Спільнокореневим до слова водити є слово

Синонімом до слова заяложений є

Буквосполуку -ств- на місці пропуску треба писати в обох словах рядка

Прочитайте текст і виконайте завдання

(1)Леся Українка завжди прагнула не/звичайної краси та спокою душі й шукала їх не лише в рідній Україні, а й у Грузії. (2)До речі цей край вона _______ завдяки грузинському студентові Нестору, який квартирував у будинку Косачів у Києві. (З)Леся навчала його французької та любові до України, а він її – грузинської та любові до Грузії. (4)Життєвий шлях Лесі Українки нагадує не/суцільне тло, а різнокольорові шматочки скла - новоград-волинський, київський, грузинський, італійський, єгипетський. (5)Це сходинки до творчої вершини й до не/оборотної вічності, що скріплені ниткою одного не/повторного життя.

Пунктуаційну помилку допущено в реченні

Прочитайте текст і виконайте завдання

(1)Леся Українка завжди прагнула не/звичайної краси та спокою душі й шукала їх не лише в рідній Україні, а й у Грузії. (2)До речі цей край вона _______ завдяки грузинському студентові Нестору, який квартирував у будинку Косачів у Києві. (З)Леся навчала його французької та любові до України, а він її – грузинської та любові до Грузії. (4)Життєвий шлях Лесі Українки нагадує не/суцільне тло, а різнокольорові шматочки скла - новоград-волинський, київський, грузинський, італійський, єгипетський. (5)Це сходинки до творчої вершини й до не/оборотної вічності, що скріплені ниткою одного не/повторного життя.

У ролі означення в тексті виступає іменник

Прочитайте текст і виконайте завдання

(1)Леся Українка завжди прагнула не/звичайної краси та спокою душі й шукала їх не лише в рідній Україні, а й у Грузії. (2)До речі цей край вона _______ завдяки грузинському студентові Нестору, який квартирував у будинку Косачів у Києві. (З)Леся навчала його французької та любові до України, а він її – грузинської та любові до Грузії. (4)Життєвий шлях Лесі Українки нагадує не/суцільне тло, а різнокольорові шматочки скла - новоград-волинський, київський, грузинський, італійський, єгипетський. (5)Це сходинки до творчої вершини й до не/оборотної вічності, що скріплені ниткою одного не/повторного життя.

Окремо в тексті треба писати сполуку слів

Прочитайте текст і виконайте завдання

(1)Леся Українка завжди прагнула не/звичайної краси та спокою душі й шукала їх не лише в рідній Україні, а й у Грузії. (2)До речі цей край вона _______ завдяки грузинському студентові Нестору, який квартирував у будинку Косачів у Києві. (З)Леся навчала його французької та любові до України, а він її – грузинської та любові до Грузії. (4)Життєвий шлях Лесі Українки нагадує не/суцільне тло, а різнокольорові шматочки скла - новоград-волинський, київський, грузинський, італійський, єгипетський. (5)Це сходинки до творчої вершини й до не/оборотної вічності, що скріплені ниткою одного не/повторного життя.

На місці пропуску в другому реченні має бути слово

Літеру й на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка

Закінчення -ий має прикметник, утворений від слова

НЕПРАВИЛЬНО побудовано словосполучення на позначення часу

Правил уживання великої літери дотримано в усіх рядках, ОКРІМ

Прочитайте розмову (цифри позначають номери реплік)

- (1) Тимофію, поклич на репетицію наших «співунів».

- (2) Добре, Олено Петрівно, а о котрій актова зала буде вільною?

- (З) Треба з'ясувати в нашого координатора. Артуре, коли можна провести репетицію?

-(4) Хвилинку, наберу нашого ді-джея. Олексіє, наші хочуть у залі поспівати, о котрій зручно? Добре, дякую. Сказав, що після четвертої.

-(5) Ольго, Галю, Юрію, «співоче поле» для вас буде вільним після четвертої, не запізніться!

НЕПРАВИЛЬНО утворено форму кличного відмінка в репліці

Прочитайте речення.

В образі … вбачаємо схожість із красунчиком … – героєм роману …

Граматично правильним є варіант послідовного заповнення пропусків

Прочитайте речення.

Як ви знаєте(1) перпетуум-мобіле – це вічний двигун(2) над винаходом якого(3) людство довго билося(4) аж доки не усвідомило неможливість такого пристрою(5) зважаючи хоча б на тертя та закони механіки.

Кóму треба ставити на місці всіх цифр, ОКРІМ

Доберіть до кожного фразеологізму антонім.

З’ясуйте, якою частиною мови є виділені слова в реченні (цифра позначає наступне слово).

(1)Дивно, (2)що дуже часто ми дозволяємо (3)собі ставати рабами власного

егоїзму, (4)невже таки невиправна природа людська?

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків)
і виконайте завдання

Кіберцькування в мережі: віртуальності настав кінець

(1–4) Кіберцькування – це переслідування людини через Інтернет, наприклад,
коли користувачеві надсилають погрози, поширюють про нього плітки чи
якісь фото з ним, розміщують образливу інформацію або пишуть повідомлення
принизливого змісту.

-1-

 (5–8) Зазнавати кіберцькування можуть як дорослі, що стають жертвами
переслідування з боку колег або просто онлайн-друзів, так і діти. Згідно з дослі-
дженнями, найбільш уразлива група для будь-якого виду цькування – це молодь
11–16 років.

(9–14)…Приходить дитина зі школи, а на її сторінку у Facebook від різних,
інколи зовсім не знайомих людей надійшло 43 повідомлення образливого змісту.
У неї німіють руки, блідне обличчя. Вона хапається за телефон... А там – Viber,
Twitter, і звідусюди сиплються неприємні шпичаки, лунають погрози... Це найгірший
варіант. Частіше переслідують менш жорстоко, наприклад, насміхаються
з якоїсь конкретної події чи вади зовнішності. Та з будь-чого. Причин – мільйон.

-2-

 (15–21) Небезпека в тому, що, на відміну від звичайного цькування, гноблення
в Інтернеті не припиняється. Від нього не сховатися вдома, у школі чи на роботі.
Користувач увесь час на очах. Якщо заблокувати кривдників у всіх можливих
соціальних мережах, то й це не зупинить їх від продовження нападів на людину
серед знайомих або її онлайн-друзів. Навіть видаливши всі свої профайли (облікові дані) на Gmail, у Facebook, Twitter, Skype, Viber (де там ще зараз найчастіше реєструються?), особа не врятується. Утеча не допоможе позбутися переслідувачів.

(22–28) Як показує статистика Центру досліджень кіберцькування, у США
81 % респондентів має ілюзію, що від віртуального переслідування простіше втекти,
ніж від цькування в реальному житті. Насправді ж переслідування в мережі
всепроникне, не те що неприємності від кількох знайомих у школі чи в університеті
або від колег на роботі: по-перше, у нього необмежена аудиторія; по-друге, воно створює ефект присутності кривдників усюди, на кожному електронному пристрої, який в особи є.

-3-

 (29–32) Згідно зі статистичними даними, зібраними в Сполучених Штатах,
щонайменше половина опитаних молодих людей зазнавала цькування онлайн,
11 % сказали, що їхні фото, які містили елементи компромату, викладали в Інтернет
інші люди, 33 % стикалися з погрозами, 55 % були свідками переслідування.

(33–39) Найстрашнішим є те, що 95 % (!) свідків онлайн-цькування нічого
не зробили, щоб зупинити його. У соціальній психології цей феномен пояснюють
ефектом «пасивного спостерігача». Очевидці надзвичайної ситуації чи насильства
не намагаються допомогти постраждалому, залишаючись осторонь. Цікаво, що
чим більше осіб спостерігає за ситуацією, тим менше шансів, що хтось допоможе
жертві. Емма Шорт уважає, що ця особливість людської психології – головна
перешкода на шляху приборкання кіберцькування.

(40–43) У мережі ефект спостерігача ускладнений тим, що, незважаючи на
масштаби цькування, усім здається, що, якби це було щось справді серйозне,
хтось неодмінно б відреагував. Важливо пам’ятати, що цей «хтось» – це сама людина, яка не покладається на небайдужість інших.

(44–48) Після того як Тайлер Клементі, студент Університету Ратжерс у
Нью-Джерсі, стрибнув з мосту Джорджа Вашингтона через те, що з нього знущалися
в Інтернеті, свою стурбованість проблемами кіберцькування висловили
американські чиновники на всіх рівнях, а співачка Мадонна присвятила хлопцеві
кілька музичних композицій.

-4-

(49–53) У США вже роками ведуть серйозну суспільну дискусію щодо онлайнцькування й запровадження законів про відповідальність за участь у таких «кампаніях». Але  передусім потрібна цілеспрямована просвітницька робота: необхідно привертати увагу людей до того, наскільки це серйозно, ділитися історіями про кіберцькування й постійно пам’ятати про ефект «пасивного спостерігача».

(54–57) В Інтернеті цей ефект підсилений тим, що люди схильні сприймати
онлайн-простір як гру, тому не трактують серйозно те, що там відбувається. Насправді ж «game over»: віртуальність закінчилася. Усе в мережі абсолютно реальне, у тому числі й трагедії внаслідок кіберцькування.

За Є. Кузнєцовою

З тексту зрозуміло, що подоланню кіберцькування може сприяти все, ОКРІМ

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків)
і виконайте завдання

Кіберцькування в мережі: віртуальності настав кінець

(1–4) Кіберцькування – це переслідування людини через Інтернет, наприклад,
коли користувачеві надсилають погрози, поширюють про нього плітки чи
якісь фото з ним, розміщують образливу інформацію або пишуть повідомлення
принизливого змісту.

-1-

 (5–8) Зазнавати кіберцькування можуть як дорослі, що стають жертвами
переслідування з боку колег або просто онлайн-друзів, так і діти. Згідно з дослі-
дженнями, найбільш уразлива група для будь-якого виду цькування – це молодь
11–16 років.

(9–14)…Приходить дитина зі школи, а на її сторінку у Facebook від різних,
інколи зовсім не знайомих людей надійшло 43 повідомлення образливого змісту.
У неї німіють руки, блідне обличчя. Вона хапається за телефон... А там – Viber,
Twitter, і звідусюди сиплються неприємні шпичаки, лунають погрози... Це найгірший
варіант. Частіше переслідують менш жорстоко, наприклад, насміхаються
з якоїсь конкретної події чи вади зовнішності. Та з будь-чого. Причин – мільйон.

-2-

 (15–21) Небезпека в тому, що, на відміну від звичайного цькування, гноблення
в Інтернеті не припиняється. Від нього не сховатися вдома, у школі чи на роботі.
Користувач увесь час на очах. Якщо заблокувати кривдників у всіх можливих
соціальних мережах, то й це не зупинить їх від продовження нападів на людину
серед знайомих або її онлайн-друзів. Навіть видаливши всі свої профайли (облікові дані) на Gmail, у Facebook, Twitter, Skype, Viber (де там ще зараз найчастіше реєструються?), особа не врятується. Утеча не допоможе позбутися переслідувачів.

(22–28) Як показує статистика Центру досліджень кіберцькування, у США
81 % респондентів має ілюзію, що від віртуального переслідування простіше втекти,
ніж від цькування в реальному житті. Насправді ж переслідування в мережі
всепроникне, не те що неприємності від кількох знайомих у школі чи в університеті
або від колег на роботі: по-перше, у нього необмежена аудиторія; по-друге, воно створює ефект присутності кривдників усюди, на кожному електронному пристрої, який в особи є.

-3-

 (29–32) Згідно зі статистичними даними, зібраними в Сполучених Штатах,
щонайменше половина опитаних молодих людей зазнавала цькування онлайн,
11 % сказали, що їхні фото, які містили елементи компромату, викладали в Інтернет
інші люди, 33 % стикалися з погрозами, 55 % були свідками переслідування.

(33–39) Найстрашнішим є те, що 95 % (!) свідків онлайн-цькування нічого
не зробили, щоб зупинити його. У соціальній психології цей феномен пояснюють
ефектом «пасивного спостерігача». Очевидці надзвичайної ситуації чи насильства
не намагаються допомогти постраждалому, залишаючись осторонь. Цікаво, що
чим більше осіб спостерігає за ситуацією, тим менше шансів, що хтось допоможе
жертві. Емма Шорт уважає, що ця особливість людської психології – головна
перешкода на шляху приборкання кіберцькування.

(40–43) У мережі ефект спостерігача ускладнений тим, що, незважаючи на
масштаби цькування, усім здається, що, якби це було щось справді серйозне,
хтось неодмінно б відреагував. Важливо пам’ятати, що цей «хтось» – це сама людина, яка не покладається на небайдужість інших.

(44–48) Після того як Тайлер Клементі, студент Університету Ратжерс у
Нью-Джерсі, стрибнув з мосту Джорджа Вашингтона через те, що з нього знущалися
в Інтернеті, свою стурбованість проблемами кіберцькування висловили
американські чиновники на всіх рівнях, а співачка Мадонна присвятила хлопцеві
кілька музичних композицій.

-4-

(49–53) У США вже роками ведуть серйозну суспільну дискусію щодо онлайнцькування й запровадження законів про відповідальність за участь у таких «кампаніях». Але  передусім потрібна цілеспрямована просвітницька робота: необхідно привертати увагу людей до того, наскільки це серйозно, ділитися історіями про кіберцькування й постійно пам’ятати про ефект «пасивного спостерігача».

(54–57) В Інтернеті цей ефект підсилений тим, що люди схильні сприймати
онлайн-простір як гру, тому не трактують серйозно те, що там відбувається. Насправді ж «game over»: віртуальність закінчилася. Усе в мережі абсолютно реальне, у тому числі й трагедії внаслідок кіберцькування.

За Є. Кузнєцовою

Більша небезпека цькування в мережі порівняно з іншими його формами зумовлена всім, ОКРІМ

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків)
і виконайте завдання

Кіберцькування в мережі: віртуальності настав кінець

(1–4) Кіберцькування – це переслідування людини через Інтернет, наприклад,
коли користувачеві надсилають погрози, поширюють про нього плітки чи
якісь фото з ним, розміщують образливу інформацію або пишуть повідомлення
принизливого змісту.

-1-

 (5–8) Зазнавати кіберцькування можуть як дорослі, що стають жертвами
переслідування з боку колег або просто онлайн-друзів, так і діти. Згідно з дослі-
дженнями, найбільш уразлива група для будь-якого виду цькування – це молодь
11–16 років.

(9–14)…Приходить дитина зі школи, а на її сторінку у Facebook від різних,
інколи зовсім не знайомих людей надійшло 43 повідомлення образливого змісту.
У неї німіють руки, блідне обличчя. Вона хапається за телефон... А там – Viber,
Twitter, і звідусюди сиплються неприємні шпичаки, лунають погрози... Це найгірший
варіант. Частіше переслідують менш жорстоко, наприклад, насміхаються
з якоїсь конкретної події чи вади зовнішності. Та з будь-чого. Причин – мільйон.

-2-

 (15–21) Небезпека в тому, що, на відміну від звичайного цькування, гноблення
в Інтернеті не припиняється. Від нього не сховатися вдома, у школі чи на роботі.
Користувач увесь час на очах. Якщо заблокувати кривдників у всіх можливих
соціальних мережах, то й це не зупинить їх від продовження нападів на людину
серед знайомих або її онлайн-друзів. Навіть видаливши всі свої профайли (облікові дані) на Gmail, у Facebook, Twitter, Skype, Viber (де там ще зараз найчастіше реєструються?), особа не врятується. Утеча не допоможе позбутися переслідувачів.

(22–28) Як показує статистика Центру досліджень кіберцькування, у США
81 % респондентів має ілюзію, що від віртуального переслідування простіше втекти,
ніж від цькування в реальному житті. Насправді ж переслідування в мережі
всепроникне, не те що неприємності від кількох знайомих у школі чи в університеті
або від колег на роботі: по-перше, у нього необмежена аудиторія; по-друге, воно створює ефект присутності кривдників усюди, на кожному електронному пристрої, який в особи є.

-3-

 (29–32) Згідно зі статистичними даними, зібраними в Сполучених Штатах,
щонайменше половина опитаних молодих людей зазнавала цькування онлайн,
11 % сказали, що їхні фото, які містили елементи компромату, викладали в Інтернет
інші люди, 33 % стикалися з погрозами, 55 % були свідками переслідування.

(33–39) Найстрашнішим є те, що 95 % (!) свідків онлайн-цькування нічого
не зробили, щоб зупинити його. У соціальній психології цей феномен пояснюють
ефектом «пасивного спостерігача». Очевидці надзвичайної ситуації чи насильства
не намагаються допомогти постраждалому, залишаючись осторонь. Цікаво, що
чим більше осіб спостерігає за ситуацією, тим менше шансів, що хтось допоможе
жертві. Емма Шорт уважає, що ця особливість людської психології – головна
перешкода на шляху приборкання кіберцькування.

(40–43) У мережі ефект спостерігача ускладнений тим, що, незважаючи на
масштаби цькування, усім здається, що, якби це було щось справді серйозне,
хтось неодмінно б відреагував. Важливо пам’ятати, що цей «хтось» – це сама людина, яка не покладається на небайдужість інших.

(44–48) Після того як Тайлер Клементі, студент Університету Ратжерс у
Нью-Джерсі, стрибнув з мосту Джорджа Вашингтона через те, що з нього знущалися
в Інтернеті, свою стурбованість проблемами кіберцькування висловили
американські чиновники на всіх рівнях, а співачка Мадонна присвятила хлопцеві
кілька музичних композицій.

-4-

(49–53) У США вже роками ведуть серйозну суспільну дискусію щодо онлайнцькування й запровадження законів про відповідальність за участь у таких «кампаніях». Але  передусім потрібна цілеспрямована просвітницька робота: необхідно привертати увагу людей до того, наскільки це серйозно, ділитися історіями про кіберцькування й постійно пам’ятати про ефект «пасивного спостерігача».

(54–57) В Інтернеті цей ефект підсилений тим, що люди схильні сприймати
онлайн-простір як гру, тому не трактують серйозно те, що там відбувається. Насправді ж «game over»: віртуальність закінчилася. Усе в мережі абсолютно реальне, у тому числі й трагедії внаслідок кіберцькування.

За Є. Кузнєцовою

У тексті НЕМАЄ мікротеми

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків)
і виконайте завдання

Кіберцькування в мережі: віртуальності настав кінець

(1–4) Кіберцькування – це переслідування людини через Інтернет, наприклад,
коли користувачеві надсилають погрози, поширюють про нього плітки чи
якісь фото з ним, розміщують образливу інформацію або пишуть повідомлення
принизливого змісту.

-1-

 (5–8) Зазнавати кіберцькування можуть як дорослі, що стають жертвами
переслідування з боку колег або просто онлайн-друзів, так і діти. Згідно з дослі-
дженнями, найбільш уразлива група для будь-якого виду цькування – це молодь
11–16 років.

(9–14)…Приходить дитина зі школи, а на її сторінку у Facebook від різних,
інколи зовсім не знайомих людей надійшло 43 повідомлення образливого змісту.
У неї німіють руки, блідне обличчя. Вона хапається за телефон... А там – Viber,
Twitter, і звідусюди сиплються неприємні шпичаки, лунають погрози... Це найгірший
варіант. Частіше переслідують менш жорстоко, наприклад, насміхаються
з якоїсь конкретної події чи вади зовнішності. Та з будь-чого. Причин – мільйон.

-2-

 (15–21) Небезпека в тому, що, на відміну від звичайного цькування, гноблення
в Інтернеті не припиняється. Від нього не сховатися вдома, у школі чи на роботі.
Користувач увесь час на очах. Якщо заблокувати кривдників у всіх можливих
соціальних мережах, то й це не зупинить їх від продовження нападів на людину
серед знайомих або її онлайн-друзів. Навіть видаливши всі свої профайли (облікові дані) на Gmail, у Facebook, Twitter, Skype, Viber (де там ще зараз найчастіше реєструються?), особа не врятується. Утеча не допоможе позбутися переслідувачів.

(22–28) Як показує статистика Центру досліджень кіберцькування, у США
81 % респондентів має ілюзію, що від віртуального переслідування простіше втекти,
ніж від цькування в реальному житті. Насправді ж переслідування в мережі
всепроникне, не те що неприємності від кількох знайомих у школі чи в університеті
або від колег на роботі: по-перше, у нього необмежена аудиторія; по-друге, воно створює ефект присутності кривдників усюди, на кожному електронному пристрої, який в особи є.

-3-

 (29–32) Згідно зі статистичними даними, зібраними в Сполучених Штатах,
щонайменше половина опитаних молодих людей зазнавала цькування онлайн,
11 % сказали, що їхні фото, які містили елементи компромату, викладали в Інтернет
інші люди, 33 % стикалися з погрозами, 55 % були свідками переслідування.

(33–39) Найстрашнішим є те, що 95 % (!) свідків онлайн-цькування нічого
не зробили, щоб зупинити його. У соціальній психології цей феномен пояснюють
ефектом «пасивного спостерігача». Очевидці надзвичайної ситуації чи насильства
не намагаються допомогти постраждалому, залишаючись осторонь. Цікаво, що
чим більше осіб спостерігає за ситуацією, тим менше шансів, що хтось допоможе
жертві. Емма Шорт уважає, що ця особливість людської психології – головна
перешкода на шляху приборкання кіберцькування.

(40–43) У мережі ефект спостерігача ускладнений тим, що, незважаючи на
масштаби цькування, усім здається, що, якби це було щось справді серйозне,
хтось неодмінно б відреагував. Важливо пам’ятати, що цей «хтось» – це сама людина, яка не покладається на небайдужість інших.

(44–48) Після того як Тайлер Клементі, студент Університету Ратжерс у
Нью-Джерсі, стрибнув з мосту Джорджа Вашингтона через те, що з нього знущалися
в Інтернеті, свою стурбованість проблемами кіберцькування висловили
американські чиновники на всіх рівнях, а співачка Мадонна присвятила хлопцеві
кілька музичних композицій.

-4-

(49–53) У США вже роками ведуть серйозну суспільну дискусію щодо онлайнцькування й запровадження законів про відповідальність за участь у таких «кампаніях». Але  передусім потрібна цілеспрямована просвітницька робота: необхідно привертати увагу людей до того, наскільки це серйозно, ділитися історіями про кіберцькування й постійно пам’ятати про ефект «пасивного спостерігача».

(54–57) В Інтернеті цей ефект підсилений тим, що люди схильні сприймати
онлайн-простір як гру, тому не трактують серйозно те, що там відбувається. Насправді ж «game over»: віртуальність закінчилася. Усе в мережі абсолютно реальне, у тому числі й трагедії внаслідок кіберцькування.

За Є. Кузнєцовою

Мета тексту –

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків)
і виконайте завдання

Кіберцькування в мережі: віртуальності настав кінець

(1–4) Кіберцькування – це переслідування людини через Інтернет, наприклад,
коли користувачеві надсилають погрози, поширюють про нього плітки чи
якісь фото з ним, розміщують образливу інформацію або пишуть повідомлення
принизливого змісту.

-1-

 (5–8) Зазнавати кіберцькування можуть як дорослі, що стають жертвами
переслідування з боку колег або просто онлайн-друзів, так і діти. Згідно з дослі-
дженнями, найбільш уразлива група для будь-якого виду цькування – це молодь
11–16 років.

(9–14)…Приходить дитина зі школи, а на її сторінку у Facebook від різних,
інколи зовсім не знайомих людей надійшло 43 повідомлення образливого змісту.
У неї німіють руки, блідне обличчя. Вона хапається за телефон... А там – Viber,
Twitter, і звідусюди сиплються неприємні шпичаки, лунають погрози... Це найгірший
варіант. Частіше переслідують менш жорстоко, наприклад, насміхаються
з якоїсь конкретної події чи вади зовнішності. Та з будь-чого. Причин – мільйон.

-2-

 (15–21) Небезпека в тому, що, на відміну від звичайного цькування, гноблення
в Інтернеті не припиняється. Від нього не сховатися вдома, у школі чи на роботі.
Користувач увесь час на очах. Якщо заблокувати кривдників у всіх можливих
соціальних мережах, то й це не зупинить їх від продовження нападів на людину
серед знайомих або її онлайн-друзів. Навіть видаливши всі свої профайли (облікові дані) на Gmail, у Facebook, Twitter, Skype, Viber (де там ще зараз найчастіше реєструються?), особа не врятується. Утеча не допоможе позбутися переслідувачів.

(22–28) Як показує статистика Центру досліджень кіберцькування, у США
81 % респондентів має ілюзію, що від віртуального переслідування простіше втекти,
ніж від цькування в реальному житті. Насправді ж переслідування в мережі
всепроникне, не те що неприємності від кількох знайомих у школі чи в університеті
або від колег на роботі: по-перше, у нього необмежена аудиторія; по-друге, воно створює ефект присутності кривдників усюди, на кожному електронному пристрої, який в особи є.

-3-

 (29–32) Згідно зі статистичними даними, зібраними в Сполучених Штатах,
щонайменше половина опитаних молодих людей зазнавала цькування онлайн,
11 % сказали, що їхні фото, які містили елементи компромату, викладали в Інтернет
інші люди, 33 % стикалися з погрозами, 55 % були свідками переслідування.

(33–39) Найстрашнішим є те, що 95 % (!) свідків онлайн-цькування нічого
не зробили, щоб зупинити його. У соціальній психології цей феномен пояснюють
ефектом «пасивного спостерігача». Очевидці надзвичайної ситуації чи насильства
не намагаються допомогти постраждалому, залишаючись осторонь. Цікаво, що
чим більше осіб спостерігає за ситуацією, тим менше шансів, що хтось допоможе
жертві. Емма Шорт уважає, що ця особливість людської психології – головна
перешкода на шляху приборкання кіберцькування.

(40–43) У мережі ефект спостерігача ускладнений тим, що, незважаючи на
масштаби цькування, усім здається, що, якби це було щось справді серйозне,
хтось неодмінно б відреагував. Важливо пам’ятати, що цей «хтось» – це сама людина, яка не покладається на небайдужість інших.

(44–48) Після того як Тайлер Клементі, студент Університету Ратжерс у
Нью-Джерсі, стрибнув з мосту Джорджа Вашингтона через те, що з нього знущалися
в Інтернеті, свою стурбованість проблемами кіберцькування висловили
американські чиновники на всіх рівнях, а співачка Мадонна присвятила хлопцеві
кілька музичних композицій.

-4-

(49–53) У США вже роками ведуть серйозну суспільну дискусію щодо онлайнцькування й запровадження законів про відповідальність за участь у таких «кампаніях». Але  передусім потрібна цілеспрямована просвітницька робота: необхідно привертати увагу людей до того, наскільки це серйозно, ділитися історіями про кіберцькування й постійно пам’ятати про ефект «пасивного спостерігача».

(54–57) В Інтернеті цей ефект підсилений тим, що люди схильні сприймати
онлайн-простір як гру, тому не трактують серйозно те, що там відбувається. Насправді ж «game over»: віртуальність закінчилася. Усе в мережі абсолютно реальне, у тому числі й трагедії внаслідок кіберцькування.

За Є. Кузнєцовою

Редактор вирішив поділити текст на змістові частини й дати одній із них назву «Моя хата скраю». Цей заголовок доцільно розмістити на місці цифри

«Його вчинки відчайдушні й непередбачувані, неймовірні, суперечливі: то він, шибайголова й паливода, викрадає наречену Сомка, то йде на смерть заради визволення гетьмана з темниці…» – сказано про

Видає себе за Хруща, Хрущова, Притику герой твору «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

У «Лісовій пісні» слова Лукаша про солов’їв, що «вже не щебечуть, не тьохкають, як завжди, а співають: “Цілуй! Цілуй! Цілуй!”», перегукуються з рядками вірша

На рисунку схематично зображено проблему морального вибору

«Але картиною над картинами була картина страшного Божого суду, що її мати купила за курку на ярмарку на страх лютим своїм ворогам – бабі, дідові і батькові. Вона була така страшенна й разом з тим повчальна, що на неї боявсь дивитися навіть Пірат…» – згадує оповідач твору

У рядку

Любові усміх квітне раз – ще й тлінно

основним художнім засобом є

«Соню, сходи до неї і скажи, що я послав їй, як співав на ярмарках Зінківських бандуристочка сліпий, послав три зозулі з поклоном, та не знаю, чи перелетять вони Сибір несходиму, а чи впадуть од морозу…» – пише додому герой твору

Там дивний ліс зітхає ароматом

І весь дзвенить од гімнів п’яних птиць,

Співа трава, ніким ще не зім’ята,

І вабить сном солодких таємниць –

таким уявляє ідеальний світ мистецтва ліричний герой вірша

Рядки Івана Андрусяка

лузає сім’я плодить бацили

ходить по колу лається ямбом

я не приніс тобі славу і силу

тільки маленьку жовту троянду

передають хаос світовідчуття, емоційний стан сучасної людини, які характерні для літератури

Прочитайте наведений текст.

Жалість до себе хоч раз відчував кожен із нас. Хтось поплаче з горя, потім заспокоїться й повернеться до активного життя, а дехто, навпаки, призвичаїться до постійного скигління й, замість підвестися з колін і долати негаразди, звинувачує всіх, окрім себе. Кожна людина, зрештою, сама вирішує, ким бути – жертвою чи переможцем.

Викладіть Ваш погляд на проблему:

Як потрібно реагувати на виклики, перед якими нас ставить життя?

Сформулюйте тезу, наведіть два-три переконливі аргументи, що найкраще підтвердять Вашу думку. Проілюструйте Ваші міркування посиланнями на приклади з художньої літератури чи інших видів мистецтва (зазначте автора й назву твору, укажіть на проблему, порушену митцем, художній образ, через який проблему розкрито, наведіть цитату з твору тощо), історичними фактами або випадками з життя. Не переказуйте змісту художнього твору, не давайте повної характеристики образів. Сформулюйте висновки.