Ваш результат
...

...

Завдання №1 з 61

Антоніми вжито в прислів’ї


А.
Глибше орати – більше сіна мати.
Б.
Шануй учителя, як родителя.
В.
Не бажай синові багатства, а бажай розуму.
Г.
У червні на полі густо, а надворі пусто.
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №2 з 61

Фразеологізм стріляний горобець означає


А.
боязкий
Б.
кмітливий
В.
досвідчений
Г.
сміливий
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №3 з 61

Простим є речення


А.
Не доля вирішує – людина творить свою долю.
Б.
Було, мабуть, гарно: вночі випав сніг.
В.
Світло хлюпнуло по верхівках дерев, замиготіло, застрибало по кущах.
Г.
Ліс іще дрімає, а з синім небом уже щось діється.
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №4 з 61

Числівник є в реченні


А.
Тричі крига замерзала, тричі розтавала.
Б.
Козацький полк ділився на сотні.
В.
На репетицію прийшло п’ятеро хлопців.
Г.
Раптово вдарив двадцятиградусний мороз.
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №5 з 61

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери речень) і виконайте завдання

(1) Які тут, на крутому схилі гори, зеленіли дерева! (2) Чия буйна фантазія позбирала їх із усіх-усюд до цього товариського гурту, й тепер вони створили мальовничу строкату сім’ю! (3) Простір між стовбурами, пронизаний світлом літнього сонця, без упину манив загадковим затишком. (4) Батько рано-вранці йшов від дерева до дерева й перед кожним зупинявся на коротку мить наче здибався зі знайомою людиною. (5) Цей сад на схилі гори творили не тільки розлогі яблуні, а й посаджені ще позаторік зовсім молоденькі яблуньки.

Орфографічну помилку допущено в слові


А.
усіх-усюд
Б.
без упину
В.
рано-вранці
Г.
позаторік
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №6 з 61

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери речень) і виконайте завдання

(1) Які тут, на крутому схилі гори, зеленіли дерева! (2) Чия буйна фантазія позбирала їх із усіх-усюд до цього товариського гурту, й тепер вони створили мальовничу строкату сім’ю! (3) Простір між стовбурами, пронизаний світлом літнього сонця, без упину манив загадковим затишком. (4) Батько рано-вранці йшов від дерева до дерева й перед кожним зупинявся на коротку мить наче здибався зі знайомою людиною. (5) Цей сад на схилі гори творили не тільки розлогі яблуні, а й посаджені ще позаторік зовсім молоденькі яблуньки.

Пунктуаційну помилку допущено в реченні


А.
першому
Б.
другому
В.
третьому
Г.
четвертому
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №7 з 61

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери речень) і виконайте завдання

(1) Які тут, на крутому схилі гори, зеленіли дерева! (2) Чия буйна фантазія позбирала їх із усіх-усюд до цього товариського гурту, й тепер вони створили мальовничу строкату сім’ю! (3) Простір між стовбурами, пронизаний світлом літнього сонця, без упину манив загадковим затишком. (4) Батько рано-вранці йшов від дерева до дерева й перед кожним зупинявся на коротку мить наче здибався зі знайомою людиною. (5) Цей сад на схилі гори творили не тільки розлогі яблуні, а й посаджені ще позаторік зовсім молоденькі яблуньки.

Відокремленим означенням ускладнено речення


А.
перше
Б.
третє
В.
четверте
Г.
п’яте
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №8 з 61

Префікс при- пишеться в усіх словах рядка


А.
пр..бувати, пр..гарний, пр..везений, пр..писаний
Б.
пр..вертати, пр..балтійський, пр..леглий, пр..сяга
В.
пр..клеєний, пр..сісти, пр..тримати, пр..веселий
Г.
пр..кручувати, пр..старий, пр..вітання, пр..вітний
Д.
пр..кликаний, пр..класти, пр..дивний, пр..нести
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №9 з 61

Літеру и на місці крапок треба писати в усіх словах рядка


А.
д..р..жабль, през..дент, п’єд..стал, Амер..ка
Б.
мереж..во, реч..татив, вел..чезний, С..рія
В.
к..шеня, Пак..стан, дез..нфекція, л..ман
Г.
мар..во, Ват..кан, Флор..да, кр..тичний
Д.
с..нус, кор..да, рец..див, дез..нформація
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №10 з 61

Апостроф пишеться в усіх словах рядка


А.
верхів..я, довір..я, різдв..яний, пов..язаний
Б.
круп..є, міжбрів..я, р..яска, з..юрмитися
В.
пів..ящика, верб..я, перемир..я, інтерв..ю
Г.
сузір..я, під..яремний, зв..язківець, б..юджет
Д.
зав..язь, роз..єднати, ін..єкція, бр..яжчати
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №11 з 61

Подвоєння літер на місці пропуску НЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ в усіх словах рядка


А.
облич..я, гусен..я, безсмерт..я, щаст..я
Б.
лист..я, фарбован..ий, молодіст..ю, від..іл
В.
червон..а, Галич..ина, набран..ий, священ..ий
Г.
священ..ик, побуквен..ий, фін..ський, піц..а
Д.
повіст..ю, солов’їн..ий, щен..я, бут..я
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №12 з 61

Допущено помилку у відмінюванні числівника


А.
шестистам чотирнадцятьом
Б.
семидесятьох п’ятьох
В.
на вісімдесяти дев’яти
Г.
сорока чотирма
Д.
чотирьомстам трьом
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №13 з 61

Правильно поєднано іменники з числівниками в рядку


А.
п’ять з половиною кілограм
Б.
три стола
В.
півтора сантиметри
Г.
чотири художники
Д.
п’ять цілих і сім десятих тонн
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №14 з 61

Неправильно побудовано словосполучення


А.
неправильна відповідь
Б.
приймати участь
В.
наполягати на своєму
Г.
відчинити двері
Д.
провести захід
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №15 з 61

Прикладки слід писати в лапках у всіх словосполученнях рядка


А.
озеро Світязь, цукерки Ведмедик, село Веселе
Б.
квітка тюльпан, напій Фанта, пес Пірат
В.
місто Прилуки, фірма Оріон, роман Московіада
Г.
готель Харків, печиво Сюрприз, комедія Мина Мазайло
Д.
фільм Сяяння, дівчина Марійка, холодильник Норд
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №16 з 61

Разом пишуться всі слова в рядку


А.
напів/автомат, авіа/промисловість, режисер/постановник
Б.
північно/кримський, відео/апаратура, навчально/виховний
В.
одно/разовий, давньо/український, загально/державний
Г.
електро/устаткування, фізико/географічний, західно/український
Д.
теле/компанія, пів/години, крем/брюле
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №17 з 61

Не змінюються всі слова в рядку


А.
створивши, замолоду, бюро, театр
Б.
ложе, пенсне, рагу, ледве
В.
поні, дивно, зранку, маестро
Г.
човен, шість, мій, читав
Д.
кенгуру, кімоно, віче, пишучи
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №18 з 61

Поширене означення НЕ ВІДОКРЕМЛЮЄТЬСЯ в реченні (розділові знаки пропущено)


А.
Приголомшений велемудрою наукою я підводжуся з охололої стерні.
Б.
Шепіт пальмових гаїв і сузір’я схожі на тяжкі виноградні грона п’янять серце морехода.
В.
Двічі тяжко поранений раз майже вбитий Устим аж тоді в степу повірив, що вцілів.
Г.
Нагрітий за літо яр дихав Сашкові в обличчя перецвілими будяками.
Д.
Стомлені дорогою ми майже не розмовляли ледве тримаючись на ногах.
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №19 з 61

Букви я, ю, є, ї позначають два звуки в усіх словах рядка


А.
інтерв’ю, нянька, професія, ягуар
Б.
рельєф, торф’яний, фантазія, об’їзд
В.
пів’яблука, клієнт, зброяр, лялька
Г.
явір, земля, слов’янський, ескадрилья
Д.
ідея, юстиція, конферансьє, життєпис
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №20 з 61

Тире між підметом і присудком НЕ ПОТРІБНЕ в реченні (розділові знаки пропущено)


А.
У наш час екологія це розгалужена система наук.
Б.
Козак як мала дитина.
В.
Природа ось законодавець смаку краси і досконалості.
Г.
Вода добрий друг і помічник людини.
Д.
Баобаб дуже високе дерево.
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №21 з 61

Закінчення -а(я) у формі родового відмінка однини мають усі іменники в рядку


А.
вівторок, параграф, луг, Ужгород
Б.
гектар, автомобіль, характер, ясен
В.
Дніпро, квадрат, шлунок, Кривий Ріг
Г.
четвер, мільйон, вік, Тернопіль
Д.
бюлетень, суглоб, Куліш, млин
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №22 з 61

Поширеним є речення


А.
Три верби схилилися.
Б.
Сіно було свіже, зелене, пахуче.
В.
Сонце трудиться в поті чола.
Г.
Час минає.
Д.
Хлопці накивали п’ятами.
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №23 з 61

Правильну вимову слова засудження відображає фонетичний запис


А.
Б.
В.
Г.
Д.
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №24 з 61

До кожного типу односкладного речення доберіть відповідний приклад


Односкладне речення
1.
означено-особове
2.
неозначено-особове
3.
узагальнено-особове
4.
безособове
Приклади
А.
Друга шукай, а знайдеш – тримай.
Б.
По заячому сліду іноді знаходять ведмедя.
В.
За добру справу варто добре постояти.
Г.
Відчуття незручності раптом охопило мене.
Д.
До землі приліг і слухаю тремтіння невгамовне.
АБВГД
1
2
3
4

Завдання на встановлення відповідності (логічні пари)

Завдання №25 з 61

До кожного типу підрядного речення доберіть відповідний приклад


Підрядне речення
1.
підрядне умови
2.
підрядне мети
3.
підрядне місця
4.
підрядне ступеня і способу дії
Приклади
А.
Скільки хвиль у бурхливому морі, стільки співів у серці моїм.
Б.
Поміркуймо, що кличе людину до творчості.
В.
Як не буде птахів, то і людське серце стане черствим.
Г.
Де Ярило ступить – ярина виростає.
Д.
Я, щоб відновити в пам’яті берег дитинства, відвідав рідне село.
АБВГД
1
2
3
4

Завдання на встановлення відповідності (логічні пари)

Завдання №26 з 61

До кожного смислового відношення в безсполучниковому складному реченні, позначеному цифрою, доберіть відповідний приклад, позначений буквою


Смислові відношення в безсполучниковому складному реченні
1.
перше речення вказує на умову, а друге – на наслідок
2.
перше речення вказує на причину, а друге – на наслідок
3.
друге речення пояснює перше
4.
друге речення вказує на причину дії в першому
Приклади
А.
Оксані радість: мати одрізала з полотна хустку.
Б.
Сохне стерня, затихають лани.
В.
Защебетав соловейко – пішла луна гаєм.
Г.
Здалось на мить: пливе у небі срібний човен.
Д.
Була б охота – знайдеться робота.
АБВГД
1
2
3
4

Завдання на встановлення відповідності (логічні пари)

Завдання №27 з 61

Доберіть до фразеологізму "Видно пана по халявах" відповідне йому значення


А.
людина розкривається в її поведінці
Б.
про людину судять з її зовнішнього вигляду
В.
досягти чогось постійною роботою
Г.
людина з великим досвідом
Д.
власною працею добувати засоби для існування
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №28 з 61

Доберіть до фразеологізму "За милу душу" відповідне йому значення


А.
цілком даремно
Б.
дуже сильно діяти
В.
охоче, з дуже великим задоволенням
Г.
про щиру, лагідну людину
Д.
робити щось приємне
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №29 з 61

Доберіть до фразеологізму "Як у колесі білка" відповідне йому значення


А.
про моторну, вертку людину
Б.
бути дуже заклопотаним
В.
бігати без передишки
Г.
безоглядно тікати
Д.
поспішати, захекатися
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №30 з 61

Доберіть до фразеологізму "Бити в хвіст і в гриву" відповідне йому значення


А.
ризикувати
Б.
завдати збитків
В.
діяти рішуче, енергійно
Г.
дуже сильно діяти
Д.
бити різкою, дати волю діям
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №31 з 61

З’ясуйте, якою частиною мови є виділені слова в реченні (цифра позначає наступне слово).

Природа – наче могутнє споконвічне дзеркало, у яке людина дивиться, пізнаючи (1)глибше закономірності (2)свого (3)існування і свою вдачу, (4)передбачаючи фатальну неминучість долі.


А.
іменник
Б.
займенник
В.
дієприкметник (як форма дієслова)
Г.
дієприслівник (як форма дієслова)
Д.
прислівник
АБВГД
1
2
3
4

Завдання на встановлення відповідності (логічні пари)

Завдання №32 з 61

Прочитайте уважно текст і виконайте завдання

Хто є ми самі?

(1–5) Це питання не дає нам спокою. Воно врізається в нашу свідомість,
воно переслідує нас удома, на вулиці, в установі... На кожному кроці ба-
чимо чорним по білому писане: хто ми – народ чи чернь, нація чи маса?...
Організована, свідома одиниця чи юрба без’язиких і безликих постатей?
І дати на це виразну відповідь ми вагаємося.

(6–12) Чому? Бо ми не переконані внутрішньо, що вповні і беззастережно
заслуговуємо на назву народ. Бачимо явища, бачимо обличчя, чуємо мову,
оцінюємо вчинки і з приголомшливим жалем стверджуємо, що величезна
маса громадян не розуміє і не усвідомлює в собі двох дуже важливих і ос-
новних елементів: людську гідність і національну свідомість. Що таке люд-
ська гідність? Що таке національна свідомість, і для чого її можна прак-
тично вжити? Не всім це ясно.

(13–22) За певних обставин нам було б це абсолютно байдуже. Це явище не
нове. Воно вже спрадавна існує на нашій планеті. Є людські громади, які
живуть споконвіку своїм первісним життям. І нам, європейцям, це явище
свідчить лише про те, що ні на одну хвилину ми не бажали б опинитися в
стані тих людських істот. Наша душа готова для сприйняття лише тих сус-
пільних форм, у яких може вільно діяти і розвиватися наша людська гід-
ність. Почувати себе людиною, почувати себе свідомим у всіх своїх вчинках –
ось основна заповідь людини-європейця. Зламати цю заповідь – значить
зламати самих себе, це значить втратити основний стрижень буття, це зна-
чить перекреслити своє моральне обличчя.

(23–30) Що за національна свідомість? Багатьом ця справа видається ту-
манною. Діди наші цілком вільно жили, бувши в національному тумані, то
чому ж не можемо лишитись і ми такими? Поганий, фальшивий, розрахо-
ваний на самознищення ідеал. Хто цього не розуміє, той насамперед засуд-
жує себе на небуття. Національна свідомість – це перша передумова широкої
свідомої і творчої діяльності взагалі. Без цієї передумови немислима ніяка
велика творчість. Денаціоналізована людина не може бути сильною, не може
мати міцного морального хребта, не може бути повним характером.

(31–41) І найбільшим нещастям українського народу було те, що ціла його
історія – постійне намагання зробити з нас не те, чим призначила нас при-
рода. Втручалися до нашої рідної мови. Втручалися до нашого побуту.
Втручалися до нашого господарства. Всяка влада, яка тільки не була на на-
шій землі, нічим іншим не займалася, а лиш доводила нам, що ми – не ми,
а щось інше. Це було постійне ламання нас, нищення нас. І тоді не деінде,
а в наших містах, наших селах, наших школах, наших родинах нам зала-
зили в саму душу, нищили там усе, що є для нас святого, не давали змоги
боронитися. Останні роки панування більшовизму особливо яскраво дове-
ли нам, що значить таке втручання. Навіть ті чи інші літери казали нам
вимовляти так, як хочуть вони.

(42–55) Наслідки з усього цього на сьогодні такі, що величезна частина на-
шого, особливо міського, населення з національного погляду не належить
ні до якого народу, не говорить ні одною мовою. Це не є народ. Це – безли-
ка, без’язика юрба. Особливо це стосується нашої молоді. Соромно, боляче
бачити таке явище на європейському суходолі, на берегах Дніпра, на вули-
цях Києва! Це боляче ранить наше людське самолюбство. Це принижує нас
в очах свідомих іноземців. Це, нарешті, відбирає у нас безліч творчої актив-
ності й енергії. Тому – не все одно, хто як говорить, яким богам молиться,
які книжки читає. Не все одно, якими іменами названі вулиці наших міст,
не все одно, хто домінуючим є для нас: Шевченко чи Пушкін. Не все одно,
як це часто доводиться чути, кого ми вчимо в школі. Ні! Це не все одно...
А коли – все одно, то це значить, що все одно для вас, хто є ми самі! Це зна-
чить, що ми не народ, не якась спільна історична сила, а невиразна юрба,
вічно принижена, без всяких ідеалів сіра маса.

За У. Самчуком
(602 слова)

 

Слово гідність у висловленні «Наша душа готова для сприйняття лише тих суспільних форм, у яких може вільно діяти і розвиватися наша людська гідність», можна замінити словом


А.
ґречність
Б.
шляхетність
В.
гонор
Г.
самоповага
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №33 з 61

Прочитайте уважно текст і виконайте завдання

Хто є ми самі?

(1–5) Це питання не дає нам спокою. Воно врізається в нашу свідомість,
воно переслідує нас удома, на вулиці, в установі... На кожному кроці ба-
чимо чорним по білому писане: хто ми – народ чи чернь, нація чи маса?...
Організована, свідома одиниця чи юрба без’язиких і безликих постатей?
І дати на це виразну відповідь ми вагаємося.

(6–12) Чому? Бо ми не переконані внутрішньо, що вповні і беззастережно
заслуговуємо на назву народ. Бачимо явища, бачимо обличчя, чуємо мову,
оцінюємо вчинки і з приголомшливим жалем стверджуємо, що величезна
маса громадян не розуміє і не усвідомлює в собі двох дуже важливих і ос-
новних елементів: людську гідність і національну свідомість. Що таке люд-
ська гідність? Що таке національна свідомість, і для чого її можна прак-
тично вжити? Не всім це ясно.

(13–22) За певних обставин нам було б це абсолютно байдуже. Це явище не
нове. Воно вже спрадавна існує на нашій планеті. Є людські громади, які
живуть споконвіку своїм первісним життям. І нам, європейцям, це явище
свідчить лише про те, що ні на одну хвилину ми не бажали б опинитися в
стані тих людських істот. Наша душа готова для сприйняття лише тих сус-
пільних форм, у яких може вільно діяти і розвиватися наша людська гід-
ність. Почувати себе людиною, почувати себе свідомим у всіх своїх вчинках –
ось основна заповідь людини-європейця. Зламати цю заповідь – значить
зламати самих себе, це значить втратити основний стрижень буття, це зна-
чить перекреслити своє моральне обличчя.

(23–30) Що за національна свідомість? Багатьом ця справа видається ту-
манною. Діди наші цілком вільно жили, бувши в національному тумані, то
чому ж не можемо лишитись і ми такими? Поганий, фальшивий, розрахо-
ваний на самознищення ідеал. Хто цього не розуміє, той насамперед засуд-
жує себе на небуття. Національна свідомість – це перша передумова широкої
свідомої і творчої діяльності взагалі. Без цієї передумови немислима ніяка
велика творчість. Денаціоналізована людина не може бути сильною, не може
мати міцного морального хребта, не може бути повним характером.

(31–41) І найбільшим нещастям українського народу було те, що ціла його
історія – постійне намагання зробити з нас не те, чим призначила нас при-
рода. Втручалися до нашої рідної мови. Втручалися до нашого побуту.
Втручалися до нашого господарства. Всяка влада, яка тільки не була на на-
шій землі, нічим іншим не займалася, а лиш доводила нам, що ми – не ми,
а щось інше. Це було постійне ламання нас, нищення нас. І тоді не деінде,
а в наших містах, наших селах, наших школах, наших родинах нам зала-
зили в саму душу, нищили там усе, що є для нас святого, не давали змоги
боронитися. Останні роки панування більшовизму особливо яскраво дове-
ли нам, що значить таке втручання. Навіть ті чи інші літери казали нам
вимовляти так, як хочуть вони.

(42–55) Наслідки з усього цього на сьогодні такі, що величезна частина на-
шого, особливо міського, населення з національного погляду не належить
ні до якого народу, не говорить ні одною мовою. Це не є народ. Це – безли-
ка, без’язика юрба. Особливо це стосується нашої молоді. Соромно, боляче
бачити таке явище на європейському суходолі, на берегах Дніпра, на вули-
цях Києва! Це боляче ранить наше людське самолюбство. Це принижує нас
в очах свідомих іноземців. Це, нарешті, відбирає у нас безліч творчої актив-
ності й енергії. Тому – не все одно, хто як говорить, яким богам молиться,
які книжки читає. Не все одно, якими іменами названі вулиці наших міст,
не все одно, хто домінуючим є для нас: Шевченко чи Пушкін. Не все одно,
як це часто доводиться чути, кого ми вчимо в школі. Ні! Це не все одно...
А коли – все одно, то це значить, що все одно для вас, хто є ми самі! Це зна-
чить, що ми не народ, не якась спільна історична сила, а невиразна юрба,
вічно принижена, без всяких ідеалів сіра маса.

За У. Самчуком
(602 слова)

Виділений фразеологізм має у висловленні «На кожному кроці бачимо чорним по білому писане: хто ми – народ чи чернь, нація чи маса?...» значення


А.
важко зрозуміти, усвідомити, з’ясувати що-небудь або розібратися в чомусь
Б.
загальновідома, загальнозрозуміла, елементарна річ
В.
цілком ясно, виразно, чітко, зрозуміло
Г.
явно, відкрито, відверто
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №34 з 61

Прочитайте уважно текст і виконайте завдання

Хто є ми самі?

(1–5) Це питання не дає нам спокою. Воно врізається в нашу свідомість,
воно переслідує нас удома, на вулиці, в установі... На кожному кроці ба-
чимо чорним по білому писане: хто ми – народ чи чернь, нація чи маса?...
Організована, свідома одиниця чи юрба без’язиких і безликих постатей?
І дати на це виразну відповідь ми вагаємося.

(6–12) Чому? Бо ми не переконані внутрішньо, що вповні і беззастережно
заслуговуємо на назву народ. Бачимо явища, бачимо обличчя, чуємо мову,
оцінюємо вчинки і з приголомшливим жалем стверджуємо, що величезна
маса громадян не розуміє і не усвідомлює в собі двох дуже важливих і ос-
новних елементів: людську гідність і національну свідомість. Що таке люд-
ська гідність? Що таке національна свідомість, і для чого її можна прак-
тично вжити? Не всім це ясно.

(13–22) За певних обставин нам було б це абсолютно байдуже. Це явище не
нове. Воно вже спрадавна існує на нашій планеті. Є людські громади, які
живуть споконвіку своїм первісним життям. І нам, європейцям, це явище
свідчить лише про те, що ні на одну хвилину ми не бажали б опинитися в
стані тих людських істот. Наша душа готова для сприйняття лише тих сус-
пільних форм, у яких може вільно діяти і розвиватися наша людська гід-
ність. Почувати себе людиною, почувати себе свідомим у всіх своїх вчинках –
ось основна заповідь людини-європейця. Зламати цю заповідь – значить
зламати самих себе, це значить втратити основний стрижень буття, це зна-
чить перекреслити своє моральне обличчя.

(23–30) Що за національна свідомість? Багатьом ця справа видається ту-
манною. Діди наші цілком вільно жили, бувши в національному тумані, то
чому ж не можемо лишитись і ми такими? Поганий, фальшивий, розрахо-
ваний на самознищення ідеал. Хто цього не розуміє, той насамперед засуд-
жує себе на небуття. Національна свідомість – це перша передумова широкої
свідомої і творчої діяльності взагалі. Без цієї передумови немислима ніяка
велика творчість. Денаціоналізована людина не може бути сильною, не може
мати міцного морального хребта, не може бути повним характером.

(31–41) І найбільшим нещастям українського народу було те, що ціла його
історія – постійне намагання зробити з нас не те, чим призначила нас при-
рода. Втручалися до нашої рідної мови. Втручалися до нашого побуту.
Втручалися до нашого господарства. Всяка влада, яка тільки не була на на-
шій землі, нічим іншим не займалася, а лиш доводила нам, що ми – не ми,
а щось інше. Це було постійне ламання нас, нищення нас. І тоді не деінде,
а в наших містах, наших селах, наших школах, наших родинах нам зала-
зили в саму душу, нищили там усе, що є для нас святого, не давали змоги
боронитися. Останні роки панування більшовизму особливо яскраво дове-
ли нам, що значить таке втручання. Навіть ті чи інші літери казали нам
вимовляти так, як хочуть вони.

(42–55) Наслідки з усього цього на сьогодні такі, що величезна частина на-
шого, особливо міського, населення з національного погляду не належить
ні до якого народу, не говорить ні одною мовою. Це не є народ. Це – безли-
ка, без’язика юрба. Особливо це стосується нашої молоді. Соромно, боляче
бачити таке явище на європейському суходолі, на берегах Дніпра, на вули-
цях Києва! Це боляче ранить наше людське самолюбство. Це принижує нас
в очах свідомих іноземців. Це, нарешті, відбирає у нас безліч творчої актив-
ності й енергії. Тому – не все одно, хто як говорить, яким богам молиться,
які книжки читає. Не все одно, якими іменами названі вулиці наших міст,
не все одно, хто домінуючим є для нас: Шевченко чи Пушкін. Не все одно,
як це часто доводиться чути, кого ми вчимо в школі. Ні! Це не все одно...
А коли – все одно, то це значить, що все одно для вас, хто є ми самі! Це зна-
чить, що ми не народ, не якась спільна історична сила, а невиразна юрба,
вічно принижена, без всяких ідеалів сіра маса.

За У. Самчуком
(602 слова)

Фігуру, уживану в текстах публіцистичного стилю мовлення, містять усі уривки з тексту, ОКРІМ


А.
Почувати себе людиною, почувати себе свідомим у всіх своїх вчинках – ось основна заповідь людини-європейця (рядки 19–20).
Б.
За певних обставин нам було б це абсолютно байдуже (рядок 13).
В.
Не все одно, якими іменами названі вулиці наших міст, не все одно, хто домінуючим є для нас: Шевченко чи Пушкін. Не все одно, як це часто доводиться чути, кого ми вчимо в школі. Ні! Це не все одно... (рядки 50–52).
Г.
Втручалися до нашої рідної мови. Втручалися до нашого побуту. Втручалися до нашого господарства (рядки 33–34).
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №35 з 61

Прочитайте уважно текст і виконайте завдання

Хто є ми самі?

(1–5) Це питання не дає нам спокою. Воно врізається в нашу свідомість,
воно переслідує нас удома, на вулиці, в установі... На кожному кроці ба-
чимо чорним по білому писане: хто ми – народ чи чернь, нація чи маса?...
Організована, свідома одиниця чи юрба без’язиких і безликих постатей?
І дати на це виразну відповідь ми вагаємося.

(6–12) Чому? Бо ми не переконані внутрішньо, що вповні і беззастережно
заслуговуємо на назву народ. Бачимо явища, бачимо обличчя, чуємо мову,
оцінюємо вчинки і з приголомшливим жалем стверджуємо, що величезна
маса громадян не розуміє і не усвідомлює в собі двох дуже важливих і ос-
новних елементів: людську гідність і національну свідомість. Що таке люд-
ська гідність? Що таке національна свідомість, і для чого її можна прак-
тично вжити? Не всім це ясно.

(13–22) За певних обставин нам було б це абсолютно байдуже. Це явище не
нове. Воно вже спрадавна існує на нашій планеті. Є людські громади, які
живуть споконвіку своїм первісним життям. І нам, європейцям, це явище
свідчить лише про те, що ні на одну хвилину ми не бажали б опинитися в
стані тих людських істот. Наша душа готова для сприйняття лише тих сус-
пільних форм, у яких може вільно діяти і розвиватися наша людська гід-
ність. Почувати себе людиною, почувати себе свідомим у всіх своїх вчинках –
ось основна заповідь людини-європейця. Зламати цю заповідь – значить
зламати самих себе, це значить втратити основний стрижень буття, це зна-
чить перекреслити своє моральне обличчя.

(23–30) Що за національна свідомість? Багатьом ця справа видається ту-
манною. Діди наші цілком вільно жили, бувши в національному тумані, то
чому ж не можемо лишитись і ми такими? Поганий, фальшивий, розрахо-
ваний на самознищення ідеал. Хто цього не розуміє, той насамперед засуд-
жує себе на небуття. Національна свідомість – це перша передумова широкої
свідомої і творчої діяльності взагалі. Без цієї передумови немислима ніяка
велика творчість. Денаціоналізована людина не може бути сильною, не може
мати міцного морального хребта, не може бути повним характером.

(31–41) І найбільшим нещастям українського народу було те, що ціла його
історія – постійне намагання зробити з нас не те, чим призначила нас при-
рода. Втручалися до нашої рідної мови. Втручалися до нашого побуту.
Втручалися до нашого господарства. Всяка влада, яка тільки не була на на-
шій землі, нічим іншим не займалася, а лиш доводила нам, що ми – не ми,
а щось інше. Це було постійне ламання нас, нищення нас. І тоді не деінде,
а в наших містах, наших селах, наших школах, наших родинах нам зала-
зили в саму душу, нищили там усе, що є для нас святого, не давали змоги
боронитися. Останні роки панування більшовизму особливо яскраво дове-
ли нам, що значить таке втручання. Навіть ті чи інші літери казали нам
вимовляти так, як хочуть вони.

(42–55) Наслідки з усього цього на сьогодні такі, що величезна частина на-
шого, особливо міського, населення з національного погляду не належить
ні до якого народу, не говорить ні одною мовою. Це не є народ. Це – безли-
ка, без’язика юрба. Особливо це стосується нашої молоді. Соромно, боляче
бачити таке явище на європейському суходолі, на берегах Дніпра, на вули-
цях Києва! Це боляче ранить наше людське самолюбство. Це принижує нас
в очах свідомих іноземців. Це, нарешті, відбирає у нас безліч творчої актив-
ності й енергії. Тому – не все одно, хто як говорить, яким богам молиться,
які книжки читає. Не все одно, якими іменами названі вулиці наших міст,
не все одно, хто домінуючим є для нас: Шевченко чи Пушкін. Не все одно,
як це часто доводиться чути, кого ми вчимо в школі. Ні! Це не все одно...
А коли – все одно, то це значить, що все одно для вас, хто є ми самі! Це зна-
чить, що ми не народ, не якась спільна історична сила, а невиразна юрба,
вічно принижена, без всяких ідеалів сіра маса.

За У. Самчуком
(602 слова)

Загальним стосовно інших є зміст висловлення


А.
Всяка влада, яка тільки не була на нашій землі, нічим іншим не займалася, а лиш доводила нам, що ми – не ми, а щось інше.
Б.
І найбільшим нещастям українського народу було те, що ціла його історія – постійне намагання зробити з нас не те, чим призначила нас природа.
В.
Це було постійне ламання нас, нищення нас.
Г.
Навіть ті чи інші літери казали нам вимовляти так, як хочуть вони.
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №36 з 61

Прочитайте уважно текст і виконайте завдання

Хто є ми самі?

(1–5) Це питання не дає нам спокою. Воно врізається в нашу свідомість,
воно переслідує нас удома, на вулиці, в установі... На кожному кроці ба-
чимо чорним по білому писане: хто ми – народ чи чернь, нація чи маса?...
Організована, свідома одиниця чи юрба без’язиких і безликих постатей?
І дати на це виразну відповідь ми вагаємося.

(6–12) Чому? Бо ми не переконані внутрішньо, що вповні і беззастережно
заслуговуємо на назву народ. Бачимо явища, бачимо обличчя, чуємо мову,
оцінюємо вчинки і з приголомшливим жалем стверджуємо, що величезна
маса громадян не розуміє і не усвідомлює в собі двох дуже важливих і ос-
новних елементів: людську гідність і національну свідомість. Що таке люд-
ська гідність? Що таке національна свідомість, і для чого її можна прак-
тично вжити? Не всім це ясно.

(13–22) За певних обставин нам було б це абсолютно байдуже. Це явище не
нове. Воно вже спрадавна існує на нашій планеті. Є людські громади, які
живуть споконвіку своїм первісним життям. І нам, європейцям, це явище
свідчить лише про те, що ні на одну хвилину ми не бажали б опинитися в
стані тих людських істот. Наша душа готова для сприйняття лише тих сус-
пільних форм, у яких може вільно діяти і розвиватися наша людська гід-
ність. Почувати себе людиною, почувати себе свідомим у всіх своїх вчинках –
ось основна заповідь людини-європейця. Зламати цю заповідь – значить
зламати самих себе, це значить втратити основний стрижень буття, це зна-
чить перекреслити своє моральне обличчя.

(23–30) Що за національна свідомість? Багатьом ця справа видається ту-
манною. Діди наші цілком вільно жили, бувши в національному тумані, то
чому ж не можемо лишитись і ми такими? Поганий, фальшивий, розрахо-
ваний на самознищення ідеал. Хто цього не розуміє, той насамперед засуд-
жує себе на небуття. Національна свідомість – це перша передумова широкої
свідомої і творчої діяльності взагалі. Без цієї передумови немислима ніяка
велика творчість. Денаціоналізована людина не може бути сильною, не може
мати міцного морального хребта, не може бути повним характером.

(31–41) І найбільшим нещастям українського народу було те, що ціла його
історія – постійне намагання зробити з нас не те, чим призначила нас при-
рода. Втручалися до нашої рідної мови. Втручалися до нашого побуту.
Втручалися до нашого господарства. Всяка влада, яка тільки не була на на-
шій землі, нічим іншим не займалася, а лиш доводила нам, що ми – не ми,
а щось інше. Це було постійне ламання нас, нищення нас. І тоді не деінде,
а в наших містах, наших селах, наших школах, наших родинах нам зала-
зили в саму душу, нищили там усе, що є для нас святого, не давали змоги
боронитися. Останні роки панування більшовизму особливо яскраво дове-
ли нам, що значить таке втручання. Навіть ті чи інші літери казали нам
вимовляти так, як хочуть вони.

(42–55) Наслідки з усього цього на сьогодні такі, що величезна частина на-
шого, особливо міського, населення з національного погляду не належить
ні до якого народу, не говорить ні одною мовою. Це не є народ. Це – безли-
ка, без’язика юрба. Особливо це стосується нашої молоді. Соромно, боляче
бачити таке явище на європейському суходолі, на берегах Дніпра, на вули-
цях Києва! Це боляче ранить наше людське самолюбство. Це принижує нас
в очах свідомих іноземців. Це, нарешті, відбирає у нас безліч творчої актив-
ності й енергії. Тому – не все одно, хто як говорить, яким богам молиться,
які книжки читає. Не все одно, якими іменами названі вулиці наших міст,
не все одно, хто домінуючим є для нас: Шевченко чи Пушкін. Не все одно,
як це часто доводиться чути, кого ми вчимо в школі. Ні! Це не все одно...
А коли – все одно, то це значить, що все одно для вас, хто є ми самі! Це зна-
чить, що ми не народ, не якась спільна історична сила, а невиразна юрба,
вічно принижена, без всяких ідеалів сіра маса.

За У. Самчуком
(602 слова)

Текст «Хто є ми самі?» за типом мовлення є


А.
описом
Б.
розповіддю
В.
роздумом
Г.
роздумом з елементами опису
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №37 з 61

Прочитайте уважно текст і виконайте завдання

Хто є ми самі?

(1–5) Це питання не дає нам спокою. Воно врізається в нашу свідомість,
воно переслідує нас удома, на вулиці, в установі... На кожному кроці ба-
чимо чорним по білому писане: хто ми – народ чи чернь, нація чи маса?...
Організована, свідома одиниця чи юрба без’язиких і безликих постатей?
І дати на це виразну відповідь ми вагаємося.

(6–12) Чому? Бо ми не переконані внутрішньо, що вповні і беззастережно
заслуговуємо на назву народ. Бачимо явища, бачимо обличчя, чуємо мову,
оцінюємо вчинки і з приголомшливим жалем стверджуємо, що величезна
маса громадян не розуміє і не усвідомлює в собі двох дуже важливих і ос-
новних елементів: людську гідність і національну свідомість. Що таке люд-
ська гідність? Що таке національна свідомість, і для чого її можна прак-
тично вжити? Не всім це ясно.

(13–22) За певних обставин нам було б це абсолютно байдуже. Це явище не
нове. Воно вже спрадавна існує на нашій планеті. Є людські громади, які
живуть споконвіку своїм первісним життям. І нам, європейцям, це явище
свідчить лише про те, що ні на одну хвилину ми не бажали б опинитися в
стані тих людських істот. Наша душа готова для сприйняття лише тих сус-
пільних форм, у яких може вільно діяти і розвиватися наша людська гід-
ність. Почувати себе людиною, почувати себе свідомим у всіх своїх вчинках –
ось основна заповідь людини-європейця. Зламати цю заповідь – значить
зламати самих себе, це значить втратити основний стрижень буття, це зна-
чить перекреслити своє моральне обличчя.

(23–30) Що за національна свідомість? Багатьом ця справа видається ту-
манною. Діди наші цілком вільно жили, бувши в національному тумані, то
чому ж не можемо лишитись і ми такими? Поганий, фальшивий, розрахо-
ваний на самознищення ідеал. Хто цього не розуміє, той насамперед засуд-
жує себе на небуття. Національна свідомість – це перша передумова широкої
свідомої і творчої діяльності взагалі. Без цієї передумови немислима ніяка
велика творчість. Денаціоналізована людина не може бути сильною, не може
мати міцного морального хребта, не може бути повним характером.

(31–41) І найбільшим нещастям українського народу було те, що ціла його
історія – постійне намагання зробити з нас не те, чим призначила нас при-
рода. Втручалися до нашої рідної мови. Втручалися до нашого побуту.
Втручалися до нашого господарства. Всяка влада, яка тільки не була на на-
шій землі, нічим іншим не займалася, а лиш доводила нам, що ми – не ми,
а щось інше. Це було постійне ламання нас, нищення нас. І тоді не деінде,
а в наших містах, наших селах, наших школах, наших родинах нам зала-
зили в саму душу, нищили там усе, що є для нас святого, не давали змоги
боронитися. Останні роки панування більшовизму особливо яскраво дове-
ли нам, що значить таке втручання. Навіть ті чи інші літери казали нам
вимовляти так, як хочуть вони.

(42–55) Наслідки з усього цього на сьогодні такі, що величезна частина на-
шого, особливо міського, населення з національного погляду не належить
ні до якого народу, не говорить ні одною мовою. Це не є народ. Це – безли-
ка, без’язика юрба. Особливо це стосується нашої молоді. Соромно, боляче
бачити таке явище на європейському суходолі, на берегах Дніпра, на вули-
цях Києва! Це боляче ранить наше людське самолюбство. Це принижує нас
в очах свідомих іноземців. Це, нарешті, відбирає у нас безліч творчої актив-
ності й енергії. Тому – не все одно, хто як говорить, яким богам молиться,
які книжки читає. Не все одно, якими іменами названі вулиці наших міст,
не все одно, хто домінуючим є для нас: Шевченко чи Пушкін. Не все одно,
як це часто доводиться чути, кого ми вчимо в школі. Ні! Це не все одно...
А коли – все одно, то це значить, що все одно для вас, хто є ми самі! Це зна-
чить, що ми не народ, не якась спільна історична сила, а невиразна юрба,
вічно принижена, без всяких ідеалів сіра маса.

За У. Самчуком
(602 слова)

Тезу, яку доводять інші висловлення, сформульовано в рядку


А.
Ми не переконані внутрішньо, що вповні і беззастережно заслуговуємо на назву народ.
Б.
... Величезна маса громадян не розуміє і не усвідомлює в собі двох дуже важливих і основних елементів: людську гідність і національну свідомість.
В.
... Величезна частина нашого, особливо міського, населення з національного погляду не належить ні до якого народу, не говорить ні одною мовою.
Г.
На кожному кроці бачимо чорним по білому писане: хто ми – народ чи чернь, нація чи маса?.. Організована, свідома одиниця чи юрба без’язиких і безликих постатей? І дати на це виразну відповідь ми вагаємося.
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №38 з 61

Прочитайте уважно текст і виконайте завдання

Хто є ми самі?

(1–5) Це питання не дає нам спокою. Воно врізається в нашу свідомість,
воно переслідує нас удома, на вулиці, в установі... На кожному кроці ба-
чимо чорним по білому писане: хто ми – народ чи чернь, нація чи маса?...
Організована, свідома одиниця чи юрба без’язиких і безликих постатей?
І дати на це виразну відповідь ми вагаємося.

(6–12) Чому? Бо ми не переконані внутрішньо, що вповні і беззастережно
заслуговуємо на назву народ. Бачимо явища, бачимо обличчя, чуємо мову,
оцінюємо вчинки і з приголомшливим жалем стверджуємо, що величезна
маса громадян не розуміє і не усвідомлює в собі двох дуже важливих і ос-
новних елементів: людську гідність і національну свідомість. Що таке люд-
ська гідність? Що таке національна свідомість, і для чого її можна прак-
тично вжити? Не всім це ясно.

(13–22) За певних обставин нам було б це абсолютно байдуже. Це явище не
нове. Воно вже спрадавна існує на нашій планеті. Є людські громади, які
живуть споконвіку своїм первісним життям. І нам, європейцям, це явище
свідчить лише про те, що ні на одну хвилину ми не бажали б опинитися в
стані тих людських істот. Наша душа готова для сприйняття лише тих сус-
пільних форм, у яких може вільно діяти і розвиватися наша людська гід-
ність. Почувати себе людиною, почувати себе свідомим у всіх своїх вчинках –
ось основна заповідь людини-європейця. Зламати цю заповідь – значить
зламати самих себе, це значить втратити основний стрижень буття, це зна-
чить перекреслити своє моральне обличчя.

(23–30) Що за національна свідомість? Багатьом ця справа видається ту-
манною. Діди наші цілком вільно жили, бувши в національному тумані, то
чому ж не можемо лишитись і ми такими? Поганий, фальшивий, розрахо-
ваний на самознищення ідеал. Хто цього не розуміє, той насамперед засуд-
жує себе на небуття. Національна свідомість – це перша передумова широкої
свідомої і творчої діяльності взагалі. Без цієї передумови немислима ніяка
велика творчість. Денаціоналізована людина не може бути сильною, не може
мати міцного морального хребта, не може бути повним характером.

(31–41) І найбільшим нещастям українського народу було те, що ціла його
історія – постійне намагання зробити з нас не те, чим призначила нас при-
рода. Втручалися до нашої рідної мови. Втручалися до нашого побуту.
Втручалися до нашого господарства. Всяка влада, яка тільки не була на на-
шій землі, нічим іншим не займалася, а лиш доводила нам, що ми – не ми,
а щось інше. Це було постійне ламання нас, нищення нас. І тоді не деінде,
а в наших містах, наших селах, наших школах, наших родинах нам зала-
зили в саму душу, нищили там усе, що є для нас святого, не давали змоги
боронитися. Останні роки панування більшовизму особливо яскраво дове-
ли нам, що значить таке втручання. Навіть ті чи інші літери казали нам
вимовляти так, як хочуть вони.

(42–55) Наслідки з усього цього на сьогодні такі, що величезна частина на-
шого, особливо міського, населення з національного погляду не належить
ні до якого народу, не говорить ні одною мовою. Це не є народ. Це – безли-
ка, без’язика юрба. Особливо це стосується нашої молоді. Соромно, боляче
бачити таке явище на європейському суходолі, на берегах Дніпра, на вули-
цях Києва! Це боляче ранить наше людське самолюбство. Це принижує нас
в очах свідомих іноземців. Це, нарешті, відбирає у нас безліч творчої актив-
ності й енергії. Тому – не все одно, хто як говорить, яким богам молиться,
які книжки читає. Не все одно, якими іменами названі вулиці наших міст,
не все одно, хто домінуючим є для нас: Шевченко чи Пушкін. Не все одно,
як це часто доводиться чути, кого ми вчимо в школі. Ні! Це не все одно...
А коли – все одно, то це значить, що все одно для вас, хто є ми самі! Це зна-
чить, що ми не народ, не якась спільна історична сила, а невиразна юрба,
вічно принижена, без всяких ідеалів сіра маса.

За У. Самчуком
(602 слова)

Тезою, що її спростовує решта висловлень, є висловлення


А.
Поганий, фальшивий, розрахований на самознищення ідеал. Хто цього не розуміє, той насамперед засуджує себе на небуття.
Б.
Денаціоналізована людина не може бути сильною, не може мати міцного морального хребта, не може бути повним характером.
В.
Національна свідомість – це перша передумова широкої свідомої і творчої діяльності взагалі.
Г.
Діди наші цілком вільно жили, бувши в національному тумані, то чому ж не можемо лишитись і ми такими?
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №39 з 61

Прочитайте уважно текст і виконайте завдання

Хто є ми самі?

(1–5) Це питання не дає нам спокою. Воно врізається в нашу свідомість,
воно переслідує нас удома, на вулиці, в установі... На кожному кроці ба-
чимо чорним по білому писане: хто ми – народ чи чернь, нація чи маса?...
Організована, свідома одиниця чи юрба без’язиких і безликих постатей?
І дати на це виразну відповідь ми вагаємося.

(6–12) Чому? Бо ми не переконані внутрішньо, що вповні і беззастережно
заслуговуємо на назву народ. Бачимо явища, бачимо обличчя, чуємо мову,
оцінюємо вчинки і з приголомшливим жалем стверджуємо, що величезна
маса громадян не розуміє і не усвідомлює в собі двох дуже важливих і ос-
новних елементів: людську гідність і національну свідомість. Що таке люд-
ська гідність? Що таке національна свідомість, і для чого її можна прак-
тично вжити? Не всім це ясно.

(13–22) За певних обставин нам було б це абсолютно байдуже. Це явище не
нове. Воно вже спрадавна існує на нашій планеті. Є людські громади, які
живуть споконвіку своїм первісним життям. І нам, європейцям, це явище
свідчить лише про те, що ні на одну хвилину ми не бажали б опинитися в
стані тих людських істот. Наша душа готова для сприйняття лише тих сус-
пільних форм, у яких може вільно діяти і розвиватися наша людська гід-
ність. Почувати себе людиною, почувати себе свідомим у всіх своїх вчинках –
ось основна заповідь людини-європейця. Зламати цю заповідь – значить
зламати самих себе, це значить втратити основний стрижень буття, це зна-
чить перекреслити своє моральне обличчя.

(23–30) Що за національна свідомість? Багатьом ця справа видається ту-
манною. Діди наші цілком вільно жили, бувши в національному тумані, то
чому ж не можемо лишитись і ми такими? Поганий, фальшивий, розрахо-
ваний на самознищення ідеал. Хто цього не розуміє, той насамперед засуд-
жує себе на небуття. Національна свідомість – це перша передумова широкої
свідомої і творчої діяльності взагалі. Без цієї передумови немислима ніяка
велика творчість. Денаціоналізована людина не може бути сильною, не може
мати міцного морального хребта, не може бути повним характером.

(31–41) І найбільшим нещастям українського народу було те, що ціла його
історія – постійне намагання зробити з нас не те, чим призначила нас при-
рода. Втручалися до нашої рідної мови. Втручалися до нашого побуту.
Втручалися до нашого господарства. Всяка влада, яка тільки не була на на-
шій землі, нічим іншим не займалася, а лиш доводила нам, що ми – не ми,
а щось інше. Це було постійне ламання нас, нищення нас. І тоді не деінде,
а в наших містах, наших селах, наших школах, наших родинах нам зала-
зили в саму душу, нищили там усе, що є для нас святого, не давали змоги
боронитися. Останні роки панування більшовизму особливо яскраво дове-
ли нам, що значить таке втручання. Навіть ті чи інші літери казали нам
вимовляти так, як хочуть вони.

(42–55) Наслідки з усього цього на сьогодні такі, що величезна частина на-
шого, особливо міського, населення з національного погляду не належить
ні до якого народу, не говорить ні одною мовою. Це не є народ. Це – безли-
ка, без’язика юрба. Особливо це стосується нашої молоді. Соромно, боляче
бачити таке явище на європейському суходолі, на берегах Дніпра, на вули-
цях Києва! Це боляче ранить наше людське самолюбство. Це принижує нас
в очах свідомих іноземців. Це, нарешті, відбирає у нас безліч творчої актив-
ності й енергії. Тому – не все одно, хто як говорить, яким богам молиться,
які книжки читає. Не все одно, якими іменами названі вулиці наших міст,
не все одно, хто домінуючим є для нас: Шевченко чи Пушкін. Не все одно,
як це часто доводиться чути, кого ми вчимо в школі. Ні! Це не все одно...
А коли – все одно, то це значить, що все одно для вас, хто є ми самі! Це зна-
чить, що ми не народ, не якась спільна історична сила, а невиразна юрба,
вічно принижена, без всяких ідеалів сіра маса.

За У. Самчуком
(602 слова)

Ознаки стилю мовлення, притаманні тексту «Хто є ми самі?», описано в рядку


А.
використання суспільно-політичної лексики, емоційно забарвлених слів, фразеологізмів, повторів, наявність питальних речень, у тому числі риторичних запитань, окличних речень, оцінних суджень
Б.
уживання термінів, перевага складних конструкцій над простими, повних речень над неповними, точність, логічність викладу
В.
необмежене використання мовних засобів, широке вживання слів у переносному значенні, емоційно забарвленої лексики, метафоричність, образність викладу
Г.
уживання канцелярської лексики, нейтральних мовних засобів, відсутність емоційно забарвлених слів
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №40 з 61

Рядки

– Купайло, Купайло!
Де ти зимувало?
– Зимувало в лісі,
Ночувало в стрісі,
Зимувало в пір’ячку,
Літувало в зіллячку

взяті з твору, що належить до


А.
календарно-обрядових пісень
Б.
родинно-побутових пісень
В.
соціально-побутових пісень
Г.
балад
Д.
історичних пісень
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №41 з 61

Портрет «Стоїш ти в обороні, прищеш на воїв стрілами, гримиш об шоломи мечами харалужними. Куди тур поскочив, своїм золотим шоломом посвічуючи, там і лежать поганії голови половецькії. Поскіпані шаблями гартованими шоломи оварськії тобою, яр-туре» стосується героя «Слова про похід Ігорів»


А.
Всеволода
Б.
Святослава
В.
Ігоря
Г.
Олега
Д.
Володимира
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №42 з 61

Історичні події народного повстання 1768 року – тема твору


А.
«Чорна рада» Пантелеймона Куліша
Б.
«Кавказ» Тараса Шевченка
В.
«Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного
Г.
«Гайдамаки» Тараса Шевченка
Д.
«Україна в огні» Олександра Довженка
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №43 з 61

Прочитайте уривок з поеми Тараса Шевченка «Сон», визначте, кого з українських гетьманів згадує автор.

Що ти зробив з козаками?
Болота засипав
Благородними костями;
Поставив столицю
На їх трупах катованих!
І в темній темниці
Мене, вольного гетьмана,
Голодом замучив
У кайданах…


А.
Богдан Хмельницький
Б.
Петро Дорошенко
В.
Петро Конашевич-Сагайдачний
Г.
Павло Полуботок
Д.
Дем’ян Многогрішний
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №44 з 61

Продовжте цитату: «Захищаючи якось достоїнство мови малоросійської, я сказав, що міг би змусити оповіданням своїм плакати, – не повірили, я написав…»


А.
«Наталку Полтавку» (Іван Котляревський)
Б.
«Марусю» (Григорій Квітка-Основ’яненко)
В.
«Перехресні стежки» (Іван Франко)
Г.
«Кайдашеву сім’ю» (Іван Нечуй-Левицький)
Д.
«Тіні забутих предків» (Михайло Коцюбинський)
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №45 з 61

«Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає!», – слова


А.
Марусі («Маруся Чурай» Ліни Костенко)
Б.
Мавки («Лісова пісня» Лесі Українки)
В.
Наталки («Наталка Полтавка» Івана Котляревського)
Г.
Катерини («Катерина» Тараса Шевченка)
Д.
Оксани («Бояриня» Лесі Українки)
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №46 з 61

Утіленням «пропащої сили» є


А.
Ярема Галайда («Гайдамаки» Тараса Шевченка)
Б.
Терентій Пузир («Хазяїн» Івана Карпенка-Карого)
В.
Мина Мазайло («Мина Мазайло» Миколи Куліша)
Г.
Чіпка Варениченко («Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного)
Д.
Карпо Кайдаш («Кайдашева сім’я» Івана Нечуя-Левицького)
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №47 з 61

Прочитайте уривок і з’ясуйте автора й назву твору.

«Ось він стоїть мов остовпілий, пізнавши в тій жінці, котрої бездонну недолю знав із оповідань її мужа, – її, свій ідеал, свою Реґіну, своє вимріяне щастя… Він стоїть і дивиться на неї з виразом дикого перестраху. Дивиться і не бачить нічого, не тямить нічого, тільки в мізку чує якусь ваготу, мов від наглого удару обухом… Виглядала, як багато інших жінок, а її спокій надавав їй навіть вираз якоїсь тупості і байдужості. Се страшенно болюче вразило Євгенія; се було так, немовби хтось із вівтаря, виставленого в його душі, здирав найкращі окраси».


А.
Марко Вовчок, «Інститутка»
Б.
Іван Франко, «Перехресні стежки»
В.
Михайло Коцюбинський, «Тіні забутих предків»
Г.
Ольга Кобилянська, «Людина»
Д.
Олександр Довженко, «Зачарована Десна»
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №48 з 61

У вірші «Contra spem spero!» Леся Українка переосмислила міфологічний образ


А.
Орфея
Б.
Зевса
В.
Сізіфа
Г.
Аріадни
Д.
Геракла
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №49 з 61

Драмою-феєрією є


А.
«Наталка Полтавка» Івана Котляревського
Б.
«Хазяїн» Івана Карпенка-Карого
В.
«Лісова пісня» Лесі Українки
Г.
«Бояриня» Лесі Українки
Д.
«Мина Мазайло» Миколи Куліша
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №50 з 61

Характеристика Леоніда Новиченка «поезія рідної природи, сприйнятої через прекрасні фольклорні образи, поезія мрії про щасливе, гармонійне, красиве життя» стосується


А.
збірки Івана Франка «Зів’яле листя»
Б.
новели Михайла Коцюбинського «Іntermezzo»
В.
драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня»
Г.
повісті Ольги Кобилянської «Людина»
Д.
збірки Остапа Вишні «Мисливські усмішки»
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №51 з 61

Іван Франко є автором тексту пісні, що стала народною, –


А.
«Засвіт встали козаченьки»
Б.
«Ой ти, дівчино, з горіха зерня»
В.
«Соловейко»
Г.
«Дивлюсь я на небо»
Д.
«Чуєш, брате мій»
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №52 з 61

Стилістичний засіб, який Остап Вишня використав у назві гуморески «Моя автобіографія»


А.
оксиморон
Б.
тавтологія
В.
паралелізм
Г.
антитеза
Д.
алюзія
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №53 з 61

Прочитайте уривок зі «Щоденника» Олександра Довженка, з’ясуйте, який твір має на увазі автор.

«Що його робити, ще не знаю. Тяжко на душі і тоскне. І не тому тяжко, що пропало марно більше року роботи, і не тому, що возрадуються вразі і дрібні чиновники перелякаються мене і стануть зневажати. Мені важко од свідомості, що […] це правда. Прикрита і замкнена моя правда про народ і його лихо.

Значить, нікому, отже, вона не потрібна і ніщо, видно, не потрібно, крім панегірика».


А.
кіноповість «Україна в огні»
Б.
кінострічка «Битва за нашу Радянську Україну»
В.
кінофільм «Щорс»
Г.
кіноповість «Зачарована Десна»
Д.
оповідання воєнної тематики
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №54 з 61

Прочитайте уривок з кіноповісті Олександра Довженка «Зачарована Десна», визначте, якою є функція цього уривка в тексті.

«Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм. Коли ж обертаюсь я часом до криниці, з якої пив колись воду, і до моєї білої привітної хатини і посилаю їм у далеке минуле своє благословення, я роблю ту лише «помилку», яку роблять і робитимуть, скільки й світ стоятиме, душі народні живі всіх епох і народів, згадуючи про незабутні чари дитинства. Світ одкривається перед ясними очима перших літ пізнання, всі враження буття зливаються в невмирущу гармонію, людяну, дорогоцінну. Сумно і смутно людині, коли висихає і сліпне уява, коли, обертаючись до найдорожчих джерел дитинства та юнацтва, нічого не бачить вона дорогого, небуденного, ніщо не гріє її, не будить радості ані людяного суму. Безбарвна людина ота, яку посаду не посідала б вона, і труд її, не зігрітий теплим промінням часу, безбарвний».


А.
пейзаж
Б.
експозиція
В.
розв’язка
Г.
епілог
Д.
ліричний відступ
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №55 з 61

У творчості Володимира Сосюри виразно простежуються риси


А.
неоромантизму
Б.
неокласицизму
В.
символізму
Г.
імпресіонізму
Д.
експресіонізму
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №56 з 61

Жовтий князь з однойменного роману Василя Барки уособлює


А.
віру в комуністичні ідеали
Б.
демона зла
В.
порятунок від голоду
Г.
«золотого тільця»
Д.
розплату за Голодомор
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №57 з 61

Прочитайте поезію Василя Стуса та виконайте завдання 57–60.

Терпи, терпи – терпець тебе шліфує,
сталить твій дух – тож і терпи, терпи.
Ніхто тебе з недолі не врятує,
ніхто не зіб’є з власної тропи.
На ній і стій, і стій – допоки скону,
допоки світу й сонця – стій і стій.
Хай шлях – до раю, пекла чи полону –
усе пройди і винести зумій.
Торуй свій шлях – той, що твоїм назвався,
той, що обрав тебе навіки вік.
До нього змалку ти заповідався
до нього сам Господь тебе прирік.

Твір належить до


А.
громадянської лірики
Б.
філософської лірики
В.
пейзажної лірики
Г.
інтимної лірики
Д.
медитативної лірики
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №58 з 61

Прочитайте поезію Василя Стуса та виконайте завдання 57–60.

Терпи, терпи – терпець тебе шліфує,
сталить твій дух – тож і терпи, терпи.
Ніхто тебе з недолі не врятує,
ніхто не зіб’є з власної тропи.
На ній і стій, і стій – допоки скону,
допоки світу й сонця – стій і стій.
Хай шлях – до раю, пекла чи полону –
усе пройди і винести зумій.
Торуй свій шлях – той, що твоїм назвався,
той, що обрав тебе навіки вік.
До нього змалку ти заповідався
до нього сам Господь тебе прирік.

Для посилення емоційного впливу твору автор використовує


А.
асонанс
Б.
алітерацію
В.
звукову анафору
Г.
звуконаслідування
Д.
паронімію
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №59 з 61

Прочитайте поезію Василя Стуса та виконайте завдання 57–60.

Терпи, терпи – терпець тебе шліфує,
сталить твій дух – тож і терпи, терпи.
Ніхто тебе з недолі не врятує,
ніхто не зіб’є з власної тропи.
На ній і стій, і стій – допоки скону,
допоки світу й сонця – стій і стій.
Хай шлях – до раю, пекла чи полону –
усе пройди і винести зумій.
Торуй свій шлях – той, що твоїм назвався,
той, що обрав тебе навіки вік.
До нього змалку ти заповідався
до нього сам Господь тебе прирік.

Віршовий розмір твору –


А.
хорей
Б.
ямб
В.
дактиль
Г.
амфібрахій
Д.
анапест
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №60 з 61

Прочитайте поезію Василя Стуса та виконайте завдання 57–60.

Терпи, терпи – терпець тебе шліфує,
сталить твій дух – тож і терпи, терпи.
Ніхто тебе з недолі не врятує,
ніхто не зіб’є з власної тропи.
На ній і стій, і стій – допоки скону,
допоки світу й сонця – стій і стій.
Хай шлях – до раю, пекла чи полону –
усе пройди і винести зумій.
Торуй свій шлях – той, що твоїм назвався,
той, що обрав тебе навіки вік.
До нього змалку ти заповідався
до нього сам Господь тебе прирік.

У поезії використано


А.
паралельне римування
Б.
перехресне римування
В.
кільцеве римування
Г.
тернарне римування
Д.
монориму
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №61 з 61

Частина 3

Власне висловлення

Підтримайте або спростуйте думку:

«Великий талант вимагає великої працелюбності».

Сформулюйте тезу, наведіть два-три переконливі аргументи, які найкраще підтвердять Ваші міркування. Проілюструйте Ваші думки прикладами з художньої літератури (зазначте назву твору, укажіть проблему, порушену письменником, художній образ, за допомогою якого проблему розкрито, наведіть цитату з твору тощо), історичними фактами або випадками з життя. Не переказуйте змісту, не давайте повної характеристики образів. Сформулюйте висновки.



Завдання відкритої форми з розгорнутою відповіддю

Вибрати іншу сесію
Fatline
Hosting Ukraine Hosting Ukraine