Ваш результат
...

...

Завдання №1 з 61

М ’який знак треба писати на місці обох пропусків у рядку


А.
їдал..ня не працює, далеке майбут..нє
Б.
ткац..кий верстат, срібний лан..цюжок
В.
на тонкій жердин..ці, стан..те поруч
Г.
обчислювал..ний прилад, дон..чине свято
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №2 з 61

Синонімом до слова головний є


А.
останній
Б.
чільний
В.
завзятий
Г.
другорядний
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №3 з 61

Правильно утворено форму кличного відмінка іменників у всіх рядках, ОКРІМ


А.
Насте, Наталю, Стефаніє
Б.
учителю, лікарю, викладачу
В.
Олександре, Дмитре, Юріє
Г.
бабусю, хлопче, сестро
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №4 з 61

Другий склад наголошений у слові


А.
приятель
Б.
недруг
В.
відгомін
Г.
обранець
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №5 з 61

Суфікс -ик має однакове значення в усіх словах, ОКРІМ


А.
історик
Б.
братик
В.
зайчик
Г.
лебедик
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №6 з 61

Неправильно побудовано речення


А.
Портретисти прагнуть відтворити настрій і почуття людини.
Б.
Крим дуже сподобався поетові та присвятив йому багато віршів.
В.
Музика здатна пробудити в нас і веселі, і похмурі емоції.
Г.
Актриса майстерно перевтілювалась у свою героїню й ніби жила її життям.
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №7 з 61

Прочитайте текст і виконайте завдання

(1) На картинах неаполітанської школи без кінця старіється післяполудень, немов побачений крізь темну пляшку. (2) Потемніле сонце, здається, в'яне на очах у тих пропащих краєвидах, мов у переддень космічної катастрофи. (3) Старечі світанки, жовті, як пергамент, солодкі від мудрості, як пізні вечори! (4) Передполудні усміхаються хитро, як пожовклі старі книги. (5) День осінній, той старий пройдисвіт бібліотекар, який лазить у вицвілому халаті по драбинах, і куштує конфітюри всіх віків і культур!

Стиль тексту


А.
розмовний
Б.
художній
В.
публіцистичний
Г.
науковий
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №8 з 61

Прочитайте текст і виконайте завдання

(1) На картинах неаполітанської школи без кінця старіється післяполудень, немов побачений крізь темну пляшку. (2) Потемніле сонце, здається, в'яне на очах у тих пропащих краєвидах, мов у переддень космічної катастрофи. (3) Старечі світанки, жовті, як пергамент, солодкі від мудрості, як пізні вечори! (4) Передполудні усміхаються хитро, як пожовклі старі книги. (5) День осінній, той старий пройдисвіт бібліотекар, який лазить у вицвілому халаті по драбинах, і куштує конфітюри всіх віків і культур!

У називному відмінку вжито в тексті іменник


А.
світанки
Б.
катастрофи
В.
школи
Г.
конфітюри
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №9 з 61

Прочитайте текст і виконайте завдання

(1) На картинах неаполітанської школи без кінця старіється післяполудень, немов побачений крізь темну пляшку. (2) Потемніле сонце, здається, в'яне на очах у тих пропащих краєвидах, мов у переддень космічної катастрофи. (3) Старечі світанки, жовті, як пергамент, солодкі від мудрості, як пізні вечори! (4) Передполудні усміхаються хитро, як пожовклі старі книги. (5) День осінній, той старий пройдисвіт бібліотекар, який лазить у вицвілому халаті по драбинах, і куштує конфітюри всіх віків і культур!

Вставне слово є в реченні


А.
другому
Б.
третьому
В.
четвертому
Г.
п’ятому
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №10 з 61

Прочитайте текст і виконайте завдання

(1) На картинах неаполітанської школи без кінця старіється післяполудень, немов побачений крізь темну пляшку. (2) Потемніле сонце, здається, в'яне на очах у тих пропащих краєвидах, мов у переддень космічної катастрофи. (3) Старечі світанки, жовті, як пергамент, солодкі від мудрості, як пізні вечори! (4) Передполудні усміхаються хитро, як пожовклі старі книги. (5) День осінній, той старий пройдисвіт бібліотекар, який лазить у вицвілому халаті по драбинах, і куштує конфітюри всіх віків і культур!

Пунктуаційну помилку допущено в реченні


А.
першому
Б.
другому
В.
четвертому
Г.
п’ятому
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №11 з 61

Однакова кількість звуків і букв у всіх словах рядка


А.
висаджують, зозулястий, перемивають
Б.
дзвонити, п’ятниць, український
В.
йодистий, з’єднування, сьогодення
Г.
підйомний, щебечуть, джміль
Д.
походжає, щирість, їстоньки
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №12 з 61

Лексичну помилку допущено в рядку


А.
церковний канон
Б.
раритетні видання
В.
депутатські привілеї
Г.
меморіальний пам’ятник
Д.
фінішна дистанція
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №13 з 61

Прикметники із суфіксом -ськ- утворяться від усіх іменників у рядку


А.
адвокат, Калуш, гагауз
Б.
Карпати, матрос, чех
В.
узбек, Бахмач, латиш
Г.
казах, черкес, Прага
Д.
студент, інгуш, Париж
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №14 з 61

Літеру е на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка


А.
стеж..чка, в..рховий, тр..мтіти
Б.
зл..тіти, кр..вавий, з..мляний
В.
ос...редок, кр..латий, пл..кати
Г.
мар..во, бл..щати, підн..бесний
Д.
мереж..во, п..кти, побіл..ний
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №15 з 61

Подвоєні літери на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка


А.
воєн..ий, пів..ідра, пореформен..ий
Б.
дозвіл..я, буквен..ий, під..атливий
В.
від..звеніти, зав..ишки, вікон..иця
Г.
звід..аля, індичен..я, невгомон..ий
Д.
від..авна, зацікавлен..ість, зран..я
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №16 з 61

Префікс з- треба писати в обох словах рядка


А.
[с]плутати, [ш]шивати
Б.
[с]касувати, [с]ціпити
В.
[с]хотіти, [ж]жалитися
Г.
[с]формувати, [ш]шаленіти
Д.
[с]сунути, [с]цілювати
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №17 з 61

Форми ступенів порівняння можна утворити від усіх прикметників рядка


А.
кругленький, смачний, щирий
Б.
красивий, яскравий, лисий
В.
широкий, гнідий, бадьорий
Г.
здоровенний, вигідний, злий
Д.
скромний, малий, солодкий
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №18 з 61

Прочитайте фрагмент телевізійного анонсу, у якому пропущено окремі слова.
У нашій програмі – цікаво про роботу кожного ... української економіки. Сьогодні спілкуємося з... Петренком – експертом з оплати праці. Чи знаєте ви, що багато хто з наших ... має право на доплату за стаж, яка різниться в кожній із ... господарства?
Правильним є варіант послідовного заповнення пропусків


А.
коліща, Ігорем, співгромадян, галузей
Б.
коліщати, Ігором, співгромадян, галузей
В.
коліщати, Ігорем, співгромадянів, галузей
Г.
коліщати, Ігорем, співгромадян, галузей
Д.
коліщати, Ігорем, співгромадян, галузів
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №19 з 61

Неправильно утворено форму першої особи однини в рядку


А.
лазити - лажу
Б.
возити - вожу
В.
їздити - їзджу
Г.
сидіти - сиджу
Д.
водити - воджу
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №20 з 61

Граматично правильне продовження речення «Купуючи мобільний телефон,..» наведено в рядку


А.
не забудьте уточнити термін гарантії.
Б.
нам запропонували три різні марки.
В.
у нас виникли великі сумніви.
Г.
до дівчат привітно усміхнувся продавець.
Д.
у мене несподівано з’явилась ідея.
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №21 з 61

Граматичну помилку допущено в рядку


А.
позначитися на звучанні хору
Б.
знатися на джазовій музиці
В.
опанувати складний інструмент
Г.
наслідувати великому піаністу
Д.
вибачити їй невдале виконання
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №22 з 61

Пряму мову в реченні Іван сказав: «Як і будь-якій людині, мені важливо знати, що про мене думають інші, як сприймають мої ідеї» правильно передано непрямою мовою в рядку


А.
Іван сказав, що, як і будь-якій людині, мені важливо знати, що про мене думають інші, як вони сприймають мої ідеї.
Б.
Іван сказав, що, як і будь-якій людині, йому важливо знати, що про нього думають інші, як сприймають його ідеї.
В.
Іван сказав, що, як і будь-якій людині, для нього важливо знати, що про мене думають інші, як сприймають його ідеї.
Г.
Іван сказав, що будь-якій людині важливо знати, що про неї думають інші, як сприймають її ідеї.
Д.
Іван сказав, що, йому як і будь-якій людині, важливо знати, що про неї думають інші, як вони сприймають її ідеї.
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №23 з 61

Прочитайте речення.
Як рожеві птахи (1) зашуміли (2) заспівали примороззю підкучерявлені очерети (3) і їхній пух полетів у святешну далечінь (4) де злегка поскрипував мороз (5) чи земля і на добрий сон вкладалося село.
Кому треба ставити на місці всіх цифр, ОКРІМ


А.
1
Б.
2
В.
З
Г.
4
Д.
5
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №24 з 61

Установіть відповідність між фразеологізмом і його значенням.


1.
до сьомого поту
2.
на всю губу
3.
з притиском
4.
на чистоту
А.
заможно
Б.
суворо
В.
рясно
Г.
відверто
Д.
тяжко
АБВГД
1
2
3
4

Завдання на встановлення відповідності (логічні пари)

Завдання №25 з 61

З'ясуйте, якими частинами мови є виділені в реченні слова (цифра позначає наступне слово).

Дика груша (1)облита білим молоком, і в тому пахучому молоці, (2)що (3)стиха піниться, бджоли (4)неначе киплять.


1.
облита
2.
що
3.
стиха
4.
неначе
А.
займенник
Б.
дієприкметник (форма дієслова)
В.
прислівник
Г.
сполучник
Д.
частка
АБВГД
1
2
3
4

Завдання на встановлення відповідності (логічні пари)

Завдання №26 з 61

Установіть відповідність між способом вираження підмета та прикладом речення з таким підметом.


1.
іменник
2.
прикметник, що переходить в іменник
3.
дієприкметник, що переходить в іменник
4.
словосполучення
А.
Увік я вірна буду, мій сердечний друже.
Б.
І забуте в душі ожива.
В.
І дивились на мене ті очі, як веселки, з-під маєва брів.
Г.
Сміливі завжди мають щастя.
Д.
Ішли дві долі різними шляхами.
АБВГД
1
2
3
4

Завдання на встановлення відповідності (логічні пари)

Завдання №27 з 61

Установіть відповідність між характеристикою речення та прикладом.


1.
складнопідрядне реченню
2.
складносурядне речення
3.
складне безсполучникове речення
4.
складне речення з різними видами зв’язку
А.
Сонце блищить і горить, гаї зеленіють, садки зацвітають.
Б.
Ти до мене прийшла не із казки чи сну, і здалося мені, що стрічаю весну.
В.
Погода стояла тепла й сонячна, так що шибки на вікнах аж миготіли.
Г.
Небо вже геть розмерзлося, і тепер його було видно наскрізь.
Д.
Тонуть у золоті принадні простори і закликають усе в степу до спокою.
АБВГД
1
2
3
4

Завдання на встановлення відповідності (логічні пари)

Завдання №28 з 61

Установіть відповідність між видом підрядного речення та фрагментом складного речення.


1.
означальне
2.
з’ясувальне
3.
допустова
4.
наслідку
А.
Ще не прийшла весна, хоч ...
Б.
Як гарно тут восени, коли ...
В.
Було тихо, так що ...
Г.
Повела стежка в поле, де ...
Д.
Я не маю наміру розповідати, що ...
АБВГД
1
2
3
4

Завдання на встановлення відповідності (логічні пари)

Завдання №29 з 61

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків)
і виконайте завдання

 

Степове Ельдорадо

 

(1-3) Унікальний Великий Рижанівський курган, що на Черкащині, у 1996-
1998 роках дослідили археологи. Досвідчені науковці не могли стримати захвату!
Шар за шаром земля відкривала таємницю поховання знатного скіфського воїна...

І
(4-13) Славетний грецький герой Геракл на своїй колісниці мандрував неозори-
ми степами Таврії. Якось уночі його коні зникли. У пошуках улюблених скакунів
він дійшов аж до витоків Борисфену (так у давнину називали Дніпро). Тут чека-
ла на нього зустріч із володаркою навколишніх земель, напівжінкою-напівзмією.
Вона викрала Гераклових коней, аби змусити славетного мужа  обратися з нею.
У неймовірного подружжя народилися три сини. Лише після цього Діва-змія від-
дала коней і відпустила чоловіка. Залишаючи сім'ю, Геракл передав дружині свій
лук і заповів: той син, який зможе натягнути його, успадкує землі цариці. Старші
сини не змогли впоратися й були вигнані на чужину. Лише молодшому це вдалося.
Звали його Скіф.

(14-15) Так оповідав «батько історії» Геродот Галікарнаський. Утім справжня
історія скіфського народу була ще цікавішою.

(16-19) Під високим насипом кургану розташована поховальна камера, яка
слугувала посмертною домівкою для вождя. Підземне приміщення розділяла
навпіл глиняна перегородка. Одна половина камери нагадувала господарську
комору, а в другій був похований великий вождь.


II
(20-25) У І тисячолітті до нашої ери на степових просторах Євразії, від Монго-
лії до Дунаю, почався рух – нескінченними шляхами потяглися кибитки, вершники,
худоба. У Великому степу з'явилися нові господарі – кочовики скіфи. Спочатку
вони мешкали в степах Причорномор'я, Прикубання та Північного Кавказу. Але
природжені воїни не могли довго сидіти без діла. Тож скіфів потягло на південь,
і в VII столітті до нашої ери вони здійснили низку походів до Ассирії.

(26-29) Поява з півночі хмар озброєних вершників вразила навіть досвідчених
ассирійських вояків. Правителі вирішили залучити тисячні скіфські війська на
свій бік. І скіфи уклали союз із Ассирією, а через кілька десятиліть просунулись аж
до кордонів Єгипту і протягом наступної чверті століття панували в Передній Азії.

(30-33) Панування це закінчилося після того, як Мідія та Вавилон перемогли
Ассирію. Похизувавшись своєю силою майже сто років, кочовики вирушили на за-
хід і наприкінці VII століття до нашої ери вторглися на південь України, знищуючи
й асимілюючи тамтешніх кімерійців.

(34-40) Зоряним часом Скіфії стало IV століття до нашої ери, коли на просторах
Північного Причорномор'я під егідою кочових скіфів склалося могутнє об'єднання
різних народів, у тому числі землеробських. На цей час припадає розвиток торгівлі з
Грецією та виникнення великих постійних поселень. Могутність скіфської держави
багато в чому була пов'язана з ім'ям царя Атея. Він розширив свої володіння на за-
хід і вів тривалі війни з македонським царем Філіпом II, батьком Александра Маке-
донського. Грізний правитель-воїн загинув у кривавому бою 339 року до нашої ери.

ІІІ
(41-49) Скіфи перевозили військові трофеї на батьківщину, а після смерті вож-
дів клали разом із ними в могилу. Якими були багатства тих правителів, можемо
уявити, розглядаючи знахідки з курганів. Дослідників вражала величезна кіль-
кість золотих виробів у курганах і рівень їх виготовлення. Найдужче скіфи по-
любляли зображувати тварин, тому їхнє мистецтво має характерну назву – «звіри-
ний стиль». Однаково реалістично виглядали й земні тварини, і фантастичні – хижі
грифони та шляхетні крилаті коні. «Звіриний стиль» – це нескінченна кривава бо-
ротьба земних і фантастичних істот, така знайома і близька скіфському серцю по-
стійна жорстока війна.

(50-56) Найвідомішою серед скіфських реліквій є пектораль, знайдена видат-
ним українським археологом Борисом Мозолевським у кургані Товста Могила на
Дніпропетровщині. У цій нашийній прикрасі відображена скіфська модель світу: у
нижньому ярусі – підземні крилаті тварини, а у верхньому – реальні земні люди, за-
клопотані буденними справами. У мініатюрних фігурках людей філігранно відтво-
рені обличчя, одяг, м'язи... Можна навіть розгледіти отвір голки в руках кравця!
Така майстерність напівдиких кочівників не могла не вражати тогочасні народи.

IV
(57-64) У житті кочівників найбільшою сімейною та родовою цінністю було
домашнє вогнище. Саме його мала захищати богиня Табіті – аналог грецької Гес-
тії. Її становище було навіть вищим, ніж верховного бога Папая («брат» грецького
Зевса), якого кочовики вважали своїм прабатьком. Дружиною Папая була богиня
землі Апі – та сама змієнога праматір скіфів, яка оженила на собі неприступного
Геракла. Богиня плодючості Аргімпаса – тотожність Афродіти. Особливе місце по-
сідав бог грози і війни Арей. Тільки йому скіфи споруджували спеціальні вівтарі з
хмизу, приносили в жертву коней, худобу і полонених.

(65-70) Найвідповідальніша робота археологів починається вже після закінчен-
ня розкопок. Ким був знатний небіжчик, похований з почестями й таємничими ри-
туалами? Комплексне дослідження поховання III століття до нашої ери дало під-
стави припустити, що тут був похований вождь скіфського об'єднання чи навіть
номарх – керівник одного з лісостепових периферійних округів-номів, які з IV сто-
ліття входили до складу Великої Північнопричорноморської Скіфи.


V
(71-78) Після смерті свого улюбленого царя Атея скіфи розгубилися. У 313 році
до нашої ери македонський полководець Лісімах завдав кочовикам нищівного уда-
ру. Із заходу на них наступали фракійці й галати, а з-за Дону – сармати. Розміри
величезної держави скоротилися до меж Криму та Нижнього Дніпра. Столицею
«Малої Скіфії» став Неаполь Скіфський, руїни якого зараз можна відвідати на око-
лиці Сімферополя. У III столітті нашої ери римський флот під командуванням Пла-
вія Сільвана завдав скіфам жорстокої поразки. Справу довершили боспорські царі,
алани й готи.

(79-85) Але й це ще не був кінець. Якось мисливці з войовничого племені гунів
вистежували дичину на березі Меотійського озера (Азовське море). Раптом вони по-
бачили чудового оленя, який увійшов у воду. Зачаровані, вони вирушили за ним і ...
перейшли озеро через нинішню Керченську протоку. Так чарівний олень привів
мисливців на скіфські землі. Гуни вирішили, що це було божественне провидіння.
Більшість полонених скіфів вони принесли в жертву перемозі, а решту обернули
в рабство.

(86-87) Так у 375 році після гунського нашестя завершилася тисячолітня історія
величних і грізних скіфів. Владні й жорстокі, вони стали жертвами собі подібних.

За Н. Михайловою, журнал «Міжнародний туризм» 860 слів

Відомості про скіфів авторка черпає з писемних джерел


А.
Бориса Мозолевського
Б.
Александра Македонського
В.
Геродота Галікарнаського
Г.
Плавія Сільвана
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №30 з 61

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків)
і виконайте завдання

 

Степове Ельдорадо

 

(1-3) Унікальний Великий Рижанівський курган, що на Черкащині, у 1996-
1998 роках дослідили археологи. Досвідчені науковці не могли стримати захвату!
Шар за шаром земля відкривала таємницю поховання знатного скіфського воїна...

І
(4-13) Славетний грецький герой Геракл на своїй колісниці мандрував неозори-
ми степами Таврії. Якось уночі його коні зникли. У пошуках улюблених скакунів
він дійшов аж до витоків Борисфену (так у давнину називали Дніпро). Тут чека-
ла на нього зустріч із володаркою навколишніх земель, напівжінкою-напівзмією.
Вона викрала Гераклових коней, аби змусити славетного мужа  обратися з нею.
У неймовірного подружжя народилися три сини. Лише після цього Діва-змія від-
дала коней і відпустила чоловіка. Залишаючи сім'ю, Геракл передав дружині свій
лук і заповів: той син, який зможе натягнути його, успадкує землі цариці. Старші
сини не змогли впоратися й були вигнані на чужину. Лише молодшому це вдалося.
Звали його Скіф.

(14-15) Так оповідав «батько історії» Геродот Галікарнаський. Утім справжня
історія скіфського народу була ще цікавішою.

(16-19) Під високим насипом кургану розташована поховальна камера, яка
слугувала посмертною домівкою для вождя. Підземне приміщення розділяла
навпіл глиняна перегородка. Одна половина камери нагадувала господарську
комору, а в другій був похований великий вождь.


II
(20-25) У І тисячолітті до нашої ери на степових просторах Євразії, від Монго-
лії до Дунаю, почався рух – нескінченними шляхами потяглися кибитки, вершники,
худоба. У Великому степу з'явилися нові господарі – кочовики скіфи. Спочатку
вони мешкали в степах Причорномор'я, Прикубання та Північного Кавказу. Але
природжені воїни не могли довго сидіти без діла. Тож скіфів потягло на південь,
і в VII столітті до нашої ери вони здійснили низку походів до Ассирії.

(26-29) Поява з півночі хмар озброєних вершників вразила навіть досвідчених
ассирійських вояків. Правителі вирішили залучити тисячні скіфські війська на
свій бік. І скіфи уклали союз із Ассирією, а через кілька десятиліть просунулись аж
до кордонів Єгипту і протягом наступної чверті століття панували в Передній Азії.

(30-33) Панування це закінчилося після того, як Мідія та Вавилон перемогли
Ассирію. Похизувавшись своєю силою майже сто років, кочовики вирушили на за-
хід і наприкінці VII століття до нашої ери вторглися на південь України, знищуючи
й асимілюючи тамтешніх кімерійців.

(34-40) Зоряним часом Скіфії стало IV століття до нашої ери, коли на просторах
Північного Причорномор'я під егідою кочових скіфів склалося могутнє об'єднання
різних народів, у тому числі землеробських. На цей час припадає розвиток торгівлі з
Грецією та виникнення великих постійних поселень. Могутність скіфської держави
багато в чому була пов'язана з ім'ям царя Атея. Він розширив свої володіння на за-
хід і вів тривалі війни з македонським царем Філіпом II, батьком Александра Маке-
донського. Грізний правитель-воїн загинув у кривавому бою 339 року до нашої ери.

ІІІ
(41-49) Скіфи перевозили військові трофеї на батьківщину, а після смерті вож-
дів клали разом із ними в могилу. Якими були багатства тих правителів, можемо
уявити, розглядаючи знахідки з курганів. Дослідників вражала величезна кіль-
кість золотих виробів у курганах і рівень їх виготовлення. Найдужче скіфи по-
любляли зображувати тварин, тому їхнє мистецтво має характерну назву – «звіри-
ний стиль». Однаково реалістично виглядали й земні тварини, і фантастичні – хижі
грифони та шляхетні крилаті коні. «Звіриний стиль» – це нескінченна кривава бо-
ротьба земних і фантастичних істот, така знайома і близька скіфському серцю по-
стійна жорстока війна.

(50-56) Найвідомішою серед скіфських реліквій є пектораль, знайдена видат-
ним українським археологом Борисом Мозолевським у кургані Товста Могила на
Дніпропетровщині. У цій нашийній прикрасі відображена скіфська модель світу: у
нижньому ярусі – підземні крилаті тварини, а у верхньому – реальні земні люди, за-
клопотані буденними справами. У мініатюрних фігурках людей філігранно відтво-
рені обличчя, одяг, м'язи... Можна навіть розгледіти отвір голки в руках кравця!
Така майстерність напівдиких кочівників не могла не вражати тогочасні народи.

IV
(57-64) У житті кочівників найбільшою сімейною та родовою цінністю було
домашнє вогнище. Саме його мала захищати богиня Табіті – аналог грецької Гес-
тії. Її становище було навіть вищим, ніж верховного бога Папая («брат» грецького
Зевса), якого кочовики вважали своїм прабатьком. Дружиною Папая була богиня
землі Апі – та сама змієнога праматір скіфів, яка оженила на собі неприступного
Геракла. Богиня плодючості Аргімпаса – тотожність Афродіти. Особливе місце по-
сідав бог грози і війни Арей. Тільки йому скіфи споруджували спеціальні вівтарі з
хмизу, приносили в жертву коней, худобу і полонених.

(65-70) Найвідповідальніша робота археологів починається вже після закінчен-
ня розкопок. Ким був знатний небіжчик, похований з почестями й таємничими ри-
туалами? Комплексне дослідження поховання III століття до нашої ери дало під-
стави припустити, що тут був похований вождь скіфського об'єднання чи навіть
номарх – керівник одного з лісостепових периферійних округів-номів, які з IV сто-
ліття входили до складу Великої Північнопричорноморської Скіфи.


V
(71-78) Після смерті свого улюбленого царя Атея скіфи розгубилися. У 313 році
до нашої ери македонський полководець Лісімах завдав кочовикам нищівного уда-
ру. Із заходу на них наступали фракійці й галати, а з-за Дону – сармати. Розміри
величезної держави скоротилися до меж Криму та Нижнього Дніпра. Столицею
«Малої Скіфії» став Неаполь Скіфський, руїни якого зараз можна відвідати на око-
лиці Сімферополя. У III столітті нашої ери римський флот під командуванням Пла-
вія Сільвана завдав скіфам жорстокої поразки. Справу довершили боспорські царі,
алани й готи.

(79-85) Але й це ще не був кінець. Якось мисливці з войовничого племені гунів
вистежували дичину на березі Меотійського озера (Азовське море). Раптом вони по-
бачили чудового оленя, який увійшов у воду. Зачаровані, вони вирушили за ним і ...
перейшли озеро через нинішню Керченську протоку. Так чарівний олень привів
мисливців на скіфські землі. Гуни вирішили, що це було божественне провидіння.
Більшість полонених скіфів вони принесли в жертву перемозі, а решту обернули
в рабство.

(86-87) Так у 375 році після гунського нашестя завершилася тисячолітня історія
величних і грізних скіфів. Владні й жорстокі, вони стали жертвами собі подібних.

За Н. Михайловою, журнал «Міжнародний туризм» 860 слів

Курсив авторка використовує для відокремлення


А.
легенди від історичної правди
Б.
основної інформації від другорядної
В.
думок археологів від власних спостережень
Г.
журналістської оповіді від наукового викладу
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №31 з 61

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків)
і виконайте завдання

 

Степове Ельдорадо

 

(1-3) Унікальний Великий Рижанівський курган, що на Черкащині, у 1996-
1998 роках дослідили археологи. Досвідчені науковці не могли стримати захвату!
Шар за шаром земля відкривала таємницю поховання знатного скіфського воїна...

І
(4-13) Славетний грецький герой Геракл на своїй колісниці мандрував неозори-
ми степами Таврії. Якось уночі його коні зникли. У пошуках улюблених скакунів
він дійшов аж до витоків Борисфену (так у давнину називали Дніпро). Тут чека-
ла на нього зустріч із володаркою навколишніх земель, напівжінкою-напівзмією.
Вона викрала Гераклових коней, аби змусити славетного мужа  обратися з нею.
У неймовірного подружжя народилися три сини. Лише після цього Діва-змія від-
дала коней і відпустила чоловіка. Залишаючи сім'ю, Геракл передав дружині свій
лук і заповів: той син, який зможе натягнути його, успадкує землі цариці. Старші
сини не змогли впоратися й були вигнані на чужину. Лише молодшому це вдалося.
Звали його Скіф.

(14-15) Так оповідав «батько історії» Геродот Галікарнаський. Утім справжня
історія скіфського народу була ще цікавішою.

(16-19) Під високим насипом кургану розташована поховальна камера, яка
слугувала посмертною домівкою для вождя. Підземне приміщення розділяла
навпіл глиняна перегородка. Одна половина камери нагадувала господарську
комору, а в другій був похований великий вождь.


II
(20-25) У І тисячолітті до нашої ери на степових просторах Євразії, від Монго-
лії до Дунаю, почався рух – нескінченними шляхами потяглися кибитки, вершники,
худоба. У Великому степу з'явилися нові господарі – кочовики скіфи. Спочатку
вони мешкали в степах Причорномор'я, Прикубання та Північного Кавказу. Але
природжені воїни не могли довго сидіти без діла. Тож скіфів потягло на південь,
і в VII столітті до нашої ери вони здійснили низку походів до Ассирії.

(26-29) Поява з півночі хмар озброєних вершників вразила навіть досвідчених
ассирійських вояків. Правителі вирішили залучити тисячні скіфські війська на
свій бік. І скіфи уклали союз із Ассирією, а через кілька десятиліть просунулись аж
до кордонів Єгипту і протягом наступної чверті століття панували в Передній Азії.

(30-33) Панування це закінчилося після того, як Мідія та Вавилон перемогли
Ассирію. Похизувавшись своєю силою майже сто років, кочовики вирушили на за-
хід і наприкінці VII століття до нашої ери вторглися на південь України, знищуючи
й асимілюючи тамтешніх кімерійців.

(34-40) Зоряним часом Скіфії стало IV століття до нашої ери, коли на просторах
Північного Причорномор'я під егідою кочових скіфів склалося могутнє об'єднання
різних народів, у тому числі землеробських. На цей час припадає розвиток торгівлі з
Грецією та виникнення великих постійних поселень. Могутність скіфської держави
багато в чому була пов'язана з ім'ям царя Атея. Він розширив свої володіння на за-
хід і вів тривалі війни з македонським царем Філіпом II, батьком Александра Маке-
донського. Грізний правитель-воїн загинув у кривавому бою 339 року до нашої ери.

ІІІ
(41-49) Скіфи перевозили військові трофеї на батьківщину, а після смерті вож-
дів клали разом із ними в могилу. Якими були багатства тих правителів, можемо
уявити, розглядаючи знахідки з курганів. Дослідників вражала величезна кіль-
кість золотих виробів у курганах і рівень їх виготовлення. Найдужче скіфи по-
любляли зображувати тварин, тому їхнє мистецтво має характерну назву – «звіри-
ний стиль». Однаково реалістично виглядали й земні тварини, і фантастичні – хижі
грифони та шляхетні крилаті коні. «Звіриний стиль» – це нескінченна кривава бо-
ротьба земних і фантастичних істот, така знайома і близька скіфському серцю по-
стійна жорстока війна.

(50-56) Найвідомішою серед скіфських реліквій є пектораль, знайдена видат-
ним українським археологом Борисом Мозолевським у кургані Товста Могила на
Дніпропетровщині. У цій нашийній прикрасі відображена скіфська модель світу: у
нижньому ярусі – підземні крилаті тварини, а у верхньому – реальні земні люди, за-
клопотані буденними справами. У мініатюрних фігурках людей філігранно відтво-
рені обличчя, одяг, м'язи... Можна навіть розгледіти отвір голки в руках кравця!
Така майстерність напівдиких кочівників не могла не вражати тогочасні народи.

IV
(57-64) У житті кочівників найбільшою сімейною та родовою цінністю було
домашнє вогнище. Саме його мала захищати богиня Табіті – аналог грецької Гес-
тії. Її становище було навіть вищим, ніж верховного бога Папая («брат» грецького
Зевса), якого кочовики вважали своїм прабатьком. Дружиною Папая була богиня
землі Апі – та сама змієнога праматір скіфів, яка оженила на собі неприступного
Геракла. Богиня плодючості Аргімпаса – тотожність Афродіти. Особливе місце по-
сідав бог грози і війни Арей. Тільки йому скіфи споруджували спеціальні вівтарі з
хмизу, приносили в жертву коней, худобу і полонених.

(65-70) Найвідповідальніша робота археологів починається вже після закінчен-
ня розкопок. Ким був знатний небіжчик, похований з почестями й таємничими ри-
туалами? Комплексне дослідження поховання III століття до нашої ери дало під-
стави припустити, що тут був похований вождь скіфського об'єднання чи навіть
номарх – керівник одного з лісостепових периферійних округів-номів, які з IV сто-
ліття входили до складу Великої Північнопричорноморської Скіфи.


V
(71-78) Після смерті свого улюбленого царя Атея скіфи розгубилися. У 313 році
до нашої ери македонський полководець Лісімах завдав кочовикам нищівного уда-
ру. Із заходу на них наступали фракійці й галати, а з-за Дону – сармати. Розміри
величезної держави скоротилися до меж Криму та Нижнього Дніпра. Столицею
«Малої Скіфії» став Неаполь Скіфський, руїни якого зараз можна відвідати на око-
лиці Сімферополя. У III столітті нашої ери римський флот під командуванням Пла-
вія Сільвана завдав скіфам жорстокої поразки. Справу довершили боспорські царі,
алани й готи.

(79-85) Але й це ще не був кінець. Якось мисливці з войовничого племені гунів
вистежували дичину на березі Меотійського озера (Азовське море). Раптом вони по-
бачили чудового оленя, який увійшов у воду. Зачаровані, вони вирушили за ним і ...
перейшли озеро через нинішню Керченську протоку. Так чарівний олень привів
мисливців на скіфські землі. Гуни вирішили, що це було божественне провидіння.
Більшість полонених скіфів вони принесли в жертву перемозі, а решту обернули
в рабство.

(86-87) Так у 375 році після гунського нашестя завершилася тисячолітня історія
величних і грізних скіфів. Владні й жорстокі, вони стали жертвами собі подібних.

За Н. Михайловою, журнал «Міжнародний туризм» 860 слів

У тексті немає мікротеми


А.
перемоги скіфів над персами
Б.
легендарне народження скіфів
В.
релігійні уявлення скіфів
Г.
робота археологів зі скіфськими похованнями
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №32 з 61

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків)
і виконайте завдання

 

Степове Ельдорадо

 

(1-3) Унікальний Великий Рижанівський курган, що на Черкащині, у 1996-
1998 роках дослідили археологи. Досвідчені науковці не могли стримати захвату!
Шар за шаром земля відкривала таємницю поховання знатного скіфського воїна...

І
(4-13) Славетний грецький герой Геракл на своїй колісниці мандрував неозори-
ми степами Таврії. Якось уночі його коні зникли. У пошуках улюблених скакунів
він дійшов аж до витоків Борисфену (так у давнину називали Дніпро). Тут чека-
ла на нього зустріч із володаркою навколишніх земель, напівжінкою-напівзмією.
Вона викрала Гераклових коней, аби змусити славетного мужа  обратися з нею.
У неймовірного подружжя народилися три сини. Лише після цього Діва-змія від-
дала коней і відпустила чоловіка. Залишаючи сім'ю, Геракл передав дружині свій
лук і заповів: той син, який зможе натягнути його, успадкує землі цариці. Старші
сини не змогли впоратися й були вигнані на чужину. Лише молодшому це вдалося.
Звали його Скіф.

(14-15) Так оповідав «батько історії» Геродот Галікарнаський. Утім справжня
історія скіфського народу була ще цікавішою.

(16-19) Під високим насипом кургану розташована поховальна камера, яка
слугувала посмертною домівкою для вождя. Підземне приміщення розділяла
навпіл глиняна перегородка. Одна половина камери нагадувала господарську
комору, а в другій був похований великий вождь.


II
(20-25) У І тисячолітті до нашої ери на степових просторах Євразії, від Монго-
лії до Дунаю, почався рух – нескінченними шляхами потяглися кибитки, вершники,
худоба. У Великому степу з'явилися нові господарі – кочовики скіфи. Спочатку
вони мешкали в степах Причорномор'я, Прикубання та Північного Кавказу. Але
природжені воїни не могли довго сидіти без діла. Тож скіфів потягло на південь,
і в VII столітті до нашої ери вони здійснили низку походів до Ассирії.

(26-29) Поява з півночі хмар озброєних вершників вразила навіть досвідчених
ассирійських вояків. Правителі вирішили залучити тисячні скіфські війська на
свій бік. І скіфи уклали союз із Ассирією, а через кілька десятиліть просунулись аж
до кордонів Єгипту і протягом наступної чверті століття панували в Передній Азії.

(30-33) Панування це закінчилося після того, як Мідія та Вавилон перемогли
Ассирію. Похизувавшись своєю силою майже сто років, кочовики вирушили на за-
хід і наприкінці VII століття до нашої ери вторглися на південь України, знищуючи
й асимілюючи тамтешніх кімерійців.

(34-40) Зоряним часом Скіфії стало IV століття до нашої ери, коли на просторах
Північного Причорномор'я під егідою кочових скіфів склалося могутнє об'єднання
різних народів, у тому числі землеробських. На цей час припадає розвиток торгівлі з
Грецією та виникнення великих постійних поселень. Могутність скіфської держави
багато в чому була пов'язана з ім'ям царя Атея. Він розширив свої володіння на за-
хід і вів тривалі війни з македонським царем Філіпом II, батьком Александра Маке-
донського. Грізний правитель-воїн загинув у кривавому бою 339 року до нашої ери.

ІІІ
(41-49) Скіфи перевозили військові трофеї на батьківщину, а після смерті вож-
дів клали разом із ними в могилу. Якими були багатства тих правителів, можемо
уявити, розглядаючи знахідки з курганів. Дослідників вражала величезна кіль-
кість золотих виробів у курганах і рівень їх виготовлення. Найдужче скіфи по-
любляли зображувати тварин, тому їхнє мистецтво має характерну назву – «звіри-
ний стиль». Однаково реалістично виглядали й земні тварини, і фантастичні – хижі
грифони та шляхетні крилаті коні. «Звіриний стиль» – це нескінченна кривава бо-
ротьба земних і фантастичних істот, така знайома і близька скіфському серцю по-
стійна жорстока війна.

(50-56) Найвідомішою серед скіфських реліквій є пектораль, знайдена видат-
ним українським археологом Борисом Мозолевським у кургані Товста Могила на
Дніпропетровщині. У цій нашийній прикрасі відображена скіфська модель світу: у
нижньому ярусі – підземні крилаті тварини, а у верхньому – реальні земні люди, за-
клопотані буденними справами. У мініатюрних фігурках людей філігранно відтво-
рені обличчя, одяг, м'язи... Можна навіть розгледіти отвір голки в руках кравця!
Така майстерність напівдиких кочівників не могла не вражати тогочасні народи.

IV
(57-64) У житті кочівників найбільшою сімейною та родовою цінністю було
домашнє вогнище. Саме його мала захищати богиня Табіті – аналог грецької Гес-
тії. Її становище було навіть вищим, ніж верховного бога Папая («брат» грецького
Зевса), якого кочовики вважали своїм прабатьком. Дружиною Папая була богиня
землі Апі – та сама змієнога праматір скіфів, яка оженила на собі неприступного
Геракла. Богиня плодючості Аргімпаса – тотожність Афродіти. Особливе місце по-
сідав бог грози і війни Арей. Тільки йому скіфи споруджували спеціальні вівтарі з
хмизу, приносили в жертву коней, худобу і полонених.

(65-70) Найвідповідальніша робота археологів починається вже після закінчен-
ня розкопок. Ким був знатний небіжчик, похований з почестями й таємничими ри-
туалами? Комплексне дослідження поховання III століття до нашої ери дало під-
стави припустити, що тут був похований вождь скіфського об'єднання чи навіть
номарх – керівник одного з лісостепових периферійних округів-номів, які з IV сто-
ліття входили до складу Великої Північнопричорноморської Скіфи.


V
(71-78) Після смерті свого улюбленого царя Атея скіфи розгубилися. У 313 році
до нашої ери македонський полководець Лісімах завдав кочовикам нищівного уда-
ру. Із заходу на них наступали фракійці й галати, а з-за Дону – сармати. Розміри
величезної держави скоротилися до меж Криму та Нижнього Дніпра. Столицею
«Малої Скіфії» став Неаполь Скіфський, руїни якого зараз можна відвідати на око-
лиці Сімферополя. У III столітті нашої ери римський флот під командуванням Пла-
вія Сільвана завдав скіфам жорстокої поразки. Справу довершили боспорські царі,
алани й готи.

(79-85) Але й це ще не був кінець. Якось мисливці з войовничого племені гунів
вистежували дичину на березі Меотійського озера (Азовське море). Раптом вони по-
бачили чудового оленя, який увійшов у воду. Зачаровані, вони вирушили за ним і ...
перейшли озеро через нинішню Керченську протоку. Так чарівний олень привів
мисливців на скіфські землі. Гуни вирішили, що це було божественне провидіння.
Більшість полонених скіфів вони принесли в жертву перемозі, а решту обернули
в рабство.

(86-87) Так у 375 році після гунського нашестя завершилася тисячолітня історія
величних і грізних скіфів. Владні й жорстокі, вони стали жертвами собі подібних.

За Н. Михайловою, журнал «Міжнародний туризм» 860 слів

Відповідність грецьких і скіфських богів, згаданих у тексті, є правильною в усіх рядках, ОКРІМ


А.
Табіті - Гестія
Б.
Аргімпаса - Афродіта
В.
Папай - Зевс
Г.
Арей - Геракл
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №33 з 61

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків)
і виконайте завдання

 

Степове Ельдорадо

 

(1-3) Унікальний Великий Рижанівський курган, що на Черкащині, у 1996-
1998 роках дослідили археологи. Досвідчені науковці не могли стримати захвату!
Шар за шаром земля відкривала таємницю поховання знатного скіфського воїна...

І
(4-13) Славетний грецький герой Геракл на своїй колісниці мандрував неозори-
ми степами Таврії. Якось уночі його коні зникли. У пошуках улюблених скакунів
він дійшов аж до витоків Борисфену (так у давнину називали Дніпро). Тут чека-
ла на нього зустріч із володаркою навколишніх земель, напівжінкою-напівзмією.
Вона викрала Гераклових коней, аби змусити славетного мужа  обратися з нею.
У неймовірного подружжя народилися три сини. Лише після цього Діва-змія від-
дала коней і відпустила чоловіка. Залишаючи сім'ю, Геракл передав дружині свій
лук і заповів: той син, який зможе натягнути його, успадкує землі цариці. Старші
сини не змогли впоратися й були вигнані на чужину. Лише молодшому це вдалося.
Звали його Скіф.

(14-15) Так оповідав «батько історії» Геродот Галікарнаський. Утім справжня
історія скіфського народу була ще цікавішою.

(16-19) Під високим насипом кургану розташована поховальна камера, яка
слугувала посмертною домівкою для вождя. Підземне приміщення розділяла
навпіл глиняна перегородка. Одна половина камери нагадувала господарську
комору, а в другій був похований великий вождь.


II
(20-25) У І тисячолітті до нашої ери на степових просторах Євразії, від Монго-
лії до Дунаю, почався рух – нескінченними шляхами потяглися кибитки, вершники,
худоба. У Великому степу з'явилися нові господарі – кочовики скіфи. Спочатку
вони мешкали в степах Причорномор'я, Прикубання та Північного Кавказу. Але
природжені воїни не могли довго сидіти без діла. Тож скіфів потягло на південь,
і в VII столітті до нашої ери вони здійснили низку походів до Ассирії.

(26-29) Поява з півночі хмар озброєних вершників вразила навіть досвідчених
ассирійських вояків. Правителі вирішили залучити тисячні скіфські війська на
свій бік. І скіфи уклали союз із Ассирією, а через кілька десятиліть просунулись аж
до кордонів Єгипту і протягом наступної чверті століття панували в Передній Азії.

(30-33) Панування це закінчилося після того, як Мідія та Вавилон перемогли
Ассирію. Похизувавшись своєю силою майже сто років, кочовики вирушили на за-
хід і наприкінці VII століття до нашої ери вторглися на південь України, знищуючи
й асимілюючи тамтешніх кімерійців.

(34-40) Зоряним часом Скіфії стало IV століття до нашої ери, коли на просторах
Північного Причорномор'я під егідою кочових скіфів склалося могутнє об'єднання
різних народів, у тому числі землеробських. На цей час припадає розвиток торгівлі з
Грецією та виникнення великих постійних поселень. Могутність скіфської держави
багато в чому була пов'язана з ім'ям царя Атея. Він розширив свої володіння на за-
хід і вів тривалі війни з македонським царем Філіпом II, батьком Александра Маке-
донського. Грізний правитель-воїн загинув у кривавому бою 339 року до нашої ери.

ІІІ
(41-49) Скіфи перевозили військові трофеї на батьківщину, а після смерті вож-
дів клали разом із ними в могилу. Якими були багатства тих правителів, можемо
уявити, розглядаючи знахідки з курганів. Дослідників вражала величезна кіль-
кість золотих виробів у курганах і рівень їх виготовлення. Найдужче скіфи по-
любляли зображувати тварин, тому їхнє мистецтво має характерну назву – «звіри-
ний стиль». Однаково реалістично виглядали й земні тварини, і фантастичні – хижі
грифони та шляхетні крилаті коні. «Звіриний стиль» – це нескінченна кривава бо-
ротьба земних і фантастичних істот, така знайома і близька скіфському серцю по-
стійна жорстока війна.

(50-56) Найвідомішою серед скіфських реліквій є пектораль, знайдена видат-
ним українським археологом Борисом Мозолевським у кургані Товста Могила на
Дніпропетровщині. У цій нашийній прикрасі відображена скіфська модель світу: у
нижньому ярусі – підземні крилаті тварини, а у верхньому – реальні земні люди, за-
клопотані буденними справами. У мініатюрних фігурках людей філігранно відтво-
рені обличчя, одяг, м'язи... Можна навіть розгледіти отвір голки в руках кравця!
Така майстерність напівдиких кочівників не могла не вражати тогочасні народи.

IV
(57-64) У житті кочівників найбільшою сімейною та родовою цінністю було
домашнє вогнище. Саме його мала захищати богиня Табіті – аналог грецької Гес-
тії. Її становище було навіть вищим, ніж верховного бога Папая («брат» грецького
Зевса), якого кочовики вважали своїм прабатьком. Дружиною Папая була богиня
землі Апі – та сама змієнога праматір скіфів, яка оженила на собі неприступного
Геракла. Богиня плодючості Аргімпаса – тотожність Афродіти. Особливе місце по-
сідав бог грози і війни Арей. Тільки йому скіфи споруджували спеціальні вівтарі з
хмизу, приносили в жертву коней, худобу і полонених.

(65-70) Найвідповідальніша робота археологів починається вже після закінчен-
ня розкопок. Ким був знатний небіжчик, похований з почестями й таємничими ри-
туалами? Комплексне дослідження поховання III століття до нашої ери дало під-
стави припустити, що тут був похований вождь скіфського об'єднання чи навіть
номарх – керівник одного з лісостепових периферійних округів-номів, які з IV сто-
ліття входили до складу Великої Північнопричорноморської Скіфи.


V
(71-78) Після смерті свого улюбленого царя Атея скіфи розгубилися. У 313 році
до нашої ери македонський полководець Лісімах завдав кочовикам нищівного уда-
ру. Із заходу на них наступали фракійці й галати, а з-за Дону – сармати. Розміри
величезної держави скоротилися до меж Криму та Нижнього Дніпра. Столицею
«Малої Скіфії» став Неаполь Скіфський, руїни якого зараз можна відвідати на око-
лиці Сімферополя. У III столітті нашої ери римський флот під командуванням Пла-
вія Сільвана завдав скіфам жорстокої поразки. Справу довершили боспорські царі,
алани й готи.

(79-85) Але й це ще не був кінець. Якось мисливці з войовничого племені гунів
вистежували дичину на березі Меотійського озера (Азовське море). Раптом вони по-
бачили чудового оленя, який увійшов у воду. Зачаровані, вони вирушили за ним і ...
перейшли озеро через нинішню Керченську протоку. Так чарівний олень привів
мисливців на скіфські землі. Гуни вирішили, що це було божественне провидіння.
Більшість полонених скіфів вони принесли в жертву перемозі, а решту обернули
в рабство.

(86-87) Так у 375 році після гунського нашестя завершилася тисячолітня історія
величних і грізних скіфів. Владні й жорстокі, вони стали жертвами собі подібних.

За Н. Михайловою, журнал «Міжнародний туризм» 860 слів

Загальну думку автора про долю скіфів найкраще окреслює крилатий вислів


А.
Все гине - слава не поляже (Т. Шевченко).
Б.
Хто взяв меч, від меча й загине (Біблія).
В.
Щастя всіх прийде по наших аж кістках (І. Франко).
Г.
Миру не ждуть - мир завойовують (П. Тичина).
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №34 з 61

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків)
і виконайте завдання

 

Степове Ельдорадо

 

(1-3) Унікальний Великий Рижанівський курган, що на Черкащині, у 1996-
1998 роках дослідили археологи. Досвідчені науковці не могли стримати захвату!
Шар за шаром земля відкривала таємницю поховання знатного скіфського воїна...

І
(4-13) Славетний грецький герой Геракл на своїй колісниці мандрував неозори-
ми степами Таврії. Якось уночі його коні зникли. У пошуках улюблених скакунів
він дійшов аж до витоків Борисфену (так у давнину називали Дніпро). Тут чека-
ла на нього зустріч із володаркою навколишніх земель, напівжінкою-напівзмією.
Вона викрала Гераклових коней, аби змусити славетного мужа  обратися з нею.
У неймовірного подружжя народилися три сини. Лише після цього Діва-змія від-
дала коней і відпустила чоловіка. Залишаючи сім'ю, Геракл передав дружині свій
лук і заповів: той син, який зможе натягнути його, успадкує землі цариці. Старші
сини не змогли впоратися й були вигнані на чужину. Лише молодшому це вдалося.
Звали його Скіф.

(14-15) Так оповідав «батько історії» Геродот Галікарнаський. Утім справжня
історія скіфського народу була ще цікавішою.

(16-19) Під високим насипом кургану розташована поховальна камера, яка
слугувала посмертною домівкою для вождя. Підземне приміщення розділяла
навпіл глиняна перегородка. Одна половина камери нагадувала господарську
комору, а в другій був похований великий вождь.


II
(20-25) У І тисячолітті до нашої ери на степових просторах Євразії, від Монго-
лії до Дунаю, почався рух – нескінченними шляхами потяглися кибитки, вершники,
худоба. У Великому степу з'явилися нові господарі – кочовики скіфи. Спочатку
вони мешкали в степах Причорномор'я, Прикубання та Північного Кавказу. Але
природжені воїни не могли довго сидіти без діла. Тож скіфів потягло на південь,
і в VII столітті до нашої ери вони здійснили низку походів до Ассирії.

(26-29) Поява з півночі хмар озброєних вершників вразила навіть досвідчених
ассирійських вояків. Правителі вирішили залучити тисячні скіфські війська на
свій бік. І скіфи уклали союз із Ассирією, а через кілька десятиліть просунулись аж
до кордонів Єгипту і протягом наступної чверті століття панували в Передній Азії.

(30-33) Панування це закінчилося після того, як Мідія та Вавилон перемогли
Ассирію. Похизувавшись своєю силою майже сто років, кочовики вирушили на за-
хід і наприкінці VII століття до нашої ери вторглися на південь України, знищуючи
й асимілюючи тамтешніх кімерійців.

(34-40) Зоряним часом Скіфії стало IV століття до нашої ери, коли на просторах
Північного Причорномор'я під егідою кочових скіфів склалося могутнє об'єднання
різних народів, у тому числі землеробських. На цей час припадає розвиток торгівлі з
Грецією та виникнення великих постійних поселень. Могутність скіфської держави
багато в чому була пов'язана з ім'ям царя Атея. Він розширив свої володіння на за-
хід і вів тривалі війни з македонським царем Філіпом II, батьком Александра Маке-
донського. Грізний правитель-воїн загинув у кривавому бою 339 року до нашої ери.

ІІІ
(41-49) Скіфи перевозили військові трофеї на батьківщину, а після смерті вож-
дів клали разом із ними в могилу. Якими були багатства тих правителів, можемо
уявити, розглядаючи знахідки з курганів. Дослідників вражала величезна кіль-
кість золотих виробів у курганах і рівень їх виготовлення. Найдужче скіфи по-
любляли зображувати тварин, тому їхнє мистецтво має характерну назву – «звіри-
ний стиль». Однаково реалістично виглядали й земні тварини, і фантастичні – хижі
грифони та шляхетні крилаті коні. «Звіриний стиль» – це нескінченна кривава бо-
ротьба земних і фантастичних істот, така знайома і близька скіфському серцю по-
стійна жорстока війна.

(50-56) Найвідомішою серед скіфських реліквій є пектораль, знайдена видат-
ним українським археологом Борисом Мозолевським у кургані Товста Могила на
Дніпропетровщині. У цій нашийній прикрасі відображена скіфська модель світу: у
нижньому ярусі – підземні крилаті тварини, а у верхньому – реальні земні люди, за-
клопотані буденними справами. У мініатюрних фігурках людей філігранно відтво-
рені обличчя, одяг, м'язи... Можна навіть розгледіти отвір голки в руках кравця!
Така майстерність напівдиких кочівників не могла не вражати тогочасні народи.

IV
(57-64) У житті кочівників найбільшою сімейною та родовою цінністю було
домашнє вогнище. Саме його мала захищати богиня Табіті – аналог грецької Гес-
тії. Її становище було навіть вищим, ніж верховного бога Папая («брат» грецького
Зевса), якого кочовики вважали своїм прабатьком. Дружиною Папая була богиня
землі Апі – та сама змієнога праматір скіфів, яка оженила на собі неприступного
Геракла. Богиня плодючості Аргімпаса – тотожність Афродіти. Особливе місце по-
сідав бог грози і війни Арей. Тільки йому скіфи споруджували спеціальні вівтарі з
хмизу, приносили в жертву коней, худобу і полонених.

(65-70) Найвідповідальніша робота археологів починається вже після закінчен-
ня розкопок. Ким був знатний небіжчик, похований з почестями й таємничими ри-
туалами? Комплексне дослідження поховання III століття до нашої ери дало під-
стави припустити, що тут був похований вождь скіфського об'єднання чи навіть
номарх – керівник одного з лісостепових периферійних округів-номів, які з IV сто-
ліття входили до складу Великої Північнопричорноморської Скіфи.


V
(71-78) Після смерті свого улюбленого царя Атея скіфи розгубилися. У 313 році
до нашої ери македонський полководець Лісімах завдав кочовикам нищівного уда-
ру. Із заходу на них наступали фракійці й галати, а з-за Дону – сармати. Розміри
величезної держави скоротилися до меж Криму та Нижнього Дніпра. Столицею
«Малої Скіфії» став Неаполь Скіфський, руїни якого зараз можна відвідати на око-
лиці Сімферополя. У III столітті нашої ери римський флот під командуванням Пла-
вія Сільвана завдав скіфам жорстокої поразки. Справу довершили боспорські царі,
алани й готи.

(79-85) Але й це ще не був кінець. Якось мисливці з войовничого племені гунів
вистежували дичину на березі Меотійського озера (Азовське море). Раптом вони по-
бачили чудового оленя, який увійшов у воду. Зачаровані, вони вирушили за ним і ...
перейшли озеро через нинішню Керченську протоку. Так чарівний олень привів
мисливців на скіфські землі. Гуни вирішили, що це було божественне провидіння.
Більшість полонених скіфів вони принесли в жертву перемозі, а решту обернули
в рабство.

(86-87) Так у 375 році після гунського нашестя завершилася тисячолітня історія
величних і грізних скіфів. Владні й жорстокі, вони стали жертвами собі подібних.

За Н. Михайловою, журнал «Міжнародний туризм» 860 слів

Беручи до уваги те, що слово «ельдорадо» (El Dorado іспанською – «позолота») означає «фантастично багата місцевість, яку розшукували іспанці, завойовуючи Південну Америку», доречним можна вважати тлумачення заголовка тексту, наведене в рядку


А.
А. світ, заселений давніми божествами та підземними крилатими тваринами
Б.
простори українських степів, так і не підкорені войовничими скіфами
В.
загадкова країна казкових скарбів, яка існувала на території України
Г.
земля неозорих просторів і неймовірних багатств, яка навряд чи існує насправді
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №35 з 61

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків)
і виконайте завдання

 

Степове Ельдорадо

 

(1-3) Унікальний Великий Рижанівський курган, що на Черкащині, у 1996-
1998 роках дослідили археологи. Досвідчені науковці не могли стримати захвату!
Шар за шаром земля відкривала таємницю поховання знатного скіфського воїна...

І
(4-13) Славетний грецький герой Геракл на своїй колісниці мандрував неозори-
ми степами Таврії. Якось уночі його коні зникли. У пошуках улюблених скакунів
він дійшов аж до витоків Борисфену (так у давнину називали Дніпро). Тут чека-
ла на нього зустріч із володаркою навколишніх земель, напівжінкою-напівзмією.
Вона викрала Гераклових коней, аби змусити славетного мужа  обратися з нею.
У неймовірного подружжя народилися три сини. Лише після цього Діва-змія від-
дала коней і відпустила чоловіка. Залишаючи сім'ю, Геракл передав дружині свій
лук і заповів: той син, який зможе натягнути його, успадкує землі цариці. Старші
сини не змогли впоратися й були вигнані на чужину. Лише молодшому це вдалося.
Звали його Скіф.

(14-15) Так оповідав «батько історії» Геродот Галікарнаський. Утім справжня
історія скіфського народу була ще цікавішою.

(16-19) Під високим насипом кургану розташована поховальна камера, яка
слугувала посмертною домівкою для вождя. Підземне приміщення розділяла
навпіл глиняна перегородка. Одна половина камери нагадувала господарську
комору, а в другій був похований великий вождь.


II
(20-25) У І тисячолітті до нашої ери на степових просторах Євразії, від Монго-
лії до Дунаю, почався рух – нескінченними шляхами потяглися кибитки, вершники,
худоба. У Великому степу з'явилися нові господарі – кочовики скіфи. Спочатку
вони мешкали в степах Причорномор'я, Прикубання та Північного Кавказу. Але
природжені воїни не могли довго сидіти без діла. Тож скіфів потягло на південь,
і в VII столітті до нашої ери вони здійснили низку походів до Ассирії.

(26-29) Поява з півночі хмар озброєних вершників вразила навіть досвідчених
ассирійських вояків. Правителі вирішили залучити тисячні скіфські війська на
свій бік. І скіфи уклали союз із Ассирією, а через кілька десятиліть просунулись аж
до кордонів Єгипту і протягом наступної чверті століття панували в Передній Азії.

(30-33) Панування це закінчилося після того, як Мідія та Вавилон перемогли
Ассирію. Похизувавшись своєю силою майже сто років, кочовики вирушили на за-
хід і наприкінці VII століття до нашої ери вторглися на південь України, знищуючи
й асимілюючи тамтешніх кімерійців.

(34-40) Зоряним часом Скіфії стало IV століття до нашої ери, коли на просторах
Північного Причорномор'я під егідою кочових скіфів склалося могутнє об'єднання
різних народів, у тому числі землеробських. На цей час припадає розвиток торгівлі з
Грецією та виникнення великих постійних поселень. Могутність скіфської держави
багато в чому була пов'язана з ім'ям царя Атея. Він розширив свої володіння на за-
хід і вів тривалі війни з македонським царем Філіпом II, батьком Александра Маке-
донського. Грізний правитель-воїн загинув у кривавому бою 339 року до нашої ери.

ІІІ
(41-49) Скіфи перевозили військові трофеї на батьківщину, а після смерті вож-
дів клали разом із ними в могилу. Якими були багатства тих правителів, можемо
уявити, розглядаючи знахідки з курганів. Дослідників вражала величезна кіль-
кість золотих виробів у курганах і рівень їх виготовлення. Найдужче скіфи по-
любляли зображувати тварин, тому їхнє мистецтво має характерну назву – «звіри-
ний стиль». Однаково реалістично виглядали й земні тварини, і фантастичні – хижі
грифони та шляхетні крилаті коні. «Звіриний стиль» – це нескінченна кривава бо-
ротьба земних і фантастичних істот, така знайома і близька скіфському серцю по-
стійна жорстока війна.

(50-56) Найвідомішою серед скіфських реліквій є пектораль, знайдена видат-
ним українським археологом Борисом Мозолевським у кургані Товста Могила на
Дніпропетровщині. У цій нашийній прикрасі відображена скіфська модель світу: у
нижньому ярусі – підземні крилаті тварини, а у верхньому – реальні земні люди, за-
клопотані буденними справами. У мініатюрних фігурках людей філігранно відтво-
рені обличчя, одяг, м'язи... Можна навіть розгледіти отвір голки в руках кравця!
Така майстерність напівдиких кочівників не могла не вражати тогочасні народи.

IV
(57-64) У житті кочівників найбільшою сімейною та родовою цінністю було
домашнє вогнище. Саме його мала захищати богиня Табіті – аналог грецької Гес-
тії. Її становище було навіть вищим, ніж верховного бога Папая («брат» грецького
Зевса), якого кочовики вважали своїм прабатьком. Дружиною Папая була богиня
землі Апі – та сама змієнога праматір скіфів, яка оженила на собі неприступного
Геракла. Богиня плодючості Аргімпаса – тотожність Афродіти. Особливе місце по-
сідав бог грози і війни Арей. Тільки йому скіфи споруджували спеціальні вівтарі з
хмизу, приносили в жертву коней, худобу і полонених.

(65-70) Найвідповідальніша робота археологів починається вже після закінчен-
ня розкопок. Ким був знатний небіжчик, похований з почестями й таємничими ри-
туалами? Комплексне дослідження поховання III століття до нашої ери дало під-
стави припустити, що тут був похований вождь скіфського об'єднання чи навіть
номарх – керівник одного з лісостепових периферійних округів-номів, які з IV сто-
ліття входили до складу Великої Північнопричорноморської Скіфи.


V
(71-78) Після смерті свого улюбленого царя Атея скіфи розгубилися. У 313 році
до нашої ери македонський полководець Лісімах завдав кочовикам нищівного уда-
ру. Із заходу на них наступали фракійці й галати, а з-за Дону – сармати. Розміри
величезної держави скоротилися до меж Криму та Нижнього Дніпра. Столицею
«Малої Скіфії» став Неаполь Скіфський, руїни якого зараз можна відвідати на око-
лиці Сімферополя. У III столітті нашої ери римський флот під командуванням Пла-
вія Сільвана завдав скіфам жорстокої поразки. Справу довершили боспорські царі,
алани й готи.

(79-85) Але й це ще не був кінець. Якось мисливці з войовничого племені гунів
вистежували дичину на березі Меотійського озера (Азовське море). Раптом вони по-
бачили чудового оленя, який увійшов у воду. Зачаровані, вони вирушили за ним і ...
перейшли озеро через нинішню Керченську протоку. Так чарівний олень привів
мисливців на скіфські землі. Гуни вирішили, що це було божественне провидіння.
Більшість полонених скіфів вони принесли в жертву перемозі, а решту обернули
в рабство.

(86-87) Так у 375 році після гунського нашестя завершилася тисячолітня історія
величних і грізних скіфів. Владні й жорстокі, вони стали жертвами собі подібних.

За Н. Михайловою, журнал «Міжнародний туризм» 860 слів

Прочитайте перелік підзаголовків до частин тексту, пронумерованих римськими цифрами.
Сини Геракла. Скіфські держави. Степові піраміди. Останні століття.
У цьому переліку бракує підзаголовка до частини


А.
ІI
Б.
III
В.
IV
Г.
V
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №36 з 61

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків)
і виконайте завдання

 

Степове Ельдорадо

 

(1-3) Унікальний Великий Рижанівський курган, що на Черкащині, у 1996-
1998 роках дослідили археологи. Досвідчені науковці не могли стримати захвату!
Шар за шаром земля відкривала таємницю поховання знатного скіфського воїна...

І
(4-13) Славетний грецький герой Геракл на своїй колісниці мандрував неозори-
ми степами Таврії. Якось уночі його коні зникли. У пошуках улюблених скакунів
він дійшов аж до витоків Борисфену (так у давнину називали Дніпро). Тут чека-
ла на нього зустріч із володаркою навколишніх земель, напівжінкою-напівзмією.
Вона викрала Гераклових коней, аби змусити славетного мужа  обратися з нею.
У неймовірного подружжя народилися три сини. Лише після цього Діва-змія від-
дала коней і відпустила чоловіка. Залишаючи сім'ю, Геракл передав дружині свій
лук і заповів: той син, який зможе натягнути його, успадкує землі цариці. Старші
сини не змогли впоратися й були вигнані на чужину. Лише молодшому це вдалося.
Звали його Скіф.

(14-15) Так оповідав «батько історії» Геродот Галікарнаський. Утім справжня
історія скіфського народу була ще цікавішою.

(16-19) Під високим насипом кургану розташована поховальна камера, яка
слугувала посмертною домівкою для вождя. Підземне приміщення розділяла
навпіл глиняна перегородка. Одна половина камери нагадувала господарську
комору, а в другій був похований великий вождь.


II
(20-25) У І тисячолітті до нашої ери на степових просторах Євразії, від Монго-
лії до Дунаю, почався рух – нескінченними шляхами потяглися кибитки, вершники,
худоба. У Великому степу з'явилися нові господарі – кочовики скіфи. Спочатку
вони мешкали в степах Причорномор'я, Прикубання та Північного Кавказу. Але
природжені воїни не могли довго сидіти без діла. Тож скіфів потягло на південь,
і в VII столітті до нашої ери вони здійснили низку походів до Ассирії.

(26-29) Поява з півночі хмар озброєних вершників вразила навіть досвідчених
ассирійських вояків. Правителі вирішили залучити тисячні скіфські війська на
свій бік. І скіфи уклали союз із Ассирією, а через кілька десятиліть просунулись аж
до кордонів Єгипту і протягом наступної чверті століття панували в Передній Азії.

(30-33) Панування це закінчилося після того, як Мідія та Вавилон перемогли
Ассирію. Похизувавшись своєю силою майже сто років, кочовики вирушили на за-
хід і наприкінці VII століття до нашої ери вторглися на південь України, знищуючи
й асимілюючи тамтешніх кімерійців.

(34-40) Зоряним часом Скіфії стало IV століття до нашої ери, коли на просторах
Північного Причорномор'я під егідою кочових скіфів склалося могутнє об'єднання
різних народів, у тому числі землеробських. На цей час припадає розвиток торгівлі з
Грецією та виникнення великих постійних поселень. Могутність скіфської держави
багато в чому була пов'язана з ім'ям царя Атея. Він розширив свої володіння на за-
хід і вів тривалі війни з македонським царем Філіпом II, батьком Александра Маке-
донського. Грізний правитель-воїн загинув у кривавому бою 339 року до нашої ери.

ІІІ
(41-49) Скіфи перевозили військові трофеї на батьківщину, а після смерті вож-
дів клали разом із ними в могилу. Якими були багатства тих правителів, можемо
уявити, розглядаючи знахідки з курганів. Дослідників вражала величезна кіль-
кість золотих виробів у курганах і рівень їх виготовлення. Найдужче скіфи по-
любляли зображувати тварин, тому їхнє мистецтво має характерну назву – «звіри-
ний стиль». Однаково реалістично виглядали й земні тварини, і фантастичні – хижі
грифони та шляхетні крилаті коні. «Звіриний стиль» – це нескінченна кривава бо-
ротьба земних і фантастичних істот, така знайома і близька скіфському серцю по-
стійна жорстока війна.

(50-56) Найвідомішою серед скіфських реліквій є пектораль, знайдена видат-
ним українським археологом Борисом Мозолевським у кургані Товста Могила на
Дніпропетровщині. У цій нашийній прикрасі відображена скіфська модель світу: у
нижньому ярусі – підземні крилаті тварини, а у верхньому – реальні земні люди, за-
клопотані буденними справами. У мініатюрних фігурках людей філігранно відтво-
рені обличчя, одяг, м'язи... Можна навіть розгледіти отвір голки в руках кравця!
Така майстерність напівдиких кочівників не могла не вражати тогочасні народи.

IV
(57-64) У житті кочівників найбільшою сімейною та родовою цінністю було
домашнє вогнище. Саме його мала захищати богиня Табіті – аналог грецької Гес-
тії. Її становище було навіть вищим, ніж верховного бога Папая («брат» грецького
Зевса), якого кочовики вважали своїм прабатьком. Дружиною Папая була богиня
землі Апі – та сама змієнога праматір скіфів, яка оженила на собі неприступного
Геракла. Богиня плодючості Аргімпаса – тотожність Афродіти. Особливе місце по-
сідав бог грози і війни Арей. Тільки йому скіфи споруджували спеціальні вівтарі з
хмизу, приносили в жертву коней, худобу і полонених.

(65-70) Найвідповідальніша робота археологів починається вже після закінчен-
ня розкопок. Ким був знатний небіжчик, похований з почестями й таємничими ри-
туалами? Комплексне дослідження поховання III століття до нашої ери дало під-
стави припустити, що тут був похований вождь скіфського об'єднання чи навіть
номарх – керівник одного з лісостепових периферійних округів-номів, які з IV сто-
ліття входили до складу Великої Північнопричорноморської Скіфи.


V
(71-78) Після смерті свого улюбленого царя Атея скіфи розгубилися. У 313 році
до нашої ери македонський полководець Лісімах завдав кочовикам нищівного уда-
ру. Із заходу на них наступали фракійці й галати, а з-за Дону – сармати. Розміри
величезної держави скоротилися до меж Криму та Нижнього Дніпра. Столицею
«Малої Скіфії» став Неаполь Скіфський, руїни якого зараз можна відвідати на око-
лиці Сімферополя. У III столітті нашої ери римський флот під командуванням Пла-
вія Сільвана завдав скіфам жорстокої поразки. Справу довершили боспорські царі,
алани й готи.

(79-85) Але й це ще не був кінець. Якось мисливці з войовничого племені гунів
вистежували дичину на березі Меотійського озера (Азовське море). Раптом вони по-
бачили чудового оленя, який увійшов у воду. Зачаровані, вони вирушили за ним і ...
перейшли озеро через нинішню Керченську протоку. Так чарівний олень привів
мисливців на скіфські землі. Гуни вирішили, що це було божественне провидіння.
Більшість полонених скіфів вони принесли в жертву перемозі, а решту обернули
в рабство.

(86-87) Так у 375 році після гунського нашестя завершилася тисячолітня історія
величних і грізних скіфів. Владні й жорстокі, вони стали жертвами собі подібних.

За Н. Михайловою, журнал «Міжнародний туризм» 860 слів

Запропоноване фото є ілюстрацією до рядків тексту


А.
4-13
Б.
34-40
В.
50-56
Г.
79-85
АБВГ

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №37 з 61

Героїчну битву козацького війська проти татарських нападників зображено у творі


А.
«Засвіт встали козаченьки»
Б.
«Чи не той то Хміль»
В.
«Дума про Марусю Богуславку»
Г.
«Віють вітри»
Д.
«Ой Морозе, Морозенку»
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №38 з 61

«Той, в кого совість як чистий криш таль», є ідеалом автора твору


А.
«Чого являєшся мені у сні»
Б.
«До Основ’яненка»
В.
« Молюсь і вірю...»
Г.
«Всякому місту - звичай і права»
Д.
«Contra spem spero!»
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №39 з 61

Офіційно оформити своє «шляхетне» походження прагне герой твору


А.
«Наталка Полтавка»
Б.
«Чорна рада»
В.
«Максим Тримач»
Г.
«Мартин Боруля»
Д.
«Земля»
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №40 з 61

«Красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна, – яке в неї добре серце, як вона поважає матір свою; шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця» - так схарактеризовано героїню твору


А.
«Наталка Полтавка»
Б.
«Чорна рада»
В.
«Максим Гримач»
Г.
«Земля»
Д.
«Мартин Боруля»
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №41 з 61

Заклик до українців «Обніміться ж, брати мої. / Молю вас, благаю!» є у творі


А.
«Гайдамаки»
Б.
«Мені однаково»
В.
«І мертвим, і живим, і ненарожденним...»
Г.
«Сон» («У всякого своя доля»)
Д.
«Заповіт»
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №42 з 61

Образ безсмертного волелюбного народного духу, що «тіло рве до бою, / Рве за поступ, щастя й волю», створив


А.
Іван Франко
Б.
Тарас Шевченко
В.
Олександр Олесь
Г.
Євген Маланюк
Д.
Василь Стус
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №43 з 61

«Зацвіте перша вишня у твоєму садочку, закує сива зозуля – я припливу до тебе, припливу не наймитом – вільним козаком, Kampe!», – каже коханій дівчині герой твору


А.
«Маруся»
Б.
«Максим Гримач»
В.
«Наталка Полтавка»
Г.
«Мартин Боруля»
Д.
«Тіні забутих предків»
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №44 з 61

«По одежі і по сивій бороді, сказать би, піп, а по шаблюці під рясою, по пістолях за поясом і по довгих шрамах на виду – старий козарлюга» – сказано про персонажа


А.
оповідання
Б.
новели
В.
повісті
Г.
історичного роману
Д.
пригодницького роману
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №45 з 61

На картині зображено головну героїню твору


А.
Івана Котляревського
Б.
Тараса Шевченка
В.
Григорія Квітки-Основ’яненка
Г.
Пантелеймона Куліша
Д.
Панаса Мирного
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №46 з 61

Прадавні гуцульські звичаї й обряди у своєму творі описав


А.
Михайло Коцюбинський
Б.
Іван Котляревський
В.
Панас Мирний
Г.
Іван Багряний
Д.
Іван Нечуй-Левицький
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №47 з 61

«Пошли мені, доле, сили, уміння, талану, чого хочеш – тільки щоб я хоч що-небудь зробив таке, щоб народ мій у своїм титанічнім труді, у своїх печалях, горестях, роздумах, ваганнях, – щоб народ мій усміхнувся!» – сказав про свої творчі задуми


А.
Володимир Винниченко
Б.
Микола Хвильовий
В.
Юрій Яновський
Г.
Остап Вишня
Д.
Валер’ян Підмогильний
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №48 з 61

У рядках
О панно Інно, панно Інно!
Я – сам. Вікно. Сніги...
Сестру я Вашу так любив –
Дитинно, злотоцінно...

провідним художнім засобом є


А.
інверсія
Б.
асонанс
В.
антитеза
Г.
анафора
Д.
епіфора
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №49 з 61

«Прославити завоювання міста українським елементом села» – таке завдання поставив перед собою


А.
Володимир Винниченко
Б.
Микола Хвильовий
В.
Валер’ян Підмогильний
Г.
Юрій Яновський
Д.
Олександр Довженко
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №50 з 61

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії, / Опустіться, тихі зорі, синові на вії», – співає в колисковій пісні героїня твору


А.
Максима Рильського
Б.
Андрія Малишка
В.
Ліни Костенко
Г.
Олександра Олеся
Д.
Василя Симоненка
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №51 з 61

Справжнє прізвище автора твору «Мартин Боруля»


А.
Тобілевич
Б.
Кандиба
В.
Фітільов
Г.
Лозов’ягін
Д.
Рудченко
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №52 з 61

Дія комедії «Мина Мазайло» розгортається в


А.
Харкові
Б.
Києві
В.
Донецьку
Г.
Полтаві
Д.
Курську
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №53 з 61

...Шумлять щасливі води,
І грає вітер навкруги,
І голуби ясної вроди
Черкають неба береги...

так змальовано образ веселого світу в поезії


А.
«Любіть Україну»
Б.
«О земле втрачена, явися!..»
В.
«Українське альфреско»
Г.
«Блакитна Панна»
Д.
«Молюсь і вірю...»
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №54 з 61

Рядки
Усі віки ми чуєм брязкіт зброї,
були боги в нас і були герої,
який нас ворог тільки не терзав!
Але говорять: «Як руїни Трої».
Про Київ так ніхто ще не сказав...
написано


А.
Павлом Тичиною
Б.
Іваном Драчем
В.
Ліною Костенко
Г.
Володимиром Сосюрою
Д.
Андрієм Малишком
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №55 з 61

Екзотичну природу Уссурійського краю змалював


А.
Іван Багряний
Б.
Остап Вишня
В.
Валер’ян Підмогильний
Г.
Євген Маланюк
Д.
Олесь Гончар
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №56 з 61

Асоціацію українських письменників (АУП) створено в добу


А.
модернізму
Б.
постмодернізму
В.
реалізму
Г.
сентименталізму
Д.
бароко
АБВГД

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Завдання №57 з 61

Установіть відповідність між назвами двох творів одного автора.


1.
«De libertate»
2.
«Заповіт»
3.
«Енеїда»
4.
«0 слово рідне, орле скутий!..»
А.
«До Основ’яненка»
Б.
«Всякому місту - звичай і права»
В.
«Ви знаєте, як липа шелестить...»
Г.
«Чари ночі»
Д.
«Наталка Полтавка»
АБВГД
1
2
3
4

Завдання на встановлення відповідності (логічні пари)

Завдання №58 з 61

Установіть відповідність між письменником і висловлюванням про нього.


1.
Павло Тичина
2.
Іван Котляревський
3.
Ольга Кобилянська
4.
Леся Українка
А.
«Талановита буковинська письменниця внесла в наше письменство новий тон, новий спосіб писання, узятий з новішої німецької літератури та філософії…»
Б.
«Письменниця революційно-демократичного напряму кінця XIX – початку XX століття, учасниця загальнодержавного визвольного руху, полум'яний пропагандист ідей наукового соціалізму, вона оспівала "нащадків Прометея", разом з ними своєю творчістю світила "досвітні огні" революції, здобувши від народу величні й славні імена Дочка Прометея і Співачка досвітніх огнів...»
В.
«Малим хлопчиком бігав у темну ніч, оточений мороком холодних, мовчазних лемківських лісів, із острахом піднімав очі до таємничого неба, яке уявлялося йому, було пришпилене горючими цвяхами зір до безмежного простору вічності...»
Г.
«Він став придворним поетом, бо не хотів розділити долю найближчих друзів, які в роки сталінських репресій загинули чи надовго зникли в таборах. Більшовики багато що могли йому нагадати. Хоч би й вірш "Пам'яті тридцяти"...»
Д.
«Він урахував те, що біля колиски нової української літератури були вічно свіжі джерела – римські класики, яких у нас тоді знали, читали в оригіналах, а бурсаки-семінаристи мали звичай перелицьовувати та пересаджувати їх на український ґрунт...»
АБВГД
1
2
3
4

Завдання на встановлення відповідності (логічні пари)

Завдання №59 з 61

Установіть відповідність між жанром і персонажем твору.


1.
комедія
2.
балада
3.
роман
4.
повість
А.
Чіпка
Б.
Еней
В.
Іван Палійчук
Г.
Бондарівна
Д.
Степан Боруля
АБВГД
1
2
3
4

Завдання на встановлення відповідності (логічні пари)

Завдання №60 з 61

Установіть відповідність між персонажами того самого твору.


1.
Мавка
2.
Мартин Пушкар
3.
Леся Черевань
4.
Лушня
А.
Шрам
Б.
Галя Вишняківна
В.
Тагабат
Г.
Чіпка
Д.
Перелесник
АБВГД
1
2
3
4

Завдання на встановлення відповідності (логічні пари)

Завдання №61 з 61

Частина З

Власне висловлення

Прочитайте наведений текст.

На формування особистості впливає багато чинників. Дехто впевнений, що особистість формують передусім походження й родинне виховання, сильний вплив чинять на неї також освіта т а суспільство. Інші ж твердять, що визначальними в становленні особистості є зусилля самої людини, її здатність до самовдосконалення й повсякчасної внутрішньої роботи над собою.

Які чинники мають переважати у вихованні особистості?

Викладіть Ваш погляд на цю проблему.

Сформулюйте тезу, наведіть два-три переконливі аргументи, що найкраще підтвердять Вашу думку. Проілюструйте Ваші міркування посиланнями на приклади з художньої літератури чи інших видів мистецтва (зазначте автора й назву твору, укажіть проблему, порушену митцем, художній образ, через який проблему розкрито, наведіть цитату з твору тощо), історичними фактами або випадками з життя. Не переказуйте змісту художнього твору, не давайте повної характеристики образів. Сформулюйте висновки.



Завдання відкритої форми з розгорнутою відповіддю

Вибрати іншу сесію
Fatline
Hosting Ukraine Hosting Ukraine