Вставним словосполученням ускладнено речення (розділові знаки пропущено)

Антонімами є слова в рядку

Суфікс -інн(я) має різне значення в словах рядка

Дотримано норми узгодження прикметника з іменником у рядку

Знак м’якшення треба писати на місці пропуску в усіх словах рядка

Прочитайте текст і виконайте завдання.

(1) Люко Дашвар пише неприкриту правду про чоловіків, жінок, дітей, тобто про нас із вами. (2) Авторка «зліплює» людей до/купи в одне неймовірне ціле – і виходять, здавалося б, фантастичні, а насправді цілком реальні історії. (3) Її романи ніби знаєш на/пам’ять, адже «ковтаєш» за одну ніч, а потім вони ще довго звучать у твоїй голові. (4) Іноді читати стає важко, але ти примушуєш себе рухатися вперед, сторінка за сторінкою, на/зустріч болю й захвату. (5) Разом з героями ми підіймаємося на/гору людських страждань, і падаємо вниз, чудово розуміючи, що все в цих книгах справжнє.

Окремо в тексті треба писати сполуку слів

Прочитайте текст і виконайте завдання.

(1) Люко Дашвар пише неприкриту правду про чоловіків, жінок, дітей, тобто про нас із вами. (2) Авторка «зліплює» людей до/купи в одне неймовірне ціле – і виходять, здавалося б, фантастичні, а насправді цілком реальні історії. (3) Її романи ніби знаєш на/пам’ять, адже «ковтаєш» за одну ніч, а потім вони ще довго звучать у твоїй голові. (4) Іноді читати стає важко, але ти примушуєш себе рухатися вперед, сторінка за сторінкою, на/зустріч болю й захвату. (5) Разом з героями ми підіймаємося на/гору людських страждань, і падаємо вниз, чудово розуміючи, що все в цих книгах справжнє.

У тексті слово фантастичні (речення 2) можна замінити всіма наведеними словами, ОКРІМ

Прочитайте текст і виконайте завдання.

(1) Люко Дашвар пише неприкриту правду про чоловіків, жінок, дітей, тобто про нас із вами. (2) Авторка «зліплює» людей до/купи в одне неймовірне ціле – і виходять, здавалося б, фантастичні, а насправді цілком реальні історії. (3) Її романи ніби знаєш на/пам’ять, адже «ковтаєш» за одну ніч, а потім вони ще довго звучать у твоїй голові. (4) Іноді читати стає важко, але ти примушуєш себе рухатися вперед, сторінка за сторінкою, на/зустріч болю й захвату. (5) Разом з героями ми підіймаємося на/гору людських страждань, і падаємо вниз, чудово розуміючи, що все в цих книгах справжнє.

Пунктуаційну помилку допущено в реченні

Прочитайте текст і виконайте завдання.

(1) Люко Дашвар пише неприкриту правду про чоловіків, жінок, дітей, тобто про нас із вами. (2) Авторка «зліплює» людей до/купи в одне неймовірне ціле – і виходять, здавалося б, фантастичні, а насправді цілком реальні історії. (3) Її романи ніби знаєш на/пам’ять, адже «ковтаєш» за одну ніч, а потім вони ще довго звучать у твоїй голові. (4) Іноді читати стає важко, але ти примушуєш себе рухатися вперед, сторінка за сторінкою, на/зустріч болю й захвату. (5) Разом з героями ми підіймаємося на/гору людських страждань, і падаємо вниз, чудово розуміючи, що все в цих книгах справжнє.

У формі знахідного відмінка в тексті вжито всі виділені слова, ОКРІМ

Підкреслені літери позначають однаковий звук у кожному слові рядка

Потрібно поставити у на місці всіх пропусків у рядку

Подвоєні літери на місці пропусків треба писати в усіх словах рядка

Разом треба писати всі складні слова в рядку

Прочитайте речення.

Медичний безпілотник набирає швидкість близько … кілометрів за годину й підвищує шанси на виживання під час серцевого нападу … відсотків.

Правильним є варіант послідовного заповнення пропусків

Граматично правильне продовження речення «Перебуваючи на екскурсії в Холодному Яру,..» наведено в рядку

Прочитайте речення (розділові знаки пропущено).

Як справжній митець(1) він(2) незважаючи на уявну відчуженість від світу(3) був уважний(4) чутливий до всього навколишнього(5) і ніколи не стояв осторонь рухів та змін.

Кóму треба ставити на місці всіх цифр, ОКРІМ

Лексичної помилки НЕМАЄ в  реченні

НЕПРАВИЛЬНО утворено форму наказового способу дієслова в рядку

Речення з однорідними членами можна утворити, якщо до частини «Я обожнюю теплі травневі вечори…» додати

Правильно оформлено пряму мову в реченні

Прочитайте речення (цифра позначає попередній розділовий знак). Уважалося,(1) що рондель,(2) традиційна форма французької літератури,(3) придатний лише для пейзажної чи інтимної лірики,(4) однак Павло Тичина створив свій різновид цього жанру,(5) що увійшов у поетичний світ революційним фанфарним маршем,(6) сповненим самобутніх рефренів.

НЕПРАВИЛЬНИМ є обґрунтування вживання розділових знаків, запропоноване в рядку

Синонімічними до простого речення «Через постійне плазування в тіні ви позбавляєте себе можливості знайти сонце» є всі наведені складні речення, ОКРІМ

Увідповідніть фразеологізм із його синонімом.

З’ясуйте, який відокремлений член речення є в кожному прикладі.

Доберіть приклад до кожної умови вживання тире.

Доберіть приклад до кожного типу односкладного речення.

3’ясуйте, якими частинами мови є виділені слова в реченні (цифра позначає наступне слово).

(1)Навіть не дивлячись на годинник, знаю, (2)що зараз (3)чверть (4)на восьму.

Прочитайте текст
(цифри в дужках позначають номери рядків)
і виконайте завдання.

Правила «доброго троля»

(1–5) Кілька років тому в нашому місті запрацювала «гаряча лінія», що дала змогу швидко комунікувати з владою для залагодження різноманітних проблем. Щойно цей контактний центр почав функціонувати, я стала його постійною клієнткою. За допомогою дзвінків удавалося відновлювати обгорілі ліфти, освітлення, асфальтове покриття й просто змушувати чиновників діяти.

(6–9) Кожна невелика перемога зі слухавкою в руках окрилювала й надавала сил рухатися далі. У цій взаємодії з посадовцями була якась магія: як громадянка я могла повідомити, що не все гаразд, і вони реагували: відписували, телефонували й ремонтували.

(10–12) Щоправда, з часом «гаряча лінія» дещо «охолола» й почала «реагувати» гірше, а я стала рідше телефонувати, зокрема через брак перемог над бюрократією, але все ж не опускала рук.

(13–15) За останні півроку я скаржилася на бухгалтерку, що курить у приміщенні РЕО, на незручний графік прийому паспортиста, на паркування автомобілів поряд з пам’ятником Леонідові Бикову… А влада, звісно ж, «реагувала»…

(16–21) У відповідях мене інформували, що сигаретного диму я не відрізняю від запаху зварювання, що паспортист дуже зайнятий, а паркування на газонах заборонено. Часом здавалося, що чиновники просто знущаються. Тож планувала написати нищівну статтю про бездіяльність такої «гарячої лінії», але сьогодні передумала й вирішила розповісти про інше: мою громадську активність не зведено нанівець.

(22–31) Причиною такої зміни стало те, що, проходячи повз пам’ятник Бикову, нарешті побачила омріяні клумби, які роблять під’їзд до нього неможливим і захищають майданчик від руйнування. Хай хоч і через три місяці, але мої скарги, де я повідомляла, що водії, заїжджаючи за постамент, перетворюють  територію навколо нього на розбиту сільську дорогу, таки подіяли! Це нічого, що на перше звернення посадовці відповіли, що залишати автівки на газоні заборонено й про це встановлено додаткові знаки (які там так і не з’явилися, а машини все продовжували нищити зелені насадження). Це нічого, що після другого сигналу мене «відфутболили» до патрульної поліції. Це все нічого... Головне, що перед пам’ятником таки облаштували квітники, які зупиняють «героїв» паркування...

(32–33) Велика ця перемога чи мала – не так суттєво. Вона важлива, бо унаочнює істину: відчиняють тому, хто стукає...

(34–44) Час пасивного очікування змін минув. Наша справа – «заражати» чиновників «вірусом небайдужості». Потрібно стати добрим і конструктивним тролем влади й спонукати її наводити лад, а щоб цей тролінг був дієвим й успішним, рекомендую взяти до уваги такі правила:

1. Якщо не намагатися щось змінити, тоді все залишиться як є.

2. Діяти треба письмово, а ще краще – з конкретним вхідним номером на документі.

3. Якщо з першого разу нічого не вийшло, не зневірюватися й діяти далі.

4. Якщо щось таки змінилося на краще, обов’язково дякувати.

5. Дякувати бажано теж письмово – це позитивний стимул для людей усередині системи відчувати власну значущість і повторювати свої маленькі подвиги.

(45–49) Якщо кожен стане добрим тролем, то вже завтра зміни будуть помітні, адже безлад починається саме тому, що ми мовчимо про жахливе дорожнє покриття наших вулиць, знищені пам’ятки архітектури, загиджені двори, украдені гроші... Боротися з цим треба не розмовами на кухнях, а офіційним діалогом з чиновниками. Крок за кроком.

За А. Леухіною

Прочитайте інформацію з Вікіпедії та виконайте завдання 29.

Зважаючи на інформацію з Вікіпедії, можемо стверджувати, що в тексті «Правила “доброго троля”» значення слів «троль» і «тролінг» інші, ніж в інтернет-контексті. Найточніше суть цих понять у тексті передано в рядках

Прочитайте текст
(цифри в дужках позначають номери рядків)
і виконайте завдання.

Правила «доброго троля»

(1–5) Кілька років тому в нашому місті запрацювала «гаряча лінія», що дала змогу швидко комунікувати з владою для залагодження різноманітних проблем. Щойно цей контактний центр почав функціонувати, я стала його постійною клієнткою. За допомогою дзвінків удавалося відновлювати обгорілі ліфти, освітлення, асфальтове покриття й просто змушувати чиновників діяти.

(6–9) Кожна невелика перемога зі слухавкою в руках окрилювала й надавала сил рухатися далі. У цій взаємодії з посадовцями була якась магія: як громадянка я могла повідомити, що не все гаразд, і вони реагували: відписували, телефонували й ремонтували.

(10–12) Щоправда, з часом «гаряча лінія» дещо «охолола» й почала «реагувати» гірше, а я стала рідше телефонувати, зокрема через брак перемог над бюрократією, але все ж не опускала рук.

(13–15) За останні півроку я скаржилася на бухгалтерку, що курить у приміщенні РЕО, на незручний графік прийому паспортиста, на паркування автомобілів поряд з пам’ятником Леонідові Бикову… А влада, звісно ж, «реагувала»…

(16–21) У відповідях мене інформували, що сигаретного диму я не відрізняю від запаху зварювання, що паспортист дуже зайнятий, а паркування на газонах заборонено. Часом здавалося, що чиновники просто знущаються. Тож планувала написати нищівну статтю про бездіяльність такої «гарячої лінії», але сьогодні передумала й вирішила розповісти про інше: мою громадську активність не зведено нанівець.

(22–31) Причиною такої зміни стало те, що, проходячи повз пам’ятник Бикову, нарешті побачила омріяні клумби, які роблять під’їзд до нього неможливим і захищають майданчик від руйнування. Хай хоч і через три місяці, але мої скарги, де я повідомляла, що водії, заїжджаючи за постамент, перетворюють  територію навколо нього на розбиту сільську дорогу, таки подіяли! Це нічого, що на перше звернення посадовці відповіли, що залишати автівки на газоні заборонено й про це встановлено додаткові знаки (які там так і не з’явилися, а машини все продовжували нищити зелені насадження). Це нічого, що після другого сигналу мене «відфутболили» до патрульної поліції. Це все нічого... Головне, що перед пам’ятником таки облаштували квітники, які зупиняють «героїв» паркування...

(32–33) Велика ця перемога чи мала – не так суттєво. Вона важлива, бо унаочнює істину: відчиняють тому, хто стукає...

(34–44) Час пасивного очікування змін минув. Наша справа – «заражати» чиновників «вірусом небайдужості». Потрібно стати добрим і конструктивним тролем влади й спонукати її наводити лад, а щоб цей тролінг був дієвим й успішним, рекомендую взяти до уваги такі правила:

1. Якщо не намагатися щось змінити, тоді все залишиться як є.

2. Діяти треба письмово, а ще краще – з конкретним вхідним номером на документі.

3. Якщо з першого разу нічого не вийшло, не зневірюватися й діяти далі.

4. Якщо щось таки змінилося на краще, обов’язково дякувати.

5. Дякувати бажано теж письмово – це позитивний стимул для людей усередині системи відчувати власну значущість і повторювати свої маленькі подвиги.

(45–49) Якщо кожен стане добрим тролем, то вже завтра зміни будуть помітні, адже безлад починається саме тому, що ми мовчимо про жахливе дорожнє покриття наших вулиць, знищені пам’ятки архітектури, загиджені двори, украдені гроші... Боротися з цим треба не розмовами на кухнях, а офіційним діалогом з чиновниками. Крок за кроком.

За А. Леухіною

Основну думку тексту передано в рядках

Прочитайте текст
(цифри в дужках позначають номери рядків)
і виконайте завдання.

Правила «доброго троля»

(1–5) Кілька років тому в нашому місті запрацювала «гаряча лінія», що дала змогу швидко комунікувати з владою для залагодження різноманітних проблем. Щойно цей контактний центр почав функціонувати, я стала його постійною клієнткою. За допомогою дзвінків удавалося відновлювати обгорілі ліфти, освітлення, асфальтове покриття й просто змушувати чиновників діяти.

(6–9) Кожна невелика перемога зі слухавкою в руках окрилювала й надавала сил рухатися далі. У цій взаємодії з посадовцями була якась магія: як громадянка я могла повідомити, що не все гаразд, і вони реагували: відписували, телефонували й ремонтували.

(10–12) Щоправда, з часом «гаряча лінія» дещо «охолола» й почала «реагувати» гірше, а я стала рідше телефонувати, зокрема через брак перемог над бюрократією, але все ж не опускала рук.

(13–15) За останні півроку я скаржилася на бухгалтерку, що курить у приміщенні РЕО, на незручний графік прийому паспортиста, на паркування автомобілів поряд з пам’ятником Леонідові Бикову… А влада, звісно ж, «реагувала»…

(16–21) У відповідях мене інформували, що сигаретного диму я не відрізняю від запаху зварювання, що паспортист дуже зайнятий, а паркування на газонах заборонено. Часом здавалося, що чиновники просто знущаються. Тож планувала написати нищівну статтю про бездіяльність такої «гарячої лінії», але сьогодні передумала й вирішила розповісти про інше: мою громадську активність не зведено нанівець.

(22–31) Причиною такої зміни стало те, що, проходячи повз пам’ятник Бикову, нарешті побачила омріяні клумби, які роблять під’їзд до нього неможливим і захищають майданчик від руйнування. Хай хоч і через три місяці, але мої скарги, де я повідомляла, що водії, заїжджаючи за постамент, перетворюють  територію навколо нього на розбиту сільську дорогу, таки подіяли! Це нічого, що на перше звернення посадовці відповіли, що залишати автівки на газоні заборонено й про це встановлено додаткові знаки (які там так і не з’явилися, а машини все продовжували нищити зелені насадження). Це нічого, що після другого сигналу мене «відфутболили» до патрульної поліції. Це все нічого... Головне, що перед пам’ятником таки облаштували квітники, які зупиняють «героїв» паркування...

(32–33) Велика ця перемога чи мала – не так суттєво. Вона важлива, бо унаочнює істину: відчиняють тому, хто стукає...

(34–44) Час пасивного очікування змін минув. Наша справа – «заражати» чиновників «вірусом небайдужості». Потрібно стати добрим і конструктивним тролем влади й спонукати її наводити лад, а щоб цей тролінг був дієвим й успішним, рекомендую взяти до уваги такі правила:

1. Якщо не намагатися щось змінити, тоді все залишиться як є.

2. Діяти треба письмово, а ще краще – з конкретним вхідним номером на документі.

3. Якщо з першого разу нічого не вийшло, не зневірюватися й діяти далі.

4. Якщо щось таки змінилося на краще, обов’язково дякувати.

5. Дякувати бажано теж письмово – це позитивний стимул для людей усередині системи відчувати власну значущість і повторювати свої маленькі подвиги.

(45–49) Якщо кожен стане добрим тролем, то вже завтра зміни будуть помітні, адже безлад починається саме тому, що ми мовчимо про жахливе дорожнє покриття наших вулиць, знищені пам’ятки архітектури, загиджені двори, украдені гроші... Боротися з цим треба не розмовами на кухнях, а офіційним діалогом з чиновниками. Крок за кроком.

За А. Леухіною

У тексті НЕ розкрито мікротеми

Прочитайте текст
(цифри в дужках позначають номери рядків)
і виконайте завдання.

Правила «доброго троля»

(1–5) Кілька років тому в нашому місті запрацювала «гаряча лінія», що дала змогу швидко комунікувати з владою для залагодження різноманітних проблем. Щойно цей контактний центр почав функціонувати, я стала його постійною клієнткою. За допомогою дзвінків удавалося відновлювати обгорілі ліфти, освітлення, асфальтове покриття й просто змушувати чиновників діяти.

(6–9) Кожна невелика перемога зі слухавкою в руках окрилювала й надавала сил рухатися далі. У цій взаємодії з посадовцями була якась магія: як громадянка я могла повідомити, що не все гаразд, і вони реагували: відписували, телефонували й ремонтували.

(10–12) Щоправда, з часом «гаряча лінія» дещо «охолола» й почала «реагувати» гірше, а я стала рідше телефонувати, зокрема через брак перемог над бюрократією, але все ж не опускала рук.

(13–15) За останні півроку я скаржилася на бухгалтерку, що курить у приміщенні РЕО, на незручний графік прийому паспортиста, на паркування автомобілів поряд з пам’ятником Леонідові Бикову… А влада, звісно ж, «реагувала»…

(16–21) У відповідях мене інформували, що сигаретного диму я не відрізняю від запаху зварювання, що паспортист дуже зайнятий, а паркування на газонах заборонено. Часом здавалося, що чиновники просто знущаються. Тож планувала написати нищівну статтю про бездіяльність такої «гарячої лінії», але сьогодні передумала й вирішила розповісти про інше: мою громадську активність не зведено нанівець.

(22–31) Причиною такої зміни стало те, що, проходячи повз пам’ятник Бикову, нарешті побачила омріяні клумби, які роблять під’їзд до нього неможливим і захищають майданчик від руйнування. Хай хоч і через три місяці, але мої скарги, де я повідомляла, що водії, заїжджаючи за постамент, перетворюють  територію навколо нього на розбиту сільську дорогу, таки подіяли! Це нічого, що на перше звернення посадовці відповіли, що залишати автівки на газоні заборонено й про це встановлено додаткові знаки (які там так і не з’явилися, а машини все продовжували нищити зелені насадження). Це нічого, що після другого сигналу мене «відфутболили» до патрульної поліції. Це все нічого... Головне, що перед пам’ятником таки облаштували квітники, які зупиняють «героїв» паркування...

(32–33) Велика ця перемога чи мала – не так суттєво. Вона важлива, бо унаочнює істину: відчиняють тому, хто стукає...

(34–44) Час пасивного очікування змін минув. Наша справа – «заражати» чиновників «вірусом небайдужості». Потрібно стати добрим і конструктивним тролем влади й спонукати її наводити лад, а щоб цей тролінг був дієвим й успішним, рекомендую взяти до уваги такі правила:

1. Якщо не намагатися щось змінити, тоді все залишиться як є.

2. Діяти треба письмово, а ще краще – з конкретним вхідним номером на документі.

3. Якщо з першого разу нічого не вийшло, не зневірюватися й діяти далі.

4. Якщо щось таки змінилося на краще, обов’язково дякувати.

5. Дякувати бажано теж письмово – це позитивний стимул для людей усередині системи відчувати власну значущість і повторювати свої маленькі подвиги.

(45–49) Якщо кожен стане добрим тролем, то вже завтра зміни будуть помітні, адже безлад починається саме тому, що ми мовчимо про жахливе дорожнє покриття наших вулиць, знищені пам’ятки архітектури, загиджені двори, украдені гроші... Боротися з цим треба не розмовами на кухнях, а офіційним діалогом з чиновниками. Крок за кроком.

За А. Леухіною

Із тексту зрозуміло, що авторка не реалізувала свого наміру написати нищівну статтю про роботу міської «гарячої лінії» (рядки 16–21) через те, що

Прочитайте текст
(цифри в дужках позначають номери рядків)
і виконайте завдання.

Правила «доброго троля»

(1–5) Кілька років тому в нашому місті запрацювала «гаряча лінія», що дала змогу швидко комунікувати з владою для залагодження різноманітних проблем. Щойно цей контактний центр почав функціонувати, я стала його постійною клієнткою. За допомогою дзвінків удавалося відновлювати обгорілі ліфти, освітлення, асфальтове покриття й просто змушувати чиновників діяти.

(6–9) Кожна невелика перемога зі слухавкою в руках окрилювала й надавала сил рухатися далі. У цій взаємодії з посадовцями була якась магія: як громадянка я могла повідомити, що не все гаразд, і вони реагували: відписували, телефонували й ремонтували.

(10–12) Щоправда, з часом «гаряча лінія» дещо «охолола» й почала «реагувати» гірше, а я стала рідше телефонувати, зокрема через брак перемог над бюрократією, але все ж не опускала рук.

(13–15) За останні півроку я скаржилася на бухгалтерку, що курить у приміщенні РЕО, на незручний графік прийому паспортиста, на паркування автомобілів поряд з пам’ятником Леонідові Бикову… А влада, звісно ж, «реагувала»…

(16–21) У відповідях мене інформували, що сигаретного диму я не відрізняю від запаху зварювання, що паспортист дуже зайнятий, а паркування на газонах заборонено. Часом здавалося, що чиновники просто знущаються. Тож планувала написати нищівну статтю про бездіяльність такої «гарячої лінії», але сьогодні передумала й вирішила розповісти про інше: мою громадську активність не зведено нанівець.

(22–31) Причиною такої зміни стало те, що, проходячи повз пам’ятник Бикову, нарешті побачила омріяні клумби, які роблять під’їзд до нього неможливим і захищають майданчик від руйнування. Хай хоч і через три місяці, але мої скарги, де я повідомляла, що водії, заїжджаючи за постамент, перетворюють  територію навколо нього на розбиту сільську дорогу, таки подіяли! Це нічого, що на перше звернення посадовці відповіли, що залишати автівки на газоні заборонено й про це встановлено додаткові знаки (які там так і не з’явилися, а машини все продовжували нищити зелені насадження). Це нічого, що після другого сигналу мене «відфутболили» до патрульної поліції. Це все нічого... Головне, що перед пам’ятником таки облаштували квітники, які зупиняють «героїв» паркування...

(32–33) Велика ця перемога чи мала – не так суттєво. Вона важлива, бо унаочнює істину: відчиняють тому, хто стукає...

(34–44) Час пасивного очікування змін минув. Наша справа – «заражати» чиновників «вірусом небайдужості». Потрібно стати добрим і конструктивним тролем влади й спонукати її наводити лад, а щоб цей тролінг був дієвим й успішним, рекомендую взяти до уваги такі правила:

1. Якщо не намагатися щось змінити, тоді все залишиться як є.

2. Діяти треба письмово, а ще краще – з конкретним вхідним номером на документі.

3. Якщо з першого разу нічого не вийшло, не зневірюватися й діяти далі.

4. Якщо щось таки змінилося на краще, обов’язково дякувати.

5. Дякувати бажано теж письмово – це позитивний стимул для людей усередині системи відчувати власну значущість і повторювати свої маленькі подвиги.

(45–49) Якщо кожен стане добрим тролем, то вже завтра зміни будуть помітні, адже безлад починається саме тому, що ми мовчимо про жахливе дорожнє покриття наших вулиць, знищені пам’ятки архітектури, загиджені двори, украдені гроші... Боротися з цим треба не розмовами на кухнях, а офіційним діалогом з чиновниками. Крок за кроком.

За А. Леухіною

Ключовими словами тексту можна вважати всі, ОКРІМ тих, що наведені в рядку

Частина 2

Українська література

Словами

Та  нехай мій батько добре дбає,
Ґрунтів, великих маєтків нехай
не збуває,
Великих скарбів не збирає… –

звертається до козаків

У рядках

Бряжчить шабля о шолом,
Тріщать списи гартовані
В степу, в незнаємому полі,
Серед землі Половецької…

Тарас Шевченко згадує події, зображені у творі

Слова

Де общеє добро в упадку,
Забудь отця, забудь і матку,
Лети повинность ісправлять…

належать персонажу твору

«Гарно вбрану молодь письменник бачив і в Основі, і в Харкові, а знання творчості народу та реальної дійсності в цих місцях поєдналися й допомогли створити яскраві сентиментальні образи», – сказано про твір, у якому

На світлині зображено мурал зі словами, узятими з твору, де є рядки

Козацький літопис Самовидця став одним із джерел для написання твору

«Ставте, тату, мерщій хату через сіни…» – вимагає персонаж

У творі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» порушено проблему

Афоризм Григорія Сковороди «Потрібно тільки пізнати себе, хто для чого народжений. Краще бути натуральним котом, ніж з ослиною природою левом» суголосний з головною думкою твору

Дух, наука, думка, воля –
Не уступить пітьмі поля.
Не дасть спутатись тепер…

– переконаний ліричний герой твору

Переліком дійових осіб починається твір, який має присвяту

«Сусідній» ліс, теля, місяць і зорі – це образи-символи твору, у якому змальовано життя родини

Послідовність розгортання подій твору «Лісова пісня» дотримано в рядку

Представнику «розстріляного відродження» належать рядки

Драматичними за родовою ознакою є обидва твори в рядку

У рядках

Кленусь тобі, веселий світе,
Кленусь тобі, моє дитя.
Що буду жити, поки жити
Мені дозволить дух життя!

провідним художнім засобом є

«​І мрії про можливість наскоком здобути місце в міській машині зараз здавались йому самому дитячими. Він тлумачив сам собі – треба скласти іспит, добути стипендію й учитись, а решта все прикладеться...» – сказано про

Євген Маланюк є автором рядків

У рядках

Я знаю, дід та баба – це коли є онуки,
а в них сусідські діти шовковицю їдять

сказано про

Характерні риси постмодернізму відчутні в рядках

З’ясуйте, кому з персонажів належать слова.

Увідповідніть ім’я автора з ключовими словами до його твору.

З’ясуйте, кому з авторів належить уривок твору.

Увідповідніть ім’я митця з висловлюванням про нього.

Частина 3

Власне висловлення

Прочитайте наведений текст.

Людям властиво мріяти. У своїх фантазіях ми бачимо себе кращими, розумнішими, багатшими, щасливішими, тобто ледь не ідеальними, звичайно ж, у досконалому світі. І коли з плином часу рух до бажаного видається заважким і надто повільним, багато хто занепадає духом, опускає крила й, урешті-решт, відмовляється від прагнень…

Викладіть Ваш погляд на проблему:

Як же вберегтися від зневіри на шляху до мрії?

Сформулюйте тезу, наведіть два-три переконливі аргументи, що найкраще підтвердять Вашу думку. Проілюструйте Ваші міркування посиланнями на приклади з художньої літератури чи інших видів мистецтва (зазначте автора й назву твору, укажіть на проблему, порушену митцем, художній образ, через який проблему розкрито, наведіть цитату з твору тощо), історичними фактами або випадками з життя. Не переказуйте змісту художнього твору, не давайте повної характеристики образів. Сформулюйте висновки.