Лексичну помилку допущено в рядку

Чергування голосних відбувається в усіх наведених випадках, ОКРІМ

Літеру и на місці пропуску треба писати в усіх словах у рядку

Не мають закінчення обидва слова в рядку

Граматично правильне речення утвориться, якщо до фрагмента «Переглянувши фільм,..» додати

Прочитайте текст і виконайте завдання

(1) Нашу тисячолітню історію не треба ні підмальовувати, ні чепурити, хоч її переписали на свій лад чужинці, відвівши в ній для нас непривабливу роль другорядних статистів. (2) У цьому життєписі, сповненому суперечностей, є приклади героїзму і ницості, жертовного патріотизму і відступництва. (3) Зрештою, читати історію можна й без брому якщо не [...] мелодраматично руки й не хапатися за серце, а вперто думати над нею. (4) Українська минувшина густо населена особистостями. (5) Серед них є постаті непересічні, але зрозумілі (Святослав, Богун, Наливайко, Стус, Чорновіл), а є загадково роздвоєні (Богдан Хмельницький, Гоголь і Хвильовий).

У називному відмінку вжито виділене в тексті слово

Прочитайте текст і виконайте завдання

(1) Нашу тисячолітню історію не треба ні підмальовувати, ні чепурити, хоч її переписали на свій лад чужинці, відвівши в ній для нас непривабливу роль другорядних статистів. (2) У цьому життєписі, сповненому суперечностей, є приклади героїзму і ницості, жертовного патріотизму і відступництва. (3) Зрештою, читати історію можна й без брому якщо не [...] мелодраматично руки й не хапатися за серце, а вперто думати над нею. (4) Українська минувшина густо населена особистостями. (5) Серед них є постаті непересічні, але зрозумілі (Святослав, Богун, Наливайко, Стус, Чорновіл), а є загадково роздвоєні (Богдан Хмельницький, Гоголь і Хвильовий).

На місці пропуску в третьому реченні має бути слово

Прочитайте текст і виконайте завдання

(1) Нашу тисячолітню історію не треба ні підмальовувати, ні чепурити, хоч її переписали на свій лад чужинці, відвівши в ній для нас непривабливу роль другорядних статистів. (2) У цьому життєписі, сповненому суперечностей, є приклади героїзму і ницості, жертовного патріотизму і відступництва. (3) Зрештою, читати історію можна й без брому якщо не [...] мелодраматично руки й не хапатися за серце, а вперто думати над нею. (4) Українська минувшина густо населена особистостями. (5) Серед них є постаті непересічні, але зрозумілі (Святослав, Богун, Наливайко, Стус, Чорновіл), а є загадково роздвоєні (Богдан Хмельницький, Гоголь і Хвильовий).

Пунктуаційну помилку допущено в реченні

Прочитайте текст і виконайте завдання

(1) Нашу тисячолітню історію не треба ні підмальовувати, ні чепурити, хоч її переписали на свій лад чужинці, відвівши в ній для нас непривабливу роль другорядних статистів. (2) У цьому життєписі, сповненому суперечностей, є приклади героїзму і ницості, жертовного патріотизму і відступництва. (3) Зрештою, читати історію можна й без брому якщо не [...] мелодраматично руки й не хапатися за серце, а вперто думати над нею. (4) Українська минувшина густо населена особистостями. (5) Серед них є постаті непересічні, але зрозумілі (Святослав, Богун, Наливайко, Стус, Чорновіл), а є загадково роздвоєні (Богдан Хмельницький, Гоголь і Хвильовий).

Відокремлене означення є в реченні

Виділені літери позначають той самий звук у всіх словах рядка

Антонімами є слова

Подвоєні літери треба писати в усіх словах рядка

Прочитайте уривок.

У молочно(1)білому світлі пів(2)місяця виблискує різно(3)барв'ям річка, по(4)тихеньку несучи свої хвильки до темних крає(5)видів.

Дефіс треба ставити на місці цифри

Спрощення в групах приголосних на місці пропуску позначається на письмі в усіх словах рядка

М'який знак на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка

Окремо з часткою не треба писати виділене слово в рядку

Прочитайте фрагмент учнівського твору, у якому пропущено окремі слова.

Невдовзі Сергій з … виїхали на заміську трасу. До … залишалося два … . Хлопці провели в дорозі майже добу, але це аж ніяк не робило менш … їхню подорож.

Граматично правильним є варіант послідовного заповнення пропусків

Замінити прикметник цілий займенником увесь (у потрібній формі) НЕ МОЖНА в реченні

Запропонована в дужках конструкція є НЕПРАВИЛЬНОЮ в рядку

Виділене слово можна замінити порівняльним зворотом у реченні

НЕПРАВИЛЬНО побудовано речення

Складносурядне речення утвориться, якщо до фрагмента «Уранці землю притрусив легкий сніжок...» додати

Доберіть українські відповідники до іншомовних слів.

З’ясуйте, яким членом речення є виділений фрагмент.

Установіть відповідність між фрагментом складнопідрядного речення та видом його підрядної частини.

Доберіть приклад до кожного випадку вживання розділового знака.

З'ясуйте, якими частинами мови є виділені в реченні слова (цифра позначає наступне слово).

Надвечірнє сонце, (1)вихопившись із хмари, кинуло коротку тінь під пнями, (2)навколо (3)яких літо (4)щороку кораловим намистом розсипає запашну суницю.

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків)
і виконайте завдання

Нобелівська плеяда «неукраїнських» українців

(1-5) Нобелівська премія — відзнака, яка не має собі рівних ані за світовим ав-
торитетом, ані за щедрістю. Нагороду присуджують не за працю всього життя, а за
конкретне наукове відкриття, дослідження, видатний твір, мужню миротворчу ді-
яльність. Чіткою є й «формула присудження премії» — лише одне речення, у якому
окреслено результат напруженої інтелектуальної роботи мозку, рук і душі творця.

(6-8) Із 1901 року цією премією нагороджено понад 700 осіб. Ім’я кожного лауреа-
та зазвичай публікують у довіднику «Nobel foundation directory» і записують до тієї
країни, громадянином якої нобеліант є на момент присудження.

(9-16) Формально Україна не має своїх лауреатів. Але Нобелівський комітет не
обділив увагою вихідців з нашої землі. Це вчені та письменники, які народилися,
навчалися, розпочинали діяльність або тривалий час жили й творили в Україні,
проте здобули Нобелівську премію як громадяни інших країн. Українська земля
народжувала геніїв, виколисувала їх, навчала й відпускала (чи, на жаль, витиска-
ла) у чужі краї. В умовах бездержавності світлі голови нерідко змушені були залиша-
ти свою землю й шукати кращої долі, розширювати наукові та літературні горизонти
в інших куточках планети.

(17-24) На українській землі народилося сім нобеліантів. Історія лауреатів
Нобелівської премії, уродженців України, бере початок з Іллі Мечникова (1845-1916)
славетного бактеріолога й імунолога, 40 років життя якого пов’язано з Харківщи-
ною. Нобелівський комітет присудив науковцеві премію 1908 року за дослідження
з імунології. Учений був удостоєний нагороди в галузі фізіології та медицини (спіль-
но з П. Ерліхом) як підданий Російської імперії. Про присуджену йому високу відзна-
ку він висловився так: «Нобелівська премія, мов чарівна паличка, уперше відкрила
світу значення моїх скромних робіт».

(25-28) Ще одним лауреатом у галузі фізіології та медицини став учений-мікро-
біолог Зельман Абрахам Ваксман (1888-1978), уродженець села Нова Прилука на По-
діллі. У 1952 році Ваксмана удостоїли Нобелівської премії як громадянина США «за
відкриття стрептоміцину — першого антибіотика, ефективного проти туберкульозу».

(29-32) У Золочеві на Львівщині 1937 року народився Роальд Гофман (Сафран).
У 1981 році йому разом із К. Фукуї присуджено Нобелівську премію «за розроблення
теорії перебігу хімічних реакцій». Нагороджений як американець, він не забував сво-
єї Батьківщини, про яку говорив так: «Україна — обітована земля мого серця».

(33-39) Цікавою є доля ще одного «українського» нобеліанта — Саймона Кузнеця
(1901-1985). Він пройшов довгий і славний життєвий шлях ученого й громадянина
від Харкова, де здобув освіту й підготував значну частину магістерської дисерта-
ції, до США, де його знайшло світове визнання у вигляді премії Нобеля з економіки
1971 року. З 1960 року він працював у Гарвардському та Пенсільванському універси-
тетах, університеті Джона Гопкінса, був обраний почесним доктором кількох інших
університетів. На жаль, в Україні цей інтелектуал майже не відомий.

(40-47) Лауреат Нобелівської премії Георгій Шарпак (1924-2010), чиє дитинство
минуло на Рівненщині, став на чужині одним з найталановитіших учених-експери-
ментаторів сучасності. У 1992 році його відзначено Нобелівською премією з фізики
«за винахід пристрою, що відбраковує субатомні частинки в субатомному приско-
рювачі». Найвищу міжнародну відзнаку вчений здобув як громадянин Франції.
Його праці суттєво посприяли прогресу в галузі фізики елементарних часток. Коли
громадськість відзначала 75-річний ювілей ученого, він тепло висловився про свою
Вітчизну — Україну.

(48-58) У яскравому сузір’ї нобелівських обранців родом з України належне
місце посідає й письменник Шмуель Йосеф Агнон (1887-1970), який народився в
Бучачі на Тернопільщині. Йому першому серед тих, хто писав івритом та ідишем,
присудили Нобелівську премію в галузі літератури (1966) «за глибоко оригінальну
й майстерну прозу за мотивами життя єврейського народу», талановите відображен-
ня загальнолюдських проблем сучасності, насиченої парадоксами й суперечностями,
і за «комічну майстерність», «багатство та глибину творів». Недарма літературо-
знавці порівнюють митця із Сервантесом і Кафкою... Письменник, найкращі твори
якого — про долю галицьких євреїв, нагороджений Нобелівською премією як грома-
дянин Держави Ізраїль. Народжена в Івано-Франківську (1948) білоруська письмен-
ниця Світлана Алексієвич поповнила когорту нобеліантів 2015 року.

(59-64) Ті, кого увінчано нобелівськими лаврами, є інтелектуальною елітою
людства. Прикро, що нобеліанти з України стали, за висловом письменника Бориса
Харчука, «поетами чужої слави, акторами сусідньої сцени». Але віримо, що невдовзі
справдяться сподівання на належну оцінку досягнень вітчизняних інтелектуалів і на
те, що серед лауреатів премії врешті з’явиться ім’я українця, який нагороджений як
громадянин материнської землі.

За Ю. Килимником, газета «День»

НЕ ВІДПОВІДАЄ змісту тексту твердження

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків)
і виконайте завдання

Нобелівська плеяда «неукраїнських» українців

(1-5) Нобелівська премія — відзнака, яка не має собі рівних ані за світовим ав-
торитетом, ані за щедрістю. Нагороду присуджують не за працю всього життя, а за
конкретне наукове відкриття, дослідження, видатний твір, мужню миротворчу ді-
яльність. Чіткою є й «формула присудження премії» — лише одне речення, у якому
окреслено результат напруженої інтелектуальної роботи мозку, рук і душі творця.

(6-8) Із 1901 року цією премією нагороджено понад 700 осіб. Ім’я кожного лауреа-
та зазвичай публікують у довіднику «Nobel foundation directory» і записують до тієї
країни, громадянином якої нобеліант є на момент присудження.

(9-16) Формально Україна не має своїх лауреатів. Але Нобелівський комітет не
обділив увагою вихідців з нашої землі. Це вчені та письменники, які народилися,
навчалися, розпочинали діяльність або тривалий час жили й творили в Україні,
проте здобули Нобелівську премію як громадяни інших країн. Українська земля
народжувала геніїв, виколисувала їх, навчала й відпускала (чи, на жаль, витиска-
ла) у чужі краї. В умовах бездержавності світлі голови нерідко змушені були залиша-
ти свою землю й шукати кращої долі, розширювати наукові та літературні горизонти
в інших куточках планети.

(17-24) На українській землі народилося сім нобеліантів. Історія лауреатів
Нобелівської премії, уродженців України, бере початок з Іллі Мечникова (1845-1916)
славетного бактеріолога й імунолога, 40 років життя якого пов’язано з Харківщи-
ною. Нобелівський комітет присудив науковцеві премію 1908 року за дослідження
з імунології. Учений був удостоєний нагороди в галузі фізіології та медицини (спіль-
но з П. Ерліхом) як підданий Російської імперії. Про присуджену йому високу відзна-
ку він висловився так: «Нобелівська премія, мов чарівна паличка, уперше відкрила
світу значення моїх скромних робіт».

(25-28) Ще одним лауреатом у галузі фізіології та медицини став учений-мікро-
біолог Зельман Абрахам Ваксман (1888-1978), уродженець села Нова Прилука на По-
діллі. У 1952 році Ваксмана удостоїли Нобелівської премії як громадянина США «за
відкриття стрептоміцину — першого антибіотика, ефективного проти туберкульозу».

(29-32) У Золочеві на Львівщині 1937 року народився Роальд Гофман (Сафран).
У 1981 році йому разом із К. Фукуї присуджено Нобелівську премію «за розроблення
теорії перебігу хімічних реакцій». Нагороджений як американець, він не забував сво-
єї Батьківщини, про яку говорив так: «Україна — обітована земля мого серця».

(33-39) Цікавою є доля ще одного «українського» нобеліанта — Саймона Кузнеця
(1901-1985). Він пройшов довгий і славний життєвий шлях ученого й громадянина
від Харкова, де здобув освіту й підготував значну частину магістерської дисерта-
ції, до США, де його знайшло світове визнання у вигляді премії Нобеля з економіки
1971 року. З 1960 року він працював у Гарвардському та Пенсільванському універси-
тетах, університеті Джона Гопкінса, був обраний почесним доктором кількох інших
університетів. На жаль, в Україні цей інтелектуал майже не відомий.

(40-47) Лауреат Нобелівської премії Георгій Шарпак (1924-2010), чиє дитинство
минуло на Рівненщині, став на чужині одним з найталановитіших учених-експери-
ментаторів сучасності. У 1992 році його відзначено Нобелівською премією з фізики
«за винахід пристрою, що відбраковує субатомні частинки в субатомному приско-
рювачі». Найвищу міжнародну відзнаку вчений здобув як громадянин Франції.
Його праці суттєво посприяли прогресу в галузі фізики елементарних часток. Коли
громадськість відзначала 75-річний ювілей ученого, він тепло висловився про свою
Вітчизну — Україну.

(48-58) У яскравому сузір’ї нобелівських обранців родом з України належне
місце посідає й письменник Шмуель Йосеф Агнон (1887-1970), який народився в
Бучачі на Тернопільщині. Йому першому серед тих, хто писав івритом та ідишем,
присудили Нобелівську премію в галузі літератури (1966) «за глибоко оригінальну
й майстерну прозу за мотивами життя єврейського народу», талановите відображен-
ня загальнолюдських проблем сучасності, насиченої парадоксами й суперечностями,
і за «комічну майстерність», «багатство та глибину творів». Недарма літературо-
знавці порівнюють митця із Сервантесом і Кафкою... Письменник, найкращі твори
якого — про долю галицьких євреїв, нагороджений Нобелівською премією як грома-
дянин Держави Ізраїль. Народжена в Івано-Франківську (1948) білоруська письмен-
ниця Світлана Алексієвич поповнила когорту нобеліантів 2015 року.

(59-64) Ті, кого увінчано нобелівськими лаврами, є інтелектуальною елітою
людства. Прикро, що нобеліанти з України стали, за висловом письменника Бориса
Харчука, «поетами чужої слави, акторами сусідньої сцени». Але віримо, що невдовзі
справдяться сподівання на належну оцінку досягнень вітчизняних інтелектуалів і на
те, що серед лауреатів премії врешті з’явиться ім’я українця, який нагороджений як
громадянин материнської землі.

За Ю. Килимником, газета «День»

Нобеліанти родом з України відзначені за здобутки в усіх галузях, ОКРІМ

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків)
і виконайте завдання

Нобелівська плеяда «неукраїнських» українців

(1-5) Нобелівська премія — відзнака, яка не має собі рівних ані за світовим ав-
торитетом, ані за щедрістю. Нагороду присуджують не за працю всього життя, а за
конкретне наукове відкриття, дослідження, видатний твір, мужню миротворчу ді-
яльність. Чіткою є й «формула присудження премії» — лише одне речення, у якому
окреслено результат напруженої інтелектуальної роботи мозку, рук і душі творця.

(6-8) Із 1901 року цією премією нагороджено понад 700 осіб. Ім’я кожного лауреа-
та зазвичай публікують у довіднику «Nobel foundation directory» і записують до тієї
країни, громадянином якої нобеліант є на момент присудження.

(9-16) Формально Україна не має своїх лауреатів. Але Нобелівський комітет не
обділив увагою вихідців з нашої землі. Це вчені та письменники, які народилися,
навчалися, розпочинали діяльність або тривалий час жили й творили в Україні,
проте здобули Нобелівську премію як громадяни інших країн. Українська земля
народжувала геніїв, виколисувала їх, навчала й відпускала (чи, на жаль, витиска-
ла) у чужі краї. В умовах бездержавності світлі голови нерідко змушені були залиша-
ти свою землю й шукати кращої долі, розширювати наукові та літературні горизонти
в інших куточках планети.

(17-24) На українській землі народилося сім нобеліантів. Історія лауреатів
Нобелівської премії, уродженців України, бере початок з Іллі Мечникова (1845-1916)
славетного бактеріолога й імунолога, 40 років життя якого пов’язано з Харківщи-
ною. Нобелівський комітет присудив науковцеві премію 1908 року за дослідження
з імунології. Учений був удостоєний нагороди в галузі фізіології та медицини (спіль-
но з П. Ерліхом) як підданий Російської імперії. Про присуджену йому високу відзна-
ку він висловився так: «Нобелівська премія, мов чарівна паличка, уперше відкрила
світу значення моїх скромних робіт».

(25-28) Ще одним лауреатом у галузі фізіології та медицини став учений-мікро-
біолог Зельман Абрахам Ваксман (1888-1978), уродженець села Нова Прилука на По-
діллі. У 1952 році Ваксмана удостоїли Нобелівської премії як громадянина США «за
відкриття стрептоміцину — першого антибіотика, ефективного проти туберкульозу».

(29-32) У Золочеві на Львівщині 1937 року народився Роальд Гофман (Сафран).
У 1981 році йому разом із К. Фукуї присуджено Нобелівську премію «за розроблення
теорії перебігу хімічних реакцій». Нагороджений як американець, він не забував сво-
єї Батьківщини, про яку говорив так: «Україна — обітована земля мого серця».

(33-39) Цікавою є доля ще одного «українського» нобеліанта — Саймона Кузнеця
(1901-1985). Він пройшов довгий і славний життєвий шлях ученого й громадянина
від Харкова, де здобув освіту й підготував значну частину магістерської дисерта-
ції, до США, де його знайшло світове визнання у вигляді премії Нобеля з економіки
1971 року. З 1960 року він працював у Гарвардському та Пенсільванському універси-
тетах, університеті Джона Гопкінса, був обраний почесним доктором кількох інших
університетів. На жаль, в Україні цей інтелектуал майже не відомий.

(40-47) Лауреат Нобелівської премії Георгій Шарпак (1924-2010), чиє дитинство
минуло на Рівненщині, став на чужині одним з найталановитіших учених-експери-
ментаторів сучасності. У 1992 році його відзначено Нобелівською премією з фізики
«за винахід пристрою, що відбраковує субатомні частинки в субатомному приско-
рювачі». Найвищу міжнародну відзнаку вчений здобув як громадянин Франції.
Його праці суттєво посприяли прогресу в галузі фізики елементарних часток. Коли
громадськість відзначала 75-річний ювілей ученого, він тепло висловився про свою
Вітчизну — Україну.

(48-58) У яскравому сузір’ї нобелівських обранців родом з України належне
місце посідає й письменник Шмуель Йосеф Агнон (1887-1970), який народився в
Бучачі на Тернопільщині. Йому першому серед тих, хто писав івритом та ідишем,
присудили Нобелівську премію в галузі літератури (1966) «за глибоко оригінальну
й майстерну прозу за мотивами життя єврейського народу», талановите відображен-
ня загальнолюдських проблем сучасності, насиченої парадоксами й суперечностями,
і за «комічну майстерність», «багатство та глибину творів». Недарма літературо-
знавці порівнюють митця із Сервантесом і Кафкою... Письменник, найкращі твори
якого — про долю галицьких євреїв, нагороджений Нобелівською премією як грома-
дянин Держави Ізраїль. Народжена в Івано-Франківську (1948) білоруська письмен-
ниця Світлана Алексієвич поповнила когорту нобеліантів 2015 року.

(59-64) Ті, кого увінчано нобелівськими лаврами, є інтелектуальною елітою
людства. Прикро, що нобеліанти з України стали, за висловом письменника Бориса
Харчука, «поетами чужої слави, акторами сусідньої сцени». Але віримо, що невдовзі
справдяться сподівання на належну оцінку досягнень вітчизняних інтелектуалів і на
те, що серед лауреатів премії врешті з’явиться ім’я українця, який нагороджений як
громадянин материнської землі.

За Ю. Килимником, газета «День»

Фразу Іллі Мечникова «Нобелівська премія, мов чарівна паличка, уперше відкрила світу значення моїх скромних робіт» (рядки 23, 24) варто розуміти як указівку на те, що

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків)
і виконайте завдання

Нобелівська плеяда «неукраїнських» українців

(1-5) Нобелівська премія — відзнака, яка не має собі рівних ані за світовим ав-
торитетом, ані за щедрістю. Нагороду присуджують не за працю всього життя, а за
конкретне наукове відкриття, дослідження, видатний твір, мужню миротворчу ді-
яльність. Чіткою є й «формула присудження премії» — лише одне речення, у якому
окреслено результат напруженої інтелектуальної роботи мозку, рук і душі творця.

(6-8) Із 1901 року цією премією нагороджено понад 700 осіб. Ім’я кожного лауреа-
та зазвичай публікують у довіднику «Nobel foundation directory» і записують до тієї
країни, громадянином якої нобеліант є на момент присудження.

(9-16) Формально Україна не має своїх лауреатів. Але Нобелівський комітет не
обділив увагою вихідців з нашої землі. Це вчені та письменники, які народилися,
навчалися, розпочинали діяльність або тривалий час жили й творили в Україні,
проте здобули Нобелівську премію як громадяни інших країн. Українська земля
народжувала геніїв, виколисувала їх, навчала й відпускала (чи, на жаль, витиска-
ла) у чужі краї. В умовах бездержавності світлі голови нерідко змушені були залиша-
ти свою землю й шукати кращої долі, розширювати наукові та літературні горизонти
в інших куточках планети.

(17-24) На українській землі народилося сім нобеліантів. Історія лауреатів
Нобелівської премії, уродженців України, бере початок з Іллі Мечникова (1845-1916)
славетного бактеріолога й імунолога, 40 років життя якого пов’язано з Харківщи-
ною. Нобелівський комітет присудив науковцеві премію 1908 року за дослідження
з імунології. Учений був удостоєний нагороди в галузі фізіології та медицини (спіль-
но з П. Ерліхом) як підданий Російської імперії. Про присуджену йому високу відзна-
ку він висловився так: «Нобелівська премія, мов чарівна паличка, уперше відкрила
світу значення моїх скромних робіт».

(25-28) Ще одним лауреатом у галузі фізіології та медицини став учений-мікро-
біолог Зельман Абрахам Ваксман (1888-1978), уродженець села Нова Прилука на По-
діллі. У 1952 році Ваксмана удостоїли Нобелівської премії як громадянина США «за
відкриття стрептоміцину — першого антибіотика, ефективного проти туберкульозу».

(29-32) У Золочеві на Львівщині 1937 року народився Роальд Гофман (Сафран).
У 1981 році йому разом із К. Фукуї присуджено Нобелівську премію «за розроблення
теорії перебігу хімічних реакцій». Нагороджений як американець, він не забував сво-
єї Батьківщини, про яку говорив так: «Україна — обітована земля мого серця».

(33-39) Цікавою є доля ще одного «українського» нобеліанта — Саймона Кузнеця
(1901-1985). Він пройшов довгий і славний життєвий шлях ученого й громадянина
від Харкова, де здобув освіту й підготував значну частину магістерської дисерта-
ції, до США, де його знайшло світове визнання у вигляді премії Нобеля з економіки
1971 року. З 1960 року він працював у Гарвардському та Пенсільванському універси-
тетах, університеті Джона Гопкінса, був обраний почесним доктором кількох інших
університетів. На жаль, в Україні цей інтелектуал майже не відомий.

(40-47) Лауреат Нобелівської премії Георгій Шарпак (1924-2010), чиє дитинство
минуло на Рівненщині, став на чужині одним з найталановитіших учених-експери-
ментаторів сучасності. У 1992 році його відзначено Нобелівською премією з фізики
«за винахід пристрою, що відбраковує субатомні частинки в субатомному приско-
рювачі». Найвищу міжнародну відзнаку вчений здобув як громадянин Франції.
Його праці суттєво посприяли прогресу в галузі фізики елементарних часток. Коли
громадськість відзначала 75-річний ювілей ученого, він тепло висловився про свою
Вітчизну — Україну.

(48-58) У яскравому сузір’ї нобелівських обранців родом з України належне
місце посідає й письменник Шмуель Йосеф Агнон (1887-1970), який народився в
Бучачі на Тернопільщині. Йому першому серед тих, хто писав івритом та ідишем,
присудили Нобелівську премію в галузі літератури (1966) «за глибоко оригінальну
й майстерну прозу за мотивами життя єврейського народу», талановите відображен-
ня загальнолюдських проблем сучасності, насиченої парадоксами й суперечностями,
і за «комічну майстерність», «багатство та глибину творів». Недарма літературо-
знавці порівнюють митця із Сервантесом і Кафкою... Письменник, найкращі твори
якого — про долю галицьких євреїв, нагороджений Нобелівською премією як грома-
дянин Держави Ізраїль. Народжена в Івано-Франківську (1948) білоруська письмен-
ниця Світлана Алексієвич поповнила когорту нобеліантів 2015 року.

(59-64) Ті, кого увінчано нобелівськими лаврами, є інтелектуальною елітою
людства. Прикро, що нобеліанти з України стали, за висловом письменника Бориса
Харчука, «поетами чужої слави, акторами сусідньої сцени». Але віримо, що невдовзі
справдяться сподівання на належну оцінку досягнень вітчизняних інтелектуалів і на
те, що серед лауреатів премії врешті з’явиться ім’я українця, який нагороджений як
громадянин материнської землі.

За Ю. Килимником, газета «День»

Темою тексту є розповідь про

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків)
і виконайте завдання

Нобелівська плеяда «неукраїнських» українців

(1-5) Нобелівська премія — відзнака, яка не має собі рівних ані за світовим ав-
торитетом, ані за щедрістю. Нагороду присуджують не за працю всього життя, а за
конкретне наукове відкриття, дослідження, видатний твір, мужню миротворчу ді-
яльність. Чіткою є й «формула присудження премії» — лише одне речення, у якому
окреслено результат напруженої інтелектуальної роботи мозку, рук і душі творця.

(6-8) Із 1901 року цією премією нагороджено понад 700 осіб. Ім’я кожного лауреа-
та зазвичай публікують у довіднику «Nobel foundation directory» і записують до тієї
країни, громадянином якої нобеліант є на момент присудження.

(9-16) Формально Україна не має своїх лауреатів. Але Нобелівський комітет не
обділив увагою вихідців з нашої землі. Це вчені та письменники, які народилися,
навчалися, розпочинали діяльність або тривалий час жили й творили в Україні,
проте здобули Нобелівську премію як громадяни інших країн. Українська земля
народжувала геніїв, виколисувала їх, навчала й відпускала (чи, на жаль, витиска-
ла) у чужі краї. В умовах бездержавності світлі голови нерідко змушені були залиша-
ти свою землю й шукати кращої долі, розширювати наукові та літературні горизонти
в інших куточках планети.

(17-24) На українській землі народилося сім нобеліантів. Історія лауреатів
Нобелівської премії, уродженців України, бере початок з Іллі Мечникова (1845-1916)
славетного бактеріолога й імунолога, 40 років життя якого пов’язано з Харківщи-
ною. Нобелівський комітет присудив науковцеві премію 1908 року за дослідження
з імунології. Учений був удостоєний нагороди в галузі фізіології та медицини (спіль-
но з П. Ерліхом) як підданий Російської імперії. Про присуджену йому високу відзна-
ку він висловився так: «Нобелівська премія, мов чарівна паличка, уперше відкрила
світу значення моїх скромних робіт».

(25-28) Ще одним лауреатом у галузі фізіології та медицини став учений-мікро-
біолог Зельман Абрахам Ваксман (1888-1978), уродженець села Нова Прилука на По-
діллі. У 1952 році Ваксмана удостоїли Нобелівської премії як громадянина США «за
відкриття стрептоміцину — першого антибіотика, ефективного проти туберкульозу».

(29-32) У Золочеві на Львівщині 1937 року народився Роальд Гофман (Сафран).
У 1981 році йому разом із К. Фукуї присуджено Нобелівську премію «за розроблення
теорії перебігу хімічних реакцій». Нагороджений як американець, він не забував сво-
єї Батьківщини, про яку говорив так: «Україна — обітована земля мого серця».

(33-39) Цікавою є доля ще одного «українського» нобеліанта — Саймона Кузнеця
(1901-1985). Він пройшов довгий і славний життєвий шлях ученого й громадянина
від Харкова, де здобув освіту й підготував значну частину магістерської дисерта-
ції, до США, де його знайшло світове визнання у вигляді премії Нобеля з економіки
1971 року. З 1960 року він працював у Гарвардському та Пенсільванському універси-
тетах, університеті Джона Гопкінса, був обраний почесним доктором кількох інших
університетів. На жаль, в Україні цей інтелектуал майже не відомий.

(40-47) Лауреат Нобелівської премії Георгій Шарпак (1924-2010), чиє дитинство
минуло на Рівненщині, став на чужині одним з найталановитіших учених-експери-
ментаторів сучасності. У 1992 році його відзначено Нобелівською премією з фізики
«за винахід пристрою, що відбраковує субатомні частинки в субатомному приско-
рювачі». Найвищу міжнародну відзнаку вчений здобув як громадянин Франції.
Його праці суттєво посприяли прогресу в галузі фізики елементарних часток. Коли
громадськість відзначала 75-річний ювілей ученого, він тепло висловився про свою
Вітчизну — Україну.

(48-58) У яскравому сузір’ї нобелівських обранців родом з України належне
місце посідає й письменник Шмуель Йосеф Агнон (1887-1970), який народився в
Бучачі на Тернопільщині. Йому першому серед тих, хто писав івритом та ідишем,
присудили Нобелівську премію в галузі літератури (1966) «за глибоко оригінальну
й майстерну прозу за мотивами життя єврейського народу», талановите відображен-
ня загальнолюдських проблем сучасності, насиченої парадоксами й суперечностями,
і за «комічну майстерність», «багатство та глибину творів». Недарма літературо-
знавці порівнюють митця із Сервантесом і Кафкою... Письменник, найкращі твори
якого — про долю галицьких євреїв, нагороджений Нобелівською премією як грома-
дянин Держави Ізраїль. Народжена в Івано-Франківську (1948) білоруська письмен-
ниця Світлана Алексієвич поповнила когорту нобеліантів 2015 року.

(59-64) Ті, кого увінчано нобелівськими лаврами, є інтелектуальною елітою
людства. Прикро, що нобеліанти з України стали, за висловом письменника Бориса
Харчука, «поетами чужої слави, акторами сусідньої сцени». Але віримо, що невдовзі
справдяться сподівання на належну оцінку досягнень вітчизняних інтелектуалів і на
те, що серед лауреатів премії врешті з’явиться ім’я українця, який нагороджений як
громадянин материнської землі.

За Ю. Килимником, газета «День»

Авторське пояснення причини того, чому жоден громадянин України не став лауреатом Нобелівської премії, міститься у фрагменті

Над Чорним морем у Великодню суботу відбуваються події твору

Прилинути чайкою на край світу, щоб витерти милому «кривавії його рани на дужому його тілі», прагне

«Самобутній і глибоко національний твір, де стародавніх троянців і латинян переодягнено в жупани й кобеняки українського козацтва ХVIII століття», - написав

У повісті «Маруся» кохання з першого погляду Василя й Марусі є

Якову де Бальмену присвячено твір

«Про славу думає лицар, а не про те, щоб ціла була голова на плечах. Не сьогодні, так завтра поляже вона, як од вітру на степу трава; а слава ніколи не вмре, не поляже, лицарство козацьке всякому розкаже», - вважає

Пряме звертання до видатного українського полководця й державного діяча, пам’ятник якому ви бачите на фото, є у творі

Життєпис злочинця, зображений на широкому суспільному тлі, - такою є тема твору

«Нащо ж дворянство нам здалося, коли воно горе приносе? Коли через нього ви хочете мене нещасною зробить, занапастить мій вік молодий!...» - заявляє

Як я люблю тебе без тями,
Як мучусь довгими ночами
І як літа вже за літами
Свій біль, свій жаль, свої пісні
У серці здавлюю на дні, -

зізнається коханій ліричний герой твору

Косач - це справжнє прізвище автора твору

«Цвітові яблуні» (новела М. Коцюбинського) присвячено твір

Трагічні події серпня 1919 року зображені у творі

«Коли ти мене любиш, зроби так, щоб Мокій закохався у тебе. Може, він кине свої українські фантазії, може, хоч прізвище дасть поміняти...», - просить подругу

«Багато його усмішок - це розгорнуті сцени, де дійові особи живуть і діють немовби на підмостках», - сказано про твори

В уривку «У місто вливається свіжа кров села, що змінить його вигляд й істоту, і він один із цієї зміни, що їй від долі призначено перемогти» йдеться про

«Сонця хлюпочуться в озерах, / спадають гуси до води, / в далеких пожиттєвих ерах / мої розтанули сліди», - такою уявляє Вітчизну ліричний герой твору

«Він народився під такою зіркою, / що щось в душі двоїлося йому. / Від того кидавсь берега до того. / Любив достаток і любив пісні», - сказано про

Життя українців Зеленого Клину змалював у своєму творі

Гра зі словом, образом, «чужим текстом», поєднання різнорідних і несумісних елементів, наскрізна іронічність - характерні риси

Установіть відповідність між персонажем твору та його автором.

Установіть відповідність між твором і літературним напрямом.

Установіть відповідність між персонажами одного твору.

Установіть відповідність між письменником і висловлюванням про нього.

Прочитайте наведений текст.

У різних ситуаціях ми поводимося по-різному: часом розважливо обмірковуємо свої кроки, а часом - даємо волю емоціям, не зважаючи на можливі наслідки.

Викладіть Ваш погляд на проблему: До чого ж зрештою треба дослухатися в житті - до розуму чи до серця?

Сформулюйте тезу, наведіть два-три переконливі аргументи, що найкраще підтвердять Вашу думку. Проілюструйте Ваші міркування посиланнями на приклади з художньої літератури чи інших видів мистецтва (зазначте автора й назву твору, укажіть проблему, порушену митцем, художній образ, через який проблему розкрито, наведіть цитату з твору тощо), історичними фактами або випадками з життя. Не переказуйте змісту художнього твору, не давайте повної характеристики образів. Сформулюйте висновки.