
кл..котіти, прич..пити, р..шітце
Д.
кош..чок, р..місник, розробл..ний
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №16 з 61

Букву в треба писати на місці обох пропусків рядка


А.
..мова (домовленість, угода, договір), ..мова (вимога, пропозиція)
Б.
..права (спеціальне завдання), ..права (адміністративна установа)
В.
..лада (керівні органи), ..лада (право керувати кимось або чимось)
Г.
..ступ (початок навчання в університеті), ..ступ (виїмка, що нагадує сходинку)
Д.
..клад (грошова сума, внесена до банку), ..клад (порядок, заведений у родині)
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №17 з 61

Помилку у відмінюванні іменників допущено в рядку


А.
вдячність Ірині Савченко
Б.
концерт Олега Білоноженко
В.
офіс Марини Козачук
Г.
практикум Івана Ющука
Д.
роман Олександра Дюма
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №18 з 61

Порушено норму відмінювання числівника в рядку


А.
На змаганнях директор нагородив п’ятьох учнів.
Б.
Швидкість бігу гепарда — від сто двадцяти до сто сорока кілометрів за годину.
В.
Серед восьмисот сорока семи приток Дніпра є велика річка Прип’тять.
Г.
Прийшовши на спортмайданчик, він зустрів там сімох однокласників.
Д.
Запорозька чайка вміщала від п’ятдесяти до сімдесяти козаків.
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №19 з 61

Немає помилок у дієслівних формах рядка


А.
колишемо, шлють, хотять
Б.
біжать, стелишся, їсиш
В.
мовчимо, відповіси, клеїмо
Г.
дуєте, стовбичать, кришуть
Д.
будять, гоють, засиплешся
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №20 з 61

Між однорідними членами речення й узагальнювальним словом треба поставити тире в рядку (розділові знаки пропущено)


А.
А. Усі українські музичні інструменти поділяються на ударні-духові та струнні.
Б.
Крім того для створення шумових ефектів використовували деякі предмети побуту як-от підкову рубель качалку тощо.
В.
В обручі робили прорізи куди вмонтовували маленькі дзвіночки металеві пластини-брязкальця усе, що могло видавати дзвін.
Г.
Інші ударні інструменти тулумбаси бугаї набули великого поширення на Запорозькій Січі.
Д.
Наш народ створив також цілий ряд духових інструментів наприклад сопілку трембіту ріг сурму трубу волинку.
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №21 з 61

Складносурядне речення утвориться, якщо серед варіантів продовження речення «Земля не може жити без сонця ...» вибрати


А.
і води, цих першооснов життя.
Б.
а людина - без щастя.
В.
як квітка без води.
Г.
тому що усе живе загине.
Д.
яке яскраво світить високо в небі.
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №22 з 61

Прочитайте речення.
Надходить пора переміщення барв (1) а сині верховіття дерев на рожевому тлі неба ще розгойдують у собі блакитно-сизі відтінки (2) і відчуваєш (3) скрізь причаїлися невидимі полохливі тіні (4) тому стало і повніше навколо (5) і більш тривожно на серці.
Кому треба ставити на місці всіх цифр, ОКРІМ


А.
1
Б.
2
В.
З
Г.
4
Д.
5
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №23 з 61

Прочитайте речення.
Студентка. [...] перевтому, блискуче склала іспит.
Замість пропуску можуть стояти всі слова, ОКРІМ


А.
незважаючи на
Б.
не дивлячись на
В.
забувши про
Г.
подолавши
Д.
попри
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №24 з 61

З’ясуйте, якою частиною мови є виділені слова в реченні (цифра позначає наступне слово).

Щодня ми реалізуємо себе, (1)виявляючи своє ставлення (2)до навколишнього світу, і найповніше, (3)найглибше (4)цей процес відбувається в мовленні під час повсякденного спілкування.


1.
виявляючи
2.
до
3.
найглибше
4.
цей
А.
дієприслівник (форма дієслова)
Б.
прикметник
В.
займенник
Г.
прийменник
Д.
прислівник
АБВГД
1
2
3
4

Завдання на встановлення відповідності (логічні пари)

Завдання №25 з 61

Установіть відповідність між фразеологізмом і його значенням.


1.
гнути кирпу
2.
мотати на вус
3.
водити за носа
4.
ловити ґав
А.
обдурювати
Б.
сварити
В.
зазнаватися
Г.
байдикувати
Д.
помічати
АБВГД
1
2
3
4

Завдання на встановлення відповідності (логічні пари)

Завдання №26 з 61

З’ясуйте, який розділовий знак треба ставити на місці пропуску в кожному наведеному реченні.


1.
кома
2.
двокрапка
3.
лапки
4.
тире
А.
«Стій, — гукав на неї Іван, […] звідки ти приїхала?»
Б.
«Як дивно все відбувається. Як дивно! […] — думав Микола.
В.
«Лиши біду, нехай щезає від тебе! - радив спокійно хлопець [...]— Нема з ким говорити!»
Г.
«Сьогодні ж додому, — повторив Сахно і додав […] — Ходімо подарунки дітям купувати».
Д.
«Наша артіль бідна, — сказав старий […] — і кидати шаланду в морі не годиться»
АБВГД
1
2
3
4

Завдання на встановлення відповідності (логічні пари)

Завдання №27 з 61

Установіть відповідність між видом односкладного речення та його прикладом


1.
називне
2.
означено-особове
3.
неозначено-особове
4.
безособове
А.
Шкода даремно згаяного часу.
Б.
Гостей зустрічали щиро, з хлібом-сіллю.
В.
Криштальний промінь сміливого сонця.
Г.
Допоки горіти буде долоні твоєї дотик.
Д.
Поверни золоті її очі, сині хвилі і вітер весни.
АБВГД
1
2
3
4

Завдання на встановлення відповідності (логічні пари)

Завдання №28 з 61

З’ясуйте, яким членом речення є виділені слова.


1.
підмет
2.
присудок
3.
означення
4.
обставина
А.
Щирі друзі глечика не поб’ють.
Б.
Учорашнє ніби сон, що випурхнув з очей.
В.
На десерт подали сік із полуниць.
Г.
Перехожі з подивом поглядали на дівчину.
Д.
Ніч осіння на дощ і туман багата.
АБВГД
1
2
3
4

Завдання на встановлення відповідності (логічні пари)

Завдання №29 з 61

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків) і виконайте завдання

 

«Мальовані історії»: українська версія

 

(1-6) «Комікс» – загальновживаний термін, який у перекладі означає «кумедний». Щоправда, нині в Європі власне коміксами називають лише видане в Америці, французи найменували це «стрічка малюнків», японці – «манга» тощо. Українські майстри, які працюють у цьому жанрі, називають такі твори «мальованими історіями». Словом, кожна нація має свій продукт з особливою назвою й походженням. Схожий лише спосіб висловлювання, решта – геть різне.

(7-12) У свідомості пересічної людини слово «комікс» найчастіше асоціюється з чимось комічним і несерйозним, тож не дивно, що й ставлення до коміксів іноді відповідне: мовляв, легке чтиво для тинейджерів. Та скептики були б, напевно, зди­вовані, зазирнувши в минуле й побачивши одну з перших «мальованих історій» у японському монастирі XII ст. Базові прийоми жанру, рухи й жести персонажів були запозичені саме з цих найперших робіт.

(13-28) Загалом історію коміксів сміливо можна споріднювати з наскельним живописом. Давні люди не просто намагалися зобразити картину – це був сюжет, низка подій, наприклад полювання на звіра. «Перші письмена, імовірно, трансформувалися в ієрогліфи, – розповідає художник Олексій Чебикін. – У єгиптян це взагалі суцільний комікс! Або візьмімо китайське письмо: ієрогліф «будинок» справді схожий на будинок, ієрогліф «людина» має «стовбур», «руки-ноги»... Із Греції до нас прийшла традиція навколо ікони малювати житія! Подивившись на розписи церков за тамтешнім каноном, можна прочитати майже все Святе Письмо. Там якраз і поєднано зображення святого з текстовим супроводом». Традицію оповідей у малюнках було помічено в XVI-XVII ст., коли в Барселоні та Валенсії почали поширювати малюнки для простого люду. Це були перекази життя святих у вигляді невеликих відбитків гравюр на кольорових аркушах. У Європі й Штатах у теперішньому вигляді мальовані історії ввійшли в обіг майже водночас, та практичні американці перші поставили це на комерційну основу. Першим бізнес-коміксом стали історії про Жовтого Хлопчика – «Yellow Kid». Правда, сьогодні Європу й Америку швидкими темпами заповнює азійська, передусім японська, традиція.

(29-42) Як і в усьому, у створенні коміксів японці дотримуються традицій. Манги досі малюють тушшю, вони чорно-білі й послідовність картинок ведуть ззаду наперед – згідно з канонами місцевого правопису. Такої самої послідовності автори наполегливо просять дотримуватися під час видання перекладів – мовляв, від цього кардинально залежить правильність сприймання історії. Адже це, на перший погляд, нехитре мистецтво здатне проникати у свідомість значно глибше, швидше й непомітніше, ніж література чи кіно. Майстерно переданий у формі коміксу «меседж» може слугувати ефективним рушієм, чи навіть засобом певного впливу. У цьому, зокрема, переконаний Віталій Сікарчук, більш знаний під псевдонімом Пекельного Бульби. «За освітою я вчитель", свого часу викладав у школі, – каже він. – І комікс ставав у пригоді, щоб показати учням той чи інший приклад. Цей жанр не має аналогів – він невибагливий, не вимагає особливої підготовки. Є, звісно, комікси, виконані на високому рівні, але водночас можна малювати абсолютний примітив у сенсі виконання, і це сприйматимуть!»

(43-50) В Україні навіть тоді, коли ще не відоме було слово «комікс» і не знані були приклади мальованої історії з Європи, цей жанр поступово розвивався. Серед корифеїв – графік-ілюстратор Георгій Малаков. У дитинстві він вигадував зразки цього жанру – жив у Києві під окупацією, придумував героїв, зображував сюжети про війну... Відомий художник Ігор Вишинський, автор багатьох ілюстрацій до дитячої літератури, створював повноцінні комікси про друзів-художників. Придумував їм образи, кумедні ситуації, розповідав про уявну державу в центрі Європи, де були представники різних націй. Твір займав понад 300 сторінок.

(51-58) Нині в нас мистецтво «мальованих оповідей» теж активно розвивається, але комікси рідко виходять на широку публіку. Опитані «коміксисти» бачать два шляхи виживання. Перший – це «йти» в російські видавництва, адже вітчизняних зразків жанру в чистому вигляді практично ніде не друкують. Другий – ховатися в арт-підпіллі, що рясно квітне в мережі Інтернет і в самвидаві. «Офіційні видання, на жаль, надають перевагу російськомовному продукту, як і преса чи кінематограф, – каже О. Чебикін. – У нашій країні досі вважають, що ринок сусідів ширший, тож випускати російською – економічно вигідніше».

(59-74) 3 огляду на непевний статус вітчизняних «мальованих історій» говорити про власну сучасну школу коміксу поки що рано. Однак це може бути нашою перевагою. «Відсутність школи має свої плюси: не існує обмежень, – уважає Пекельний Бульба. – Може, це і вплине на розвиток, на створення своєрідної течії в нас». Проте, на думку Олексія Чебикіна, школа української мальованої історії таки формується: «Наша школа справді дуже відрізняється від французької, російської, молдовської... Мені важко схарактеризувати ці особливості....Різниця в графічному матеріалі. Школа української графіки була завжди відмінна й відокремлена від європейської, хоча – закорінена вона саме в Європі – перші її представники навчалися у Німеччині. Багато хто здобував освіту в Росії знову-таки від художників, які навчалися в Італії. У Львові своя ситуація: вони й до 1920 року мали тісні стосунки з Польщею та Німеччиною, і це відчутно... Київська Русь дала свій симбіоз, коли грецька школа, що прийшла з Візантії, поєдналася зі скандинавським мінімалізмом і структурою. І в нас згодом з’явилося «реалістичне бароко», коли зображення ніби щільно переплетене з декоративним трактуванням: звідти наші примітивісти, яких ми знаємо. Українська графіка близька до латиноамериканської».

(75-80) Хай там як, ми маємо величезний простір для творчості в галузі коміксу, невичерпний потенціал, неймовірну кількість власних супергероїв, є що обігрувати, де розвернутися, і кожен може знайти своє. Тож навіть у сьогоднішніх обмежених умовах ентузіасти знаходять один одного й, не чекаючи «манни з неба», чи то пак від видавців, вигадують спільні проекти, фестивалі, віртуальні спільноти тощо. Словом, є надія, що наша «мальована історія» житиме!

За Н. Михайловою, журнал «Міжнародний туризм»

«Пекельний Бульба» - творчий псевдонім


А.
Олексія Чебикіна
Б.
Ігоря Вишинського
В.
Георгія Малакова
Г.
Віталія Сікарчука
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №30 з 61

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків) і виконайте завдання

 

«Мальовані історії»: українська версія

 

(1-6) «Комікс» – загальновживаний термін, який у перекладі означає «кумедний». Щоправда, нині в Європі власне коміксами називають лише видане в Америці, французи найменували це «стрічка малюнків», японці – «манга» тощо. Українські майстри, які працюють у цьому жанрі, називають такі твори «мальованими історіями». Словом, кожна нація має свій продукт з особливою назвою й походженням. Схожий лише спосіб висловлювання, решта – геть різне.

(7-12) У свідомості пересічної людини слово «комікс» найчастіше асоціюється з чимось комічним і несерйозним, тож не дивно, що й ставлення до коміксів іноді відповідне: мовляв, легке чтиво для тинейджерів. Та скептики були б, напевно, зди­вовані, зазирнувши в минуле й побачивши одну з перших «мальованих історій» у японському монастирі XII ст. Базові прийоми жанру, рухи й жести персонажів були запозичені саме з цих найперших робіт.

(13-28) Загалом історію коміксів сміливо можна споріднювати з наскельним живописом. Давні люди не просто намагалися зобразити картину – це був сюжет, низка подій, наприклад полювання на звіра. «Перші письмена, імовірно, трансформувалися в ієрогліфи, – розповідає художник Олексій Чебикін. – У єгиптян це взагалі суцільний комікс! Або візьмімо китайське письмо: ієрогліф «будинок» справді схожий на будинок, ієрогліф «людина» має «стовбур», «руки-ноги»... Із Греції до нас прийшла традиція навколо ікони малювати житія! Подивившись на розписи церков за тамтешнім каноном, можна прочитати майже все Святе Письмо. Там якраз і поєднано зображення святого з текстовим супроводом». Традицію оповідей у малюнках було помічено в XVI-XVII ст., коли в Барселоні та Валенсії почали поширювати малюнки для простого люду. Це були перекази життя святих у вигляді невеликих відбитків гравюр на кольорових аркушах. У Європі й Штатах у теперішньому вигляді мальовані історії ввійшли в обіг майже водночас, та практичні американці перші поставили це на комерційну основу. Першим бізнес-коміксом стали історії про Жовтого Хлопчика – «Yellow Kid». Правда, сьогодні Європу й Америку швидкими темпами заповнює азійська, передусім японська, традиція.

(29-42) Як і в усьому, у створенні коміксів японці дотримуються традицій. Манги досі малюють тушшю, вони чорно-білі й послідовність картинок ведуть ззаду наперед – згідно з канонами місцевого правопису. Такої самої послідовності автори наполегливо просять дотримуватися під час видання перекладів – мовляв, від цього кардинально залежить правильність сприймання історії. Адже це, на перший погляд, нехитре мистецтво здатне проникати у свідомість значно глибше, швидше й непомітніше, ніж література чи кіно. Майстерно переданий у формі коміксу «меседж» може слугувати ефективним рушієм, чи навіть засобом певного впливу. У цьому, зокрема, переконаний Віталій Сікарчук, більш знаний під псевдонімом Пекельного Бульби. «За освітою я вчитель", свого часу викладав у школі, – каже він. – І комікс ставав у пригоді, щоб показати учням той чи інший приклад. Цей жанр не має аналогів – він невибагливий, не вимагає особливої підготовки. Є, звісно, комікси, виконані на високому рівні, але водночас можна малювати абсолютний примітив у сенсі виконання, і це сприйматимуть!»

(43-50) В Україні навіть тоді, коли ще не відоме було слово «комікс» і не знані були приклади мальованої історії з Європи, цей жанр поступово розвивався. Серед корифеїв – графік-ілюстратор Георгій Малаков. У дитинстві він вигадував зразки цього жанру – жив у Києві під окупацією, придумував героїв, зображував сюжети про війну... Відомий художник Ігор Вишинський, автор багатьох ілюстрацій до дитячої літератури, створював повноцінні комікси про друзів-художників. Придумував їм образи, кумедні ситуації, розповідав про уявну державу в центрі Європи, де були представники різних націй. Твір займав понад 300 сторінок.

(51-58) Нині в нас мистецтво «мальованих оповідей» теж активно розвивається, але комікси рідко виходять на широку публіку. Опитані «коміксисти» бачать два шляхи виживання. Перший – це «йти» в російські видавництва, адже вітчизняних зразків жанру в чистому вигляді практично ніде не друкують. Другий – ховатися в арт-підпіллі, що рясно квітне в мережі Інтернет і в самвидаві. «Офіційні видання, на жаль, надають перевагу російськомовному продукту, як і преса чи кінематограф, – каже О. Чебикін. – У нашій країні досі вважають, що ринок сусідів ширший, тож випускати російською – економічно вигідніше».

(59-74) 3 огляду на непевний статус вітчизняних «мальованих історій» говорити про власну сучасну школу коміксу поки що рано. Однак це може бути нашою перевагою. «Відсутність школи має свої плюси: не існує обмежень, – уважає Пекельний Бульба. – Може, це і вплине на розвиток, на створення своєрідної течії в нас». Проте, на думку Олексія Чебикіна, школа української мальованої історії таки формується: «Наша школа справді дуже відрізняється від французької, російської, молдовської... Мені важко схарактеризувати ці особливості....Різниця в графічному матеріалі. Школа української графіки була завжди відмінна й відокремлена від європейської, хоча – закорінена вона саме в Європі – перші її представники навчалися у Німеччині. Багато хто здобував освіту в Росії знову-таки від художників, які навчалися в Італії. У Львові своя ситуація: вони й до 1920 року мали тісні стосунки з Польщею та Німеччиною, і це відчутно... Київська Русь дала свій симбіоз, коли грецька школа, що прийшла з Візантії, поєдналася зі скандинавським мінімалізмом і структурою. І в нас згодом з’явилося «реалістичне бароко», коли зображення ніби щільно переплетене з декоративним трактуванням: звідти наші примітивісти, яких ми знаємо. Українська графіка близька до латиноамериканської».

(75-80) Хай там як, ми маємо величезний простір для творчості в галузі коміксу, невичерпний потенціал, неймовірну кількість власних супергероїв, є що обігрувати, де розвернутися, і кожен може знайти своє. Тож навіть у сьогоднішніх обмежених умовах ентузіасти знаходять один одного й, не чекаючи «манни з неба», чи то пак від видавців, вигадують спільні проекти, фестивалі, віртуальні спільноти тощо. Словом, є надія, що наша «мальована історія» житиме!

За Н. Михайловою, журнал «Міжнародний туризм»

Варваризм «меседж», ужитий у тексті (рядки 35-36), можна було б замінити зі збереженням його контекстуального змісту словом


А.
послання
Б.
лейтмотив
В.
слоган
Г.
лист
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №31 з 61

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків) і виконайте завдання

 

«Мальовані історії»: українська версія

 

(1-6) «Комікс» – загальновживаний термін, який у перекладі означає «кумедний». Щоправда, нині в Європі власне коміксами називають лише видане в Америці, французи найменували це «стрічка малюнків», японці – «манга» тощо. Українські майстри, які працюють у цьому жанрі, називають такі твори «мальованими історіями». Словом, кожна нація має свій продукт з особливою назвою й походженням. Схожий лише спосіб висловлювання, решта – геть різне.

(7-12) У свідомості пересічної людини слово «комікс» найчастіше асоціюється з чимось комічним і несерйозним, тож не дивно, що й ставлення до коміксів іноді відповідне: мовляв, легке чтиво для тинейджерів. Та скептики були б, напевно, зди­вовані, зазирнувши в минуле й побачивши одну з перших «мальованих історій» у японському монастирі XII ст. Базові прийоми жанру, рухи й жести персонажів були запозичені саме з цих найперших робіт.

(13-28) Загалом історію коміксів сміливо можна споріднювати з наскельним живописом. Давні люди не просто намагалися зобразити картину – це був сюжет, низка подій, наприклад полювання на звіра. «Перші письмена, імовірно, трансформувалися в ієрогліфи, – розповідає художник Олексій Чебикін. – У єгиптян це взагалі суцільний комікс! Або візьмімо китайське письмо: ієрогліф «будинок» справді схожий на будинок, ієрогліф «людина» має «стовбур», «руки-ноги»... Із Греції до нас прийшла традиція навколо ікони малювати житія! Подивившись на розписи церков за тамтешнім каноном, можна прочитати майже все Святе Письмо. Там якраз і поєднано зображення святого з текстовим супроводом». Традицію оповідей у малюнках було помічено в XVI-XVII ст., коли в Барселоні та Валенсії почали поширювати малюнки для простого люду. Це були перекази життя святих у вигляді невеликих відбитків гравюр на кольорових аркушах. У Європі й Штатах у теперішньому вигляді мальовані історії ввійшли в обіг майже водночас, та практичні американці перші поставили це на комерційну основу. Першим бізнес-коміксом стали історії про Жовтого Хлопчика – «Yellow Kid». Правда, сьогодні Європу й Америку швидкими темпами заповнює азійська, передусім японська, традиція.

(29-42) Як і в усьому, у створенні коміксів японці дотримуються традицій. Манги досі малюють тушшю, вони чорно-білі й послідовність картинок ведуть ззаду наперед – згідно з канонами місцевого правопису. Такої самої послідовності автори наполегливо просять дотримуватися під час видання перекладів – мовляв, від цього кардинально залежить правильність сприймання історії. Адже це, на перший погляд, нехитре мистецтво здатне проникати у свідомість значно глибше, швидше й непомітніше, ніж література чи кіно. Майстерно переданий у формі коміксу «меседж» може слугувати ефективним рушієм, чи навіть засобом певного впливу. У цьому, зокрема, переконаний Віталій Сікарчук, більш знаний під псевдонімом Пекельного Бульби. «За освітою я вчитель", свого часу викладав у школі, – каже він. – І комікс ставав у пригоді, щоб показати учням той чи інший приклад. Цей жанр не має аналогів – він невибагливий, не вимагає особливої підготовки. Є, звісно, комікси, виконані на високому рівні, але водночас можна малювати абсолютний примітив у сенсі виконання, і це сприйматимуть!»

(43-50) В Україні навіть тоді, коли ще не відоме було слово «комікс» і не знані були приклади мальованої історії з Європи, цей жанр поступово розвивався. Серед корифеїв – графік-ілюстратор Георгій Малаков. У дитинстві він вигадував зразки цього жанру – жив у Києві під окупацією, придумував героїв, зображував сюжети про війну... Відомий художник Ігор Вишинський, автор багатьох ілюстрацій до дитячої літератури, створював повноцінні комікси про друзів-художників. Придумував їм образи, кумедні ситуації, розповідав про уявну державу в центрі Європи, де були представники різних націй. Твір займав понад 300 сторінок.

(51-58) Нині в нас мистецтво «мальованих оповідей» теж активно розвивається, але комікси рідко виходять на широку публіку. Опитані «коміксисти» бачать два шляхи виживання. Перший – це «йти» в російські видавництва, адже вітчизняних зразків жанру в чистому вигляді практично ніде не друкують. Другий – ховатися в арт-підпіллі, що рясно квітне в мережі Інтернет і в самвидаві. «Офіційні видання, на жаль, надають перевагу російськомовному продукту, як і преса чи кінематограф, – каже О. Чебикін. – У нашій країні досі вважають, що ринок сусідів ширший, тож випускати російською – економічно вигідніше».

(59-74) 3 огляду на непевний статус вітчизняних «мальованих історій» говорити про власну сучасну школу коміксу поки що рано. Однак це може бути нашою перевагою. «Відсутність школи має свої плюси: не існує обмежень, – уважає Пекельний Бульба. – Може, це і вплине на розвиток, на створення своєрідної течії в нас». Проте, на думку Олексія Чебикіна, школа української мальованої історії таки формується: «Наша школа справді дуже відрізняється від французької, російської, молдовської... Мені важко схарактеризувати ці особливості....Різниця в графічному матеріалі. Школа української графіки була завжди відмінна й відокремлена від європейської, хоча – закорінена вона саме в Європі – перші її представники навчалися у Німеччині. Багато хто здобував освіту в Росії знову-таки від художників, які навчалися в Італії. У Львові своя ситуація: вони й до 1920 року мали тісні стосунки з Польщею та Німеччиною, і це відчутно... Київська Русь дала свій симбіоз, коли грецька школа, що прийшла з Візантії, поєдналася зі скандинавським мінімалізмом і структурою. І в нас згодом з’явилося «реалістичне бароко», коли зображення ніби щільно переплетене з декоративним трактуванням: звідти наші примітивісти, яких ми знаємо. Українська графіка близька до латиноамериканської».

(75-80) Хай там як, ми маємо величезний простір для творчості в галузі коміксу, невичерпний потенціал, неймовірну кількість власних супергероїв, є що обігрувати, де розвернутися, і кожен може знайти своє. Тож навіть у сьогоднішніх обмежених умовах ентузіасти знаходять один одного й, не чекаючи «манни з неба», чи то пак від видавців, вигадують спільні проекти, фестивалі, віртуальні спільноти тощо. Словом, є надія, що наша «мальована історія» житиме!

 

За Н. Михайловою, журнал «Міжнародний туризм»

У тексті НЕ РОЗКРИТО мікротему, наведену в рядку


А.
проблеми сучасних вітчизняних коміксистів
Б.
особливості української традиції жанру коміксу
В.
ґенеза коміксів у світовому контексті
Г.
специфіка українських шанувальників коміксів
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №32 з 61

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків) і виконайте завдання

 

«Мальовані історії»: українська версія

 

(1-6) «Комікс» – загальновживаний термін, який у перекладі означає «кумедний». Щоправда, нині в Європі власне коміксами називають лише видане в Америці, французи найменували це «стрічка малюнків», японці – «манга» тощо. Українські майстри, які працюють у цьому жанрі, називають такі твори «мальованими історіями». Словом, кожна нація має свій продукт з особливою назвою й походженням. Схожий лише спосіб висловлювання, решта – геть різне.

(7-12) У свідомості пересічної людини слово «комікс» найчастіше асоціюється з чимось комічним і несерйозним, тож не дивно, що й ставлення до коміксів іноді відповідне: мовляв, легке чтиво для тинейджерів. Та скептики були б, напевно, зди­вовані, зазирнувши в минуле й побачивши одну з перших «мальованих історій» у японському монастирі XII ст. Базові прийоми жанру, рухи й жести персонажів були запозичені саме з цих найперших робіт.

(13-28) Загалом історію коміксів сміливо можна споріднювати з наскельним живописом. Давні люди не просто намагалися зобразити картину – це був сюжет, низка подій, наприклад полювання на звіра. «Перші письмена, імовірно, трансформувалися в ієрогліфи, – розповідає художник Олексій Чебикін. – У єгиптян це взагалі суцільний комікс! Або візьмімо китайське письмо: ієрогліф «будинок» справді схожий на будинок, ієрогліф «людина» має «стовбур», «руки-ноги»... Із Греції до нас прийшла традиція навколо ікони малювати житія! Подивившись на розписи церков за тамтешнім каноном, можна прочитати майже все Святе Письмо. Там якраз і поєднано зображення святого з текстовим супроводом». Традицію оповідей у малюнках було помічено в XVI-XVII ст., коли в Барселоні та Валенсії почали поширювати малюнки для простого люду. Це були перекази життя святих у вигляді невеликих відбитків гравюр на кольорових аркушах. У Європі й Штатах у теперішньому вигляді мальовані історії ввійшли в обіг майже водночас, та практичні американці перші поставили це на комерційну основу. Першим бізнес-коміксом стали історії про Жовтого Хлопчика – «Yellow Kid». Правда, сьогодні Європу й Америку швидкими темпами заповнює азійська, передусім японська, традиція.

(29-42) Як і в усьому, у створенні коміксів японці дотримуються традицій. Манги досі малюють тушшю, вони чорно-білі й послідовність картинок ведуть ззаду наперед – згідно з канонами місцевого правопису. Такої самої послідовності автори наполегливо просять дотримуватися під час видання перекладів – мовляв, від цього кардинально залежить правильність сприймання історії. Адже це, на перший погляд, нехитре мистецтво здатне проникати у свідомість значно глибше, швидше й непомітніше, ніж література чи кіно. Майстерно переданий у формі коміксу «меседж» може слугувати ефективним рушієм, чи навіть засобом певного впливу. У цьому, зокрема, переконаний Віталій Сікарчук, більш знаний під псевдонімом Пекельного Бульби. «За освітою я вчитель", свого часу викладав у школі, – каже він. – І комікс ставав у пригоді, щоб показати учням той чи інший приклад. Цей жанр не має аналогів – він невибагливий, не вимагає особливої підготовки. Є, звісно, комікси, виконані на високому рівні, але водночас можна малювати абсолютний примітив у сенсі виконання, і це сприйматимуть!»

(43-50) В Україні навіть тоді, коли ще не відоме було слово «комікс» і не знані були приклади мальованої історії з Європи, цей жанр поступово розвивався. Серед корифеїв – графік-ілюстратор Георгій Малаков. У дитинстві він вигадував зразки цього жанру – жив у Києві під окупацією, придумував героїв, зображував сюжети про війну... Відомий художник Ігор Вишинський, автор багатьох ілюстрацій до дитячої літератури, створював повноцінні комікси про друзів-художників. Придумував їм образи, кумедні ситуації, розповідав про уявну державу в центрі Європи, де були представники різних націй. Твір займав понад 300 сторінок.

(51-58) Нині в нас мистецтво «мальованих оповідей» теж активно розвивається, але комікси рідко виходять на широку публіку. Опитані «коміксисти» бачать два шляхи виживання. Перший – це «йти» в російські видавництва, адже вітчизняних зразків жанру в чистому вигляді практично ніде не друкують. Другий – ховатися в арт-підпіллі, що рясно квітне в мережі Інтернет і в самвидаві. «Офіційні видання, на жаль, надають перевагу російськомовному продукту, як і преса чи кінематограф, – каже О. Чебикін. – У нашій країні досі вважають, що ринок сусідів ширший, тож випускати російською – економічно вигідніше».

(59-74) 3 огляду на непевний статус вітчизняних «мальованих історій» говорити про власну сучасну школу коміксу поки що рано. Однак це може бути нашою перевагою. «Відсутність школи має свої плюси: не існує обмежень, – уважає Пекельний Бульба. – Може, це і вплине на розвиток, на створення своєрідної течії в нас». Проте, на думку Олексія Чебикіна, школа української мальованої історії таки формується: «Наша школа справді дуже відрізняється від французької, російської, молдовської... Мені важко схарактеризувати ці особливості....Різниця в графічному матеріалі. Школа української графіки була завжди відмінна й відокремлена від європейської, хоча – закорінена вона саме в Європі – перші її представники навчалися у Німеччині. Багато хто здобував освіту в Росії знову-таки від художників, які навчалися в Італії. У Львові своя ситуація: вони й до 1920 року мали тісні стосунки з Польщею та Німеччиною, і це відчутно... Київська Русь дала свій симбіоз, коли грецька школа, що прийшла з Візантії, поєдналася зі скандинавським мінімалізмом і структурою. І в нас згодом з’явилося «реалістичне бароко», коли зображення ніби щільно переплетене з декоративним трактуванням: звідти наші примітивісти, яких ми знаємо. Українська графіка близька до латиноамериканської».

(75-80) Хай там як, ми маємо величезний простір для творчості в галузі коміксу, невичерпний потенціал, неймовірну кількість власних супергероїв, є що обігрувати, де розвернутися, і кожен може знайти своє. Тож навіть у сьогоднішніх обмежених умовах ентузіасти знаходять один одного й, не чекаючи «манни з неба», чи то пак від видавців, вигадують спільні проекти, фестивалі, віртуальні спільноти тощо. Словом, є надія, що наша «мальована історія» житиме!

 

За Н. Михайловою, журнал «Міжнародний туризм»

Відповідають позиції Олексія Чебикіна щодо особливостей вітчизняної традиції творення коміксів (рядки 62-74) усі твердження, ОКРІМ


А.
Вітчизняна графіка у творенні коміксів найбільш подібна до європейської, з якою мала давні постійні зв’язки.
Б.
Маючи генетичний зв’язок з європейською традицією, вітчизняна графіка водночас характеризується своєрідною технікою.
В.
Творчість львівських графіків особливо виразно засвідчує єдність вітчизняної та західноєвропейської традицій.
Г.
Специфіка вітчизняної графіки стала результатом поєднання греко-візантійської та скандинавської графічних традицій
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №33 з 61

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків) і виконайте завдання

 

«Мальовані історії»: українська версія

 

(1-6) «Комікс» – загальновживаний термін, який у перекладі означає «кумедний». Щоправда, нині в Європі власне коміксами називають лише видане в Америці, французи найменували це «стрічка малюнків», японці – «манга» тощо. Українські майстри, які працюють у цьому жанрі, називають такі твори «мальованими історіями». Словом, кожна нація має свій продукт з особливою назвою й походженням. Схожий лише спосіб висловлювання, решта – геть різне.

(7-12) У свідомості пересічної людини слово «комікс» найчастіше асоціюється з чимось комічним і несерйозним, тож не дивно, що й ставлення до коміксів іноді відповідне: мовляв, легке чтиво для тинейджерів. Та скептики були б, напевно, зди­вовані, зазирнувши в минуле й побачивши одну з перших «мальованих історій» у японському монастирі XII ст. Базові прийоми жанру, рухи й жести персонажів були запозичені саме з цих найперших робіт.

(13-28) Загалом історію коміксів сміливо можна споріднювати з наскельним живописом. Давні люди не просто намагалися зобразити картину – це був сюжет, низка подій, наприклад полювання на звіра. «Перші письмена, імовірно, трансформувалися в ієрогліфи, – розповідає художник Олексій Чебикін. – У єгиптян це взагалі суцільний комікс! Або візьмімо китайське письмо: ієрогліф «будинок» справді схожий на будинок, ієрогліф «людина» має «стовбур», «руки-ноги»... Із Греції до нас прийшла традиція навколо ікони малювати житія! Подивившись на розписи церков за тамтешнім каноном, можна прочитати майже все Святе Письмо. Там якраз і поєднано зображення святого з текстовим супроводом». Традицію оповідей у малюнках було помічено в XVI-XVII ст., коли в Барселоні та Валенсії почали поширювати малюнки для простого люду. Це були перекази життя святих у вигляді невеликих відбитків гравюр на кольорових аркушах. У Європі й Штатах у теперішньому вигляді мальовані історії ввійшли в обіг майже водночас, та практичні американці перші поставили це на комерційну основу. Першим бізнес-коміксом стали історії про Жовтого Хлопчика – «Yellow Kid». Правда, сьогодні Європу й Америку швидкими темпами заповнює азійська, передусім японська, традиція.

(29-42) Як і в усьому, у створенні коміксів японці дотримуються традицій. Манги досі малюють тушшю, вони чорно-білі й послідовність картинок ведуть ззаду наперед – згідно з канонами місцевого правопису. Такої самої послідовності автори наполегливо просять дотримуватися під час видання перекладів – мовляв, від цього кардинально залежить правильність сприймання історії. Адже це, на перший погляд, нехитре мистецтво здатне проникати у свідомість значно глибше, швидше й непомітніше, ніж література чи кіно. Майстерно переданий у формі коміксу «меседж» може слугувати ефективним рушієм, чи навіть засобом певного впливу. У цьому, зокрема, переконаний Віталій Сікарчук, більш знаний під псевдонімом Пекельного Бульби. «За освітою я вчитель", свого часу викладав у школі, – каже він. – І комікс ставав у пригоді, щоб показати учням той чи інший приклад. Цей жанр не має аналогів – він невибагливий, не вимагає особливої підготовки. Є, звісно, комікси, виконані на високому рівні, але водночас можна малювати абсолютний примітив у сенсі виконання, і це сприйматимуть!»

(43-50) В Україні навіть тоді, коли ще не відоме було слово «комікс» і не знані були приклади мальованої історії з Європи, цей жанр поступово розвивався. Серед корифеїв – графік-ілюстратор Георгій Малаков. У дитинстві він вигадував зразки цього жанру – жив у Києві під окупацією, придумував героїв, зображував сюжети про війну... Відомий художник Ігор Вишинський, автор багатьох ілюстрацій до дитячої літератури, створював повноцінні комікси про друзів-художників. Придумував їм образи, кумедні ситуації, розповідав про уявну державу в центрі Європи, де були представники різних націй. Твір займав понад 300 сторінок.

(51-58) Нині в нас мистецтво «мальованих оповідей» теж активно розвивається, але комікси рідко виходять на широку публіку. Опитані «коміксисти» бачать два шляхи виживання. Перший – це «йти» в російські видавництва, адже вітчизняних зразків жанру в чистому вигляді практично ніде не друкують. Другий – ховатися в арт-підпіллі, що рясно квітне в мережі Інтернет і в самвидаві. «Офіційні видання, на жаль, надають перевагу російськомовному продукту, як і преса чи кінематограф, – каже О. Чебикін. – У нашій країні досі вважають, що ринок сусідів ширший, тож випускати російською – економічно вигідніше».

(59-74) 3 огляду на непевний статус вітчизняних «мальованих історій» говорити про власну сучасну школу коміксу поки що рано. Однак це може бути нашою перевагою. «Відсутність школи має свої плюси: не існує обмежень, – уважає Пекельний Бульба. – Може, це і вплине на розвиток, на створення своєрідної течії в нас». Проте, на думку Олексія Чебикіна, школа української мальованої історії таки формується: «Наша школа справді дуже відрізняється від французької, російської, молдовської... Мені важко схарактеризувати ці особливості....Різниця в графічному матеріалі. Школа української графіки була завжди відмінна й відокремлена від європейської, хоча – закорінена вона саме в Європі – перші її представники навчалися у Німеччині. Багато хто здобував освіту в Росії знову-таки від художників, які навчалися в Італії. У Львові своя ситуація: вони й до 1920 року мали тісні стосунки з Польщею та Німеччиною, і це відчутно... Київська Русь дала свій симбіоз, коли грецька школа, що прийшла з Візантії, поєдналася зі скандинавським мінімалізмом і структурою. І в нас згодом з’явилося «реалістичне бароко», коли зображення ніби щільно переплетене з декоративним трактуванням: звідти наші примітивісти, яких ми знаємо. Українська графіка близька до латиноамериканської».

(75-80) Хай там як, ми маємо величезний простір для творчості в галузі коміксу, невичерпний потенціал, неймовірну кількість власних супергероїв, є що обігрувати, де розвернутися, і кожен може знайти своє. Тож навіть у сьогоднішніх обмежених умовах ентузіасти знаходять один одного й, не чекаючи «манни з неба», чи то пак від видавців, вигадують спільні проекти, фестивалі, віртуальні спільноти тощо. Словом, є надія, що наша «мальована історія» житиме!

За Н. Михайловою, журнал «Міжнародний туризм»

НЕПРАВИЛЬНИМ стосовно тексту є висновкове твердження в рядку


А.
Причини сучасного непевного статусу вітчизняної школи коміксів лежать в економічній площині.
Б.
Комікси не варто використовувати в навчальному процесі через їх сильний вплив на свідомість.
В.
Продаж коміксів у багатьох країнах є цілою індустрією, початки якої сягають ще ХVІ-ХVІІ століть.
Г.
Сучасна японська школа манги помітно впливає на інші традиції «оповідей у малюнках».
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №34 з 61

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків) і виконайте завдання

 

«Мальовані історії»: українська версія

 

(1-6) «Комікс» – загальновживаний термін, який у перекладі означає «кумедний». Щоправда, нині в Європі власне коміксами називають лише видане в Америці, французи найменували це «стрічка малюнків», японці – «манга» тощо. Українські майстри, які працюють у цьому жанрі, називають такі твори «мальованими історіями». Словом, кожна нація має свій продукт з особливою назвою й походженням. Схожий лише спосіб висловлювання, решта – геть різне.

(7-12) У свідомості пересічної людини слово «комікс» найчастіше асоціюється з чимось комічним і несерйозним, тож не дивно, що й ставлення до коміксів іноді відповідне: мовляв, легке чтиво для тинейджерів. Та скептики були б, напевно, зди­вовані, зазирнувши в минуле й побачивши одну з перших «мальованих історій» у японському монастирі XII ст. Базові прийоми жанру, рухи й жести персонажів були запозичені саме з цих найперших робіт.

(13-28) Загалом історію коміксів сміливо можна споріднювати з наскельним живописом. Давні люди не просто намагалися зобразити картину – це був сюжет, низка подій, наприклад полювання на звіра. «Перші письмена, імовірно, трансформувалися в ієрогліфи, – розповідає художник Олексій Чебикін. – У єгиптян це взагалі суцільний комікс! Або візьмімо китайське письмо: ієрогліф «будинок» справді схожий на будинок, ієрогліф «людина» має «стовбур», «руки-ноги»... Із Греції до нас прийшла традиція навколо ікони малювати житія! Подивившись на розписи церков за тамтешнім каноном, можна прочитати майже все Святе Письмо. Там якраз і поєднано зображення святого з текстовим супроводом». Традицію оповідей у малюнках було помічено в XVI-XVII ст., коли в Барселоні та Валенсії почали поширювати малюнки для простого люду. Це були перекази життя святих у вигляді невеликих відбитків гравюр на кольорових аркушах. У Європі й Штатах у теперішньому вигляді мальовані історії ввійшли в обіг майже водночас, та практичні американці перші поставили це на комерційну основу. Першим бізнес-коміксом стали історії про Жовтого Хлопчика – «Yellow Kid». Правда, сьогодні Європу й Америку швидкими темпами заповнює азійська, передусім японська, традиція.

(29-42) Як і в усьому, у створенні коміксів японці дотримуються традицій. Манги досі малюють тушшю, вони чорно-білі й послідовність картинок ведуть ззаду наперед – згідно з канонами місцевого правопису. Такої самої послідовності автори наполегливо просять дотримуватися під час видання перекладів – мовляв, від цього кардинально залежить правильність сприймання історії. Адже це, на перший погляд, нехитре мистецтво здатне проникати у свідомість значно глибше, швидше й непомітніше, ніж література чи кіно. Майстерно переданий у формі коміксу «меседж» може слугувати ефективним рушієм, чи навіть засобом певного впливу. У цьому, зокрема, переконаний Віталій Сікарчук, більш знаний під псевдонімом Пекельного Бульби. «За освітою я вчитель", свого часу викладав у школі, – каже він. – І комікс ставав у пригоді, щоб показати учням той чи інший приклад. Цей жанр не має аналогів – він невибагливий, не вимагає особливої підготовки. Є, звісно, комікси, виконані на високому рівні, але водночас можна малювати абсолютний примітив у сенсі виконання, і це сприйматимуть!»

(43-50) В Україні навіть тоді, коли ще не відоме було слово «комікс» і не знані були приклади мальованої історії з Європи, цей жанр поступово розвивався. Серед корифеїв – графік-ілюстратор Георгій Малаков. У дитинстві він вигадував зразки цього жанру – жив у Києві під окупацією, придумував героїв, зображував сюжети про війну... Відомий художник Ігор Вишинський, автор багатьох ілюстрацій до дитячої літератури, створював повноцінні комікси про друзів-художників. Придумував їм образи, кумедні ситуації, розповідав про уявну державу в центрі Європи, де були представники різних націй. Твір займав понад 300 сторінок.

(51-58) Нині в нас мистецтво «мальованих оповідей» теж активно розвивається, але комікси рідко виходять на широку публіку. Опитані «коміксисти» бачать два шляхи виживання. Перший – це «йти» в російські видавництва, адже вітчизняних зразків жанру в чистому вигляді практично ніде не друкують. Другий – ховатися в арт-підпіллі, що рясно квітне в мережі Інтернет і в самвидаві. «Офіційні видання, на жаль, надають перевагу російськомовному продукту, як і преса чи кінематограф, – каже О. Чебикін. – У нашій країні досі вважають, що ринок сусідів ширший, тож випускати російською – економічно вигідніше».

(59-74) 3 огляду на непевний статус вітчизняних «мальованих історій» говорити про власну сучасну школу коміксу поки що рано. Однак це може бути нашою перевагою. «Відсутність школи має свої плюси: не існує обмежень, – уважає Пекельний Бульба. – Може, це і вплине на розвиток, на створення своєрідної течії в нас». Проте, на думку Олексія Чебикіна, школа української мальованої історії таки формується: «Наша школа справді дуже відрізняється від французької, російської, молдовської... Мені важко схарактеризувати ці особливості....Різниця в графічному матеріалі. Школа української графіки була завжди відмінна й відокремлена від європейської, хоча – закорінена вона саме в Європі – перші її представники навчалися у Німеччині. Багато хто здобував освіту в Росії знову-таки від художників, які навчалися в Італії. У Львові своя ситуація: вони й до 1920 року мали тісні стосунки з Польщею та Німеччиною, і це відчутно... Київська Русь дала свій симбіоз, коли грецька школа, що прийшла з Візантії, поєдналася зі скандинавським мінімалізмом і структурою. І в нас згодом з’явилося «реалістичне бароко», коли зображення ніби щільно переплетене з декоративним трактуванням: звідти наші примітивісти, яких ми знаємо. Українська графіка близька до латиноамериканської».

(75-80) Хай там як, ми маємо величезний простір для творчості в галузі коміксу, невичерпний потенціал, неймовірну кількість власних супергероїв, є що обігрувати, де розвернутися, і кожен може знайти своє. Тож навіть у сьогоднішніх обмежених умовах ентузіасти знаходять один одного й, не чекаючи «манни з неба», чи то пак від видавців, вигадують спільні проекти, фестивалі, віртуальні спільноти тощо. Словом, є надія, що наша «мальована історія» житиме!

За Н. Михайловою, журнал «Міжнародний туризм»

За типом мовлення текст є


А.
описом з елементами розповіді
Б.
розповіддю з елементами роздуму
В.
роздумом з елементами опису
Г.
описом з елементами роздуму
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №35 з 61

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків) і виконайте завдання

 

«Мальовані історії»: українська версія

 

(1-6) «Комікс» – загальновживаний термін, який у перекладі означає «кумедний». Щоправда, нині в Європі власне коміксами називають лише видане в Америці, французи найменували це «стрічка малюнків», японці – «манга» тощо. Українські майстри, які працюють у цьому жанрі, називають такі твори «мальованими історіями». Словом, кожна нація має свій продукт з особливою назвою й походженням. Схожий лише спосіб висловлювання, решта – геть різне.

(7-12) У свідомості пересічної людини слово «комікс» найчастіше асоціюється з чимось комічним і несерйозним, тож не дивно, що й ставлення до коміксів іноді відповідне: мовляв, легке чтиво для тинейджерів. Та скептики були б, напевно, зди­вовані, зазирнувши в минуле й побачивши одну з перших «мальованих історій» у японському монастирі XII ст. Базові прийоми жанру, рухи й жести персонажів були запозичені саме з цих найперших робіт.

(13-28) Загалом історію коміксів сміливо можна споріднювати з наскельним живописом. Давні люди не просто намагалися зобразити картину – це був сюжет, низка подій, наприклад полювання на звіра. «Перші письмена, імовірно, трансформувалися в ієрогліфи, – розповідає художник Олексій Чебикін. – У єгиптян це взагалі суцільний комікс! Або візьмімо китайське письмо: ієрогліф «будинок» справді схожий на будинок, ієрогліф «людина» має «стовбур», «руки-ноги»... Із Греції до нас прийшла традиція навколо ікони малювати житія! Подивившись на розписи церков за тамтешнім каноном, можна прочитати майже все Святе Письмо. Там якраз і поєднано зображення святого з текстовим супроводом». Традицію оповідей у малюнках було помічено в XVI-XVII ст., коли в Барселоні та Валенсії почали поширювати малюнки для простого люду. Це були перекази життя святих у вигляді невеликих відбитків гравюр на кольорових аркушах. У Європі й Штатах у теперішньому вигляді мальовані історії ввійшли в обіг майже водночас, та практичні американці перші поставили це на комерційну основу. Першим бізнес-коміксом стали історії про Жовтого Хлопчика – «Yellow Kid». Правда, сьогодні Європу й Америку швидкими темпами заповнює азійська, передусім японська, традиція.

(29-42) Як і в усьому, у створенні коміксів японці дотримуються традицій. Манги досі малюють тушшю, вони чорно-білі й послідовність картинок ведуть ззаду наперед – згідно з канонами місцевого правопису. Такої самої послідовності автори наполегливо просять дотримуватися під час видання перекладів – мовляв, від цього кардинально залежить правильність сприймання історії. Адже це, на перший погляд, нехитре мистецтво здатне проникати у свідомість значно глибше, швидше й непомітніше, ніж література чи кіно. Майстерно переданий у формі коміксу «меседж» може слугувати ефективним рушієм, чи навіть засобом певного впливу. У цьому, зокрема, переконаний Віталій Сікарчук, більш знаний під псевдонімом Пекельного Бульби. «За освітою я вчитель", свого часу викладав у школі, – каже він. – І комікс ставав у пригоді, щоб показати учням той чи інший приклад. Цей жанр не має аналогів – він невибагливий, не вимагає особливої підготовки. Є, звісно, комікси, виконані на високому рівні, але водночас можна малювати абсолютний примітив у сенсі виконання, і це сприйматимуть!»

(43-50) В Україні навіть тоді, коли ще не відоме було слово «комікс» і не знані були приклади мальованої історії з Європи, цей жанр поступово розвивався. Серед корифеїв – графік-ілюстратор Георгій Малаков. У дитинстві він вигадував зразки цього жанру – жив у Києві під окупацією, придумував героїв, зображував сюжети про війну... Відомий художник Ігор Вишинський, автор багатьох ілюстрацій до дитячої літератури, створював повноцінні комікси про друзів-художників. Придумував їм образи, кумедні ситуації, розповідав про уявну державу в центрі Європи, де були представники різних націй. Твір займав понад 300 сторінок.

(51-58) Нині в нас мистецтво «мальованих оповідей» теж активно розвивається, але комікси рідко виходять на широку публіку. Опитані «коміксисти» бачать два шляхи виживання. Перший – це «йти» в російські видавництва, адже вітчизняних зразків жанру в чистому вигляді практично ніде не друкують. Другий – ховатися в арт-підпіллі, що рясно квітне в мережі Інтернет і в самвидаві. «Офіційні видання, на жаль, надають перевагу російськомовному продукту, як і преса чи кінематограф, – каже О. Чебикін. – У нашій країні досі вважають, що ринок сусідів ширший, тож випускати російською – економічно вигідніше».

(59-74) 3 огляду на непевний статус вітчизняних «мальованих історій» говорити про власну сучасну школу коміксу поки що рано. Однак це може бути нашою перевагою. «Відсутність школи має свої плюси: не існує обмежень, – уважає Пекельний Бульба. – Може, це і вплине на розвиток, на створення своєрідної течії в нас». Проте, на думку Олексія Чебикіна, школа української мальованої історії таки формується: «Наша школа справді дуже відрізняється від французької, російської, молдовської... Мені важко схарактеризувати ці особливості....Різниця в графічному матеріалі. Школа української графіки була завжди відмінна й відокремлена від європейської, хоча – закорінена вона саме в Європі – перші її представники навчалися у Німеччині. Багато хто здобував освіту в Росії знову-таки від художників, які навчалися в Італії. У Львові своя ситуація: вони й до 1920 року мали тісні стосунки з Польщею та Німеччиною, і це відчутно... Київська Русь дала свій симбіоз, коли грецька школа, що прийшла з Візантії, поєдналася зі скандинавським мінімалізмом і структурою. І в нас згодом з’явилося «реалістичне бароко», коли зображення ніби щільно переплетене з декоративним трактуванням: звідти наші примітивісти, яких ми знаємо. Українська графіка близька до латиноамериканської».

(75-80) Хай там як, ми маємо величезний простір для творчості в галузі коміксу, невичерпний потенціал, неймовірну кількість власних супергероїв, є що обігрувати, де розвернутися, і кожен може знайти своє. Тож навіть у сьогоднішніх обмежених умовах ентузіасти знаходять один одного й, не чекаючи «манни з неба», чи то пак від видавців, вигадують спільні проекти, фестивалі, віртуальні спільноти тощо. Словом, є надія, що наша «мальована історія» житиме!

За Н. Михайловою, журнал «Міжнародний туризм»

Ідею тексту найточніше передає фрагмент, наведений у рядку


А.
Словом, кожна нація має свій продукт [комікси] з особливою назвою й походженням. Схожий лише спосіб висловлювання, решта геть різне (рядки 5-6).
Б.
Цей жанр не має аналогів - він невибагливий, не вимагає особливої підготовки. Є, звісно, комікси, виконані на високому рівні, але водночас можна малювати абсолютний примітив у сенсі виконання, і це сприйматимуть (рядки 39-42).
В.
3 огляду на непевний статус вітчизняних «мальованих історій» говорити про власну сучасну школу коміксу поки що рано. Однак це може бути нашою перевагою (рядки 59-61).
Г.
...ми маємо величезний простір для творчості в галузі коміксу, невичерпний потенціал, неймовірну кількість власних супергероїв, є що обігрувати, де розвернутися... (рядки 75-77).
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №36 з 61

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків) і виконайте завдання

 

«Мальовані історії»: українська версія

 

(1-6) «Комікс» – загальновживаний термін, який у перекладі означає «кумедний». Щоправда, нині в Європі власне коміксами називають лише видане в Америці, французи найменували це «стрічка малюнків», японці – «манга» тощо. Українські майстри, які працюють у цьому жанрі, називають такі твори «мальованими історіями». Словом, кожна нація має свій продукт з особливою назвою й походженням. Схожий лише спосіб висловлювання, решта – геть різне.

(7-12) У свідомості пересічної людини слово «комікс» найчастіше асоціюється з чимось комічним і несерйозним, тож не дивно, що й ставлення до коміксів іноді відповідне: мовляв, легке чтиво для тинейджерів. Та скептики були б, напевно, зди­вовані, зазирнувши в минуле й побачивши одну з перших «мальованих історій» у японському монастирі XII ст. Базові прийоми жанру, рухи й жести персонажів були запозичені саме з цих найперших робіт.

(13-28) Загалом історію коміксів сміливо можна споріднювати з наскельним живописом. Давні люди не просто намагалися зобразити картину – це був сюжет, низка подій, наприклад полювання на звіра. «Перші письмена, імовірно, трансформувалися в ієрогліфи, – розповідає художник Олексій Чебикін. – У єгиптян це взагалі суцільний комікс! Або візьмімо китайське письмо: ієрогліф «будинок» справді схожий на будинок, ієрогліф «людина» має «стовбур», «руки-ноги»... Із Греції до нас прийшла традиція навколо ікони малювати житія! Подивившись на розписи церков за тамтешнім каноном, можна прочитати майже все Святе Письмо. Там якраз і поєднано зображення святого з текстовим супроводом». Традицію оповідей у малюнках було помічено в XVI-XVII ст., коли в Барселоні та Валенсії почали поширювати малюнки для простого люду. Це були перекази життя святих у вигляді невеликих відбитків гравюр на кольорових аркушах. У Європі й Штатах у теперішньому вигляді мальовані історії ввійшли в обіг майже водночас, та практичні американці перші поставили це на комерційну основу. Першим бізнес-коміксом стали історії про Жовтого Хлопчика – «Yellow Kid». Правда, сьогодні Європу й Америку швидкими темпами заповнює азійська, передусім японська, традиція.

(29-42) Як і в усьому, у створенні коміксів японці дотримуються традицій. Манги досі малюють тушшю, вони чорно-білі й послідовність картинок ведуть ззаду наперед – згідно з канонами місцевого правопису. Такої самої послідовності автори наполегливо просять дотримуватися під час видання перекладів – мовляв, від цього кардинально залежить правильність сприймання історії. Адже це, на перший погляд, нехитре мистецтво здатне проникати у свідомість значно глибше, швидше й непомітніше, ніж література чи кіно. Майстерно переданий у формі коміксу «меседж» може слугувати ефективним рушієм, чи навіть засобом певного впливу. У цьому, зокрема, переконаний Віталій Сікарчук, більш знаний під псевдонімом Пекельного Бульби. «За освітою я вчитель", свого часу викладав у школі, – каже він. – І комікс ставав у пригоді, щоб показати учням той чи інший приклад. Цей жанр не має аналогів – він невибагливий, не вимагає особливої підготовки. Є, звісно, комікси, виконані на високому рівні, але водночас можна малювати абсолютний примітив у сенсі виконання, і це сприйматимуть!»

(43-50) В Україні навіть тоді, коли ще не відоме було слово «комікс» і не знані були приклади мальованої історії з Європи, цей жанр поступово розвивався. Серед корифеїв – графік-ілюстратор Георгій Малаков. У дитинстві він вигадував зразки цього жанру – жив у Києві під окупацією, придумував героїв, зображував сюжети про війну... Відомий художник Ігор Вишинський, автор багатьох ілюстрацій до дитячої літератури, створював повноцінні комікси про друзів-художників. Придумував їм образи, кумедні ситуації, розповідав про уявну державу в центрі Європи, де були представники різних націй. Твір займав понад 300 сторінок.

(51-58) Нині в нас мистецтво «мальованих оповідей» теж активно розвивається, але комікси рідко виходять на широку публіку. Опитані «коміксисти» бачать два шляхи виживання. Перший – це «йти» в російські видавництва, адже вітчизняних зразків жанру в чистому вигляді практично ніде не друкують. Другий – ховатися в арт-підпіллі, що рясно квітне в мережі Інтернет і в самвидаві. «Офіційні видання, на жаль, надають перевагу російськомовному продукту, як і преса чи кінематограф, – каже О. Чебикін. – У нашій країні досі вважають, що ринок сусідів ширший, тож випускати російською – економічно вигідніше».

(59-74) 3 огляду на непевний статус вітчизняних «мальованих історій» говорити про власну сучасну школу коміксу поки що рано. Однак це може бути нашою перевагою. «Відсутність школи має свої плюси: не існує обмежень, – уважає Пекельний Бульба. – Може, це і вплине на розвиток, на створення своєрідної течії в нас». Проте, на думку Олексія Чебикіна, школа української мальованої історії таки формується: «Наша школа справді дуже відрізняється від французької, російської, молдовської... Мені важко схарактеризувати ці особливості....Різниця в графічному матеріалі. Школа української графіки була завжди відмінна й відокремлена від європейської, хоча – закорінена вона саме в Європі – перші її представники навчалися у Німеччині. Багато хто здобував освіту в Росії знову-таки від художників, які навчалися в Італії. У Львові своя ситуація: вони й до 1920 року мали тісні стосунки з Польщею та Німеччиною, і це відчутно... Київська Русь дала свій симбіоз, коли грецька школа, що прийшла з Візантії, поєдналася зі скандинавським мінімалізмом і структурою. І в нас згодом з’явилося «реалістичне бароко», коли зображення ніби щільно переплетене з декоративним трактуванням: звідти наші примітивісти, яких ми знаємо. Українська графіка близька до латиноамериканської».

(75-80) Хай там як, ми маємо величезний простір для творчості в галузі коміксу, невичерпний потенціал, неймовірну кількість власних супергероїв, є що обігрувати, де розвернутися, і кожен може знайти своє. Тож навіть у сьогоднішніх обмежених умовах ентузіасти знаходять один одного й, не чекаючи «манни з неба», чи то пак від видавців, вигадують спільні проекти, фестивалі, віртуальні спільноти тощо. Словом, є надія, що наша «мальована історія» житиме!

За Н. Михайловою, журнал «Міжнародний туризм»

Думку про те, що комікси є універсальним для людства жанром, підтверджують усі фрагменти тексту, ОКРІМ


А.
...власне коміксами називають лише видане в Америці, французи найменували це «стрічка малюнків», японці - «манга» тощо... Словом, кожна нація має свій продукт з особливою назвою й походженням. Схожий лише спосіб висловлювання, решта - геть різне (рядки 2-6).
Б.
У свідомості пересічної людини слово «комікс» найчастіше асоціюється з чимось комічним і несерйозним, тож не дивно, що й ставлення до коміксів іноді відповідне: мовляв, легке чтиво для тинейджерів (рядки 7-9).
В.
Загалом історію коміксів сміливо можна споріднювати з наскельним живописом. Давні люди не просто намагалися зобразити картину - це був сюжет, низка подій, наприклад полювання на звіра (рядки 13-15).
Г.
В Україні навіть тоді, коли ще не відоме було слово «комікс» і не знані були приклади мальованої історії з Європи, цей жанр поступово розвивався (рядки 43-44).
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №37 з 61

Образ гордої красуні, яка сміливо захищає власну гідність, є у творі


А.
«Дума про Марусю Богуславку»
Б.
«Віють вітри»
В.
«Бондарівна»
Г.
Засвіт встали козаченьки»
Д.
«Ой Морозе, Морозенку»
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №38 з 61

Про київського князя Святослава («Слово про похід Ігорів») йдеться в рядку


А.
«Великому Хорсові путь перебігав»
Б.
«Ізронив злоте слово, з сльозами змішане»
В.
«Підпер гори угорськії своїми залізними полками»
Г.
«Жадоба спробувати Дону великого знамення йому заступила»
Д.
«Думкою поле міряє од великого Дону до малого Дінця»
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №39 з 61

Рядки Зброю співаю і мужа, що перший з надмор’їв троянських, Долею гнаний нещадно, на берег ступив Лавінійський
оригінально переробив


А.
Іван Котляревський
Б.
Григорій Сковорода
В.
Тарас Шевченко
Г.
Іван Франко
Д.
Пантелеймон Куліш
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №40 з 61

Народну пісню «Ой під вишнею, під черешнею / Стояв старий з молодою, як із ягодою» адресовано


А.
Іванові Брюховецькому
Б.
Мартинові Борулі
В.
возному Тетерваковському
Г.
Максимові Гримачу
Д.
Омелькові Кайдашеві
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №41 з 61

Рядки
Шляхи життя важкі і грузні:
працюй - зморивсь чи не зморивсь.
Він полюбив огонь у кузні,
під молотом, що все іскривсь

присвячено


А.
Іванові Котляревському
Б.
Тарасові Шевченку
В.
Пантелеймонові Кулішу
Г.
Іванові Франку
Д.
Михайлові Коцюбинському
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №42 з 61

«Запорожжя споконвіку було серцем українським, на Запорожжі воля ніколи не вмирала, давні звичаї ніколи не забувались», - пише


А.
Пантелеймон Куліш
Б.
Іван Нечуй-Левицький
В.
Іван Котляревський
Г.
Панас Мирний
Д.
Іван Карпенко-Карий
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №43 з 61

Думка з Першого послання Іоанна Богослова «Коли хтось каже: «Я люблю Бога», а брата свого ненавидить, - неправду мовить. Хто любить Бога, той нехай любить і брата свого» є суголосною провідній ідеї твору


А.
«Гімн»
Б.
«Енеїда »
В.
«Всякому місту-звичай і права»
Г.
«Як добре те, що смерті не боюсь я»
Д.
«І мертвим, і живим, і ненарожденним...»
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №44 з 61

«Ця дівчина не просто так, Маруся. / Це голос наш. Це – пісня. Це - душа» – сказано про героїню


А.
думи
Б.
поеми
В.
драми
Г.
пригодницького роману
Д.
роману у віршах
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №45 з 61

Персонажа давньогрецької міфології, зображеного на малюнку, згадано у творі


А.
«Кавказ»
Б.
«Земля»
В.
«Contra spem spero!»
Г.
«Intermezzo»
Д.
«De libertate»
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №46 з 61

«Любові всевишній присвячується» твір


А.
«Лісова пісня»
Б.
«Три зозулі з поклоном»
В.
«Маруся Чурай»
Г.
«За мить щастя»
Д.
«Камінний хрест»
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №47 з 61

«Росте Антонич, і росте трава, / і зеленіють кучеряві вільхи», – писав про себе автор поезії


А.
«Чари ночі»
Б.
«Різдво»
В.
«Молюсь і вірю...»
Г.
«Балада про соняшник»
Д.
«Лебеді материнства»
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №48 з 61

Василь Стефаник започаткував в українській літературі стильову течію


А.
імпресіонізму
Б.
сентименталізму
В.
романтизму
Г.
реалізму
Д.
експресіонізму
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №49 з 61

Шумить, гуде Тополівка. До Лавріна Запорожця приїхали гості» так починається оповідь про події твору


А.
Валер’яна Підмогильного
Б.
Володимира Винниченка
В.
Остапа Вишні
Г.
Олександра Довженка
Д.
Олеся Гончара
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №50 з 61

Справжнє прізвище автора твору «Тигролови»


А.
Кандиба
Б.
Тобілевич
В.
Фїтільов
Г.
Губенко
Д.
Лозов’ягін
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №51 з 61

«Моя зброя - сміх!» - так пояснював своє мистецьке покликання


А.
Микола Хвильовий
Б.
Олександр Довженко
В.
Іван Багряний
Г.
Остап Вишня
Д.
Юрій Яновський
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №52 з 61

Образи соняшника й сонця, що символізують поета й поезію, створив


А.
Василь Симоненко
Б.
Микола Вороний
В.
Іван Драч
Г.
Василь Стус
Д.
Павло Тичина
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №53 з 61

Народну «Пісню про Байду» переосмислює («У Полтаві на риночку...») героїня твору


А.
«Маруся Чурай»
Б.
«Бондарівна»
В.
«Любіть Україну»
Г.
«Дума про Марусю Богуславку»
Д.
«О земле втрачена, явися!..»
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №54 з 61

Рядки
Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати

написано


А.
Павлом Тичиною
Б.
Іваном Драчем
В.
Володимиром Сосюрою
Г.
Василем Симоненком
Д.
Андрієм Малишком
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №55 з 61

«У Томську мене перехопила залізнична агентура НКВС. Арешт, суд, вирок: за втечу із заслання — три роки вже ув’язнення в таборі. Так я потрапив у «Бамлаг» (Байкало-амурський лагер)», - згадував


А.
Павло Тичина
Б.
Іван Багряний
В.
Володимир Сосюра
Г.
Богдан-Ігор Антонич
Д.
Максим Рильський
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №56 з 61

Синтез мистецтва й антимистецтва, елітарної й масової культури, іронічно-сміхового й серйозного ставлення до дійсності - це характерна риса


А.
експресіонізму
Б.
постмодернізму
В.
неоромантизму
Г.
бароко
Д.
імпресіонізму
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №57 з 61

Установіть відповідність між назвами двох творів одного автора.


1.
«Маруся Чурай»
2.
«Сон» («У всякого своя доля»)
3.
«О земле втрачена, явися!..
4.
«Всякому місту - звичай і права»
А.
«Катерина»
Б.
«Бджола та Шершень»
В.
«Як добре те, що смерті не боюсь я»
Г.
«Балада про соняшник»
Д.
«Українське альфреско»
АБВГД
1
2
3
4

Завдання на встановлення відповідності (логічні пари)

Завдання №58 з 61

Установіть відповідність між жанром і персонажем твору


1.
роман
2.
поема
3.
п’єса
4.
повість
А.
Іван Гонта
Б.
Терпилиха
В.
Бондарівна
Г.
Яким Сомко
Д.
Наум Дрот
АБВГД
1
2
3
4

Завдання на встановлення відповідності (логічні пари)

Завдання №59 з 61

Установіть відповідність між персонажами того самого твору


1.
Уля Розсоха
2.
Кирило Тур
3.
Палагна
4.
Мелашка Балаш
А.
Наталка Сірко
Б.
Богдан Чорногор
В.
Марічка Гутенюк
Г.
Мокій Мазайло
Д.
Лаврін Кайдаш
АБВГД
1
2
3
4

Завдання на встановлення відповідності (логічні пари)

Завдання №60 з 61

Установіть відповідність між письменником і висловлюванням про нього.


1.
Микола Хвильовий
2.
Остап Вишня
3.
Іван Котляревський
4.
Григорій Сковорода
А.
«Добрими старими шляхами, обминаючи казенні «стовпи неотесані», але не обминаючи доріг європейської науки, мандрував по Україні і сіяв у людських серцях мудрість любові та самопізнання, задоволення в сродній праці та совісті – як чистий кришталь»
Б.
«Музичність заполонила все його світосприймання — і саме слово зробилося для нього не стільки способом висловлювання тих чи інших думок і почуттів, скільки шляхом до виявлення звуку, який сам по собі народжус думки й почуття...»
В.
«Багато його усмішок – це розгорнуті сцени, де дійові особи живуть і діють немовби на підмостках, вони такі сценічно довершені, що самі просяться, аби їх зіграли…»
Г.
«У його творі закодовано вибір, що невблаганно поставав перед українським комуністом, роздвоюючи його самосвідомість: вибір між вірністю фанатичній догмі й синівською любов’ю до Матері-України…»
Д.
«Він зробив цю м’яку, виразну, сильну, багату мову літературною, і українська мова, яку тоді вважали місцевою говіркою, з його легкої руки залунала так голосно, що звуки її рознеслись по всій Росії… »
АБВГД
1
2
3
4

Завдання на встановлення відповідності (логічні пари)

Завдання №61 з 61

Частина 3

Власне висловлення

Прочитайте наведений текст.

У житті людина може досягати різних висот. Багато хто прагне владарювати, керувати, бути значною й помітною фігурою. А дехто вважає, що й маленька людина може приносити велику користь.

Чи заслуговує маленька людина на ту ж повагу, шо й людина з високими амбіціями?

Викладіть Ваш погляд на цю проблему.

Сформулюйте тезу, наведіть два-три переконливі аргументи, що найкраще підтвердять Вашу думку. Проілюструйте Ваші міркування посиланнями на приклади з художньої літератури чи інших видів мистецтва (зазначте автора й назву твору, укажіть проблему, порушену митцем, художний образ, через який проблему розкрито, наведіть цитату з твору тощо), історичними фактами або випадками з життя. Не переказуйте змісту художнього твору, не давайте повної характеристики образів. Сформулюйте висновки.



Завдання відкритої форми з розгорнутою відповіддю

Вибрати іншу сесію
Fatline